2. Підготовка оборони взводу (відділення, танка).

В умовах відсутності зіткнення з противником командир взводу, одержавши бойове завдання, приймає по карті рішення, оголошує його командирам відділень (танків), виводить взвод в указаний опорний пункт або укрите місце на підступах до нього, потай розташовує його і організує безпосередньо охорону. Після цього він з командирами відділень (танків) і приданих засобів проводить рекогносцировку, надає бойовий наказ, організує взаємодію і систему вогню, бойове забезпечення і управління. Потім командир взводу організує заняття опорного пункту, створює бойовий порядок і систему вогню, організує спостереження та інженерне обладнання опорного пункту.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником, командир взводу повинен швидко прийняти рішення, поставити завдання підлеглим на заняття позицій в указаному опорному пункті, організувати спостереження перед фронтом і на флангах взводу, взаємодію і систему вогню, бойове забезпечення, інженерне обладнання опорного пункту.

Надалі він проводить рекогносцировку, уточнює завдання відділенням (танкам), порядок взаємодії, а при необхідності і інші питання.

У ході рекогносцировки командир взводу вивчає місцевість, указує командиром відділень (танком) орієнтири і уточнює : положення, склад і найбільш імовірні напрямки наступу противника, можливі рубежі переходу в атаку і напрямок дій його бойових вертольотів; положення (накреслення) передового краю оборони роти, опорний пункт взводу і сусідів; позиції відділень (вогневі позиції танків) і приданих вогневих засобів; траншею і хід сполучення взводу; смуги вогню взводу (відділення) і додатковий сектор обстрілу; основні і запасні вогневі позиції; основні і додаткові сектори обстрілу БМП (БТР, танків), а також приданих вогневих засобів і засобів призначених для прикриття флангів і проміжків; рубежі, ділянки і об'єкти, по яких підготовлюється вогонь артилерії і мінометів, і порядок його виклику; порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту і позицій відділень (вогневих позицій), місця і характер інженерних загороджень, які встановлюються перед фронтом оборони взводу, на флангах і порядок прикриття їх вогнем; місце КСП взводу.

Під час постановки завдань відділенням командир механізованого взводу у бойовому наказі вказує:

завдання відділенням, їх позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу;

основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції БМП (БТР), їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції;

ділянки зосередженого вогню взводу і місця в них, по яких повинні вести вогонь відділенням;

завдання приданим вогневим засобам, їх основні запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції;

завдання черговим вогнем засобам. Їх основні і запасні позиції, порядок знищення розвідки противника;

завдання стрільцю-санітару і порядок надання методичної допомоги пораненим;

якими вогневими засобами забезпечити проміжки з сусідами і флангами.

Командир танкового взводу - завдання танкам, їх основі і запасці (тимчасові) вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції.

Командир взводу у бойовому наказі також вказує час заняття оборони, готовності системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання опорного пункту.

Під час організації взаємодії командир взводу повинен:

визначити порядок знищення противника під час висування до переднього краю оборони і розгортання для атаки, в ході відбиття атаки танків і піхоти перед переднім краєм у випадку виходу їх на фланги і в тил;

вказати рубежі відкриття вогню з танків, БМП, ПТЗ та інших вогневих засобів;

визначити порядок ведення взводом зосередженого вогню, а також вогню по низьколітючим цілям противника зі стрілецької зброї (зенітних кулеметних установок танків);

узгодити дії взводу з діями сусідів, танків та інших вогневих засобів, розташованих в опорному пункті взводу;

указати заходи щодо захисту від зброї масового ураження і ВТЗ противника, а також заходи щодо маскування;

повідомити сигнали оповіщення, управління, взаємодії.

Командир ТВ, приданого мр, повинен знати розташування взводів, їх завдання, порядок взаємодії з ними, місця загороджень, способи підтримання зв'язку сигналами оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними.

Взвод приступає до інженерного обладнання опорного пункту після вибору командиром взводу позицій відділень, вогневих позицій БМП (БТР), танків, ПТКР, гранатометів і призначення відділенням танкам та іншим вогневим засобам секторів обстрілу.

Командир взводу, організовуючи інженерне обладнання опорного пункту, особисто проводить визначення та розташування окопів на відділення, траншеї та ходів сполучення, залучаючи для цього командирів відділень; керує інженерним обладнанням опорного пункту і несе відповідальність за якісне виконання завдання, яке встановлене командиром роти.

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником інженерне обладнання опорного пункту починається негайно після уточнення позицій відділень, вогневих позицій БМП (БТР), танків, протитанкових керованих ракетних комплексів та інших вогневих засобів. Воно здійснюється потай, в тій же черговості, в стислі терміни і з повним напруженням сил. Взвод обладнує опорний пункт, як правило, під прикриттям свого вогню, а також вогню приданих і підтримуючих засобів.

Всі позиції (спорудження) у взводному опорному пункті повинні бути підготовлені для захисту від запалювальної зброї і ретельно замасковані.

З метою захисту від ВТЗ в окопах БМП (БТР), танків утворюються маски, влаштовуються екрани та козирки. Одночасно за планом старшого командира встановлюються відбивачі та теплові імітатори (пастки).

Командир механізованого (танкового) взводу складає схему опорного пункту, яка подається командиру роти.

На схемах, як правило, указуються: орієнтири, їх номери, найменування і відстань до них; положення противника; смуга вогню взводу та додаткові сектори обстрілу; позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу відділень; основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції БМП (БТР), танків, а також вогневих засобів, які забезпечують проміжки з сусідами, їх основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню взводу та місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення (танковому взводу - тільки ділянки зосередженого вогню) ділянку зосередженого вогню роти та місце в ньому; рубежі відкриття вогню з танків, протитанкових та інших вогневих засобів; позиції вогневих засобів командира роти (батальйону), розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах, та їх сектори обстрілу; загородження і фортифікаційні спорудження; позиції сусідніх підрозділів та межі їх смуг вогню на флангах взводу; місце командно-спостережного пункту взводу.

Для ведення оборони вночі командир взводу до початку темряви повинен визначити і вказати підлеглим командирам: добре видимі вночі орієнтири; завдання щодо підготовки зброї та вихідної даних щодо ведення вогню вночі, спостереження і підслуховування; по яких ділянках місцевості перед переднім краєм і флангах додатково підготувати вогонь; порядок зстосування приладів нічного бачення і засобів освітлення місцевості, а також завдання щодо знищення та освітлення засобів освітлення противника; додаткові заходи щодо забезпечення проміжків і флангів; розпізнавальні знаки своїх військ; способи орієнтування та цілевказівки.

До початку темряви всі командири зобов'язані перевірити початкові дані для стрільби вночі, готовність зброї і приладів нічного бачення, наявність трасуючих снарядів і патронів та засобів освітлення місцевості.

Командир механізованого взводу управляє взводом з командно-спостережного пункту, обладнаного в ході сполучення (на позиції відділення) або з БМП (БТР), а командир танкового взводу - з танка. Він повинен по можливості бачити місцевість на підступах до опорного пункту, перед переднім краєм оборони і на флангах, бойовий порядок взводу, позиції відділень (вогневі позиції танків) сусідніх опорних пунктів, а також командно-спостережний пункт роти.

Відділення в обороні. Механізоване відділення обороняє позицію до 100 м по фронту, маючи на ній основні, запасні (тимчасові) позиції для вогневих засобів, які дозволяють спільно із сусідніми відділеннями знищувати противника вогнем перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу.

На позиції відділення стрільці, кулеметник та гранатометник розташовуються так, щоб усі підступи перед флангом і на флангах знаходилися під ефективним, особливо фланговим та перехресним вогнем, а загородження і перешкоди добре проглядалися і прострілювалися. Відповідно до цього будується і система вогню. Відділення повинно бути готовим до маневру на напрямок, якому погрожують, ведення вогню вночі та в інших умовах обмеженої видимості.

Бойова машина піхоти, яка має могутнє озброєння та броньований захист, є основою оборони позиції відділення. ЇЇ вогнева позиція, а також вогнева позиція бронетранспортера може обладнуватися в центрі позиції відділення, на фланзі або позаду позиції на віддаленні до 50 м. БМП без десанту в обороні може виділятися для дій у вогневій засаді, як кочуючий вогневий засіб і у складі бронегрупи батальйону (роти).

В умовах відсутності зіткнення з противником командир механізованого відділення, з'ясувавши одержане завдання, зобов'язаний: вивести відділення на вказану позицію; організувати спостереження; вказати основну і запасну вогневі позиції для БМП (БТР), вогневі позиції кулеметникам, гранатометнику і місця стрільцям; віддати наказ; організувати інженерне обладнання і маскування позицій; визначити відстань до орієнтирів, підготувати дані для ведення вогню вдень та вночі і скласти картку вогню.

У бойовому наказі командир відділення вказує:

орієнтири; склад положення та характер дій противника;

завдання взводу і відділення, позицію, смугу вогню та додатковий сектор обстрілу; порядок спостереження і ведення вогню по наземних та повітряних цілях;

місця та ділянки зосередженого вогню;

завдання сусідів;

завдання особовому складу;

сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ним;

час готовності до оборони і заступника.

Після одержання завдання особовий склад відділення приступає до розчищення смуги обстрілу, а також відривання і маскування окопів.

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником командир відділення організовує швидке заняття позиції на вказаному рубежі, ставить завдання особовому складу, організовує спостереження, систему вогню, управління, взаємодію та інженерне обладнання позиції. Вогнева позиція БМП (БТР) вибирається в такому місці, щоб забезпечувалось потайне її розташування, прикриття вогнем особового складу під час виконання робіт по інженерному обладнанню позиції. Надалі командир відділення детально вивчає місцевість, уточнює завдання особовому складу та порядок взаємодії, а при необхідності й інші питання.

Після організації інженерних робіт командир відділення складає картку вогню відділення, на яку наносить: орієнтири, їх номери, найменування і відстань до них, положення противника, позицію відділення; смугу вогню та додатковий сектор обстрілу; основні і запасні вогневі позиції БМП (БТР), гранатометів і протитанкових керованих комплексів, основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції (крім сектора обстрілу ручного протитанкового гранатомета); позиції сусідів та межі їх смуг вогню на флангах відділення; ділянки зосередженого, а для гранатометного відділення і рубежі загороджувального вогню взводу та місця в них, по яких вести вогонь відділенням; загородження розташовані поблизу позиції відділення та ті, що прикриваються його вогнем.

Танк в обороні. Танк в обороні займає вогневу позицію. Вона вибирається з таким розрахунком, щоб забезпечити: спостереження за противником та ведення вогню на граничну дальність прямою наводкою; ефективне застосування керованого озброєння; вогневу взаємодію із сусідніми танками та можливість спільного зосередження вогню перед переднім краєм оборони і на флангах опорного пункту; безпеку механізованих підрозділів, які займають оборону попереду.

В умовах відсутності зіткнення з противником командир танку, зобов'язаний: вести танк на вказану вогневу позицію; організувати спостереження; організувати відривання окопу на основній вогневій позиції, маскування та захист танка від ВТЗ противника; визначити відстань до орієнтирів, підготувати дані для ведення вогню вдень та вночі; скласти карту вогню; організувати обладнання запасної вогневої позиції.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником танк займає призначену вогневу позицію під прикриттям свого вогню, а також вогню сусідів та артилерії. Надалі уточнюються бойове завдання та порядок взаємодії, проводиться інженерне обладнання вогневої позиції.

У бойовому наказі командир танка вказує:

орієнтири;

склад, положення та характер дій противника;

завдання взводу і танку, основну і запасну (тимчасову) вогневі позиції, основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції, ділянку зосередженого вогню взводу, по якому вести вогонь з танка;

завдання сусідів;

завдання екіпажу: порядок обладнання та заняття вогневих позицій, дії на вогневих позиціях і їх зміни сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними, час готовності до оборони та заступника; навіднику гармати - порядок спостереження та ведення вогню з гармати та спареного кулемету; механіку-водію - маршрут виходу на запасну (тимчасову) вогневу позицію, порядок спостереження та коректування вогню; заряджаючому - порядок зарядження зброї, спостереження, коректування вогню та ведення вогню із зенітної кулеметної установки по повітряних цілях.

Далі командир танка, готує дані для ведення вогню і складає картку вогню танка, на яку наносить: орієнтири, їх номери, найменування та відстань до них від основної вогневої позиції, а також вихідні установки для стрільби вночі та інших умовах обмеженої видимості; положення противника; основну та запасну (тимчасову) вогневі позиції, основний та додатковий сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню роти і взводу; позиції механізованих підрозділів та зосередження, які розташовані поблизу вогневої позиції танка.