Тема 11 олігополістична структура ринку

Одноваріантні запитання

26. 1.Олігополія не є ефективною ринковою структурою, оскільки, як і монополія, породжує безповоротні суспільні втрати.

Так Ні

27. 2.Для олігополії є характерною наявність високих бар'єрів для вступу в галузь.

Так Ні

28. 3.Олігополістична взаємозалежність фірм на ринку завжди призводить до того, що одна фірма стає домінуючою, зменшуючи зацікавленість інших.

Так Ні

29. 4.Олігополістичні галузі характеризуються нечисленністю фірм, кожна з яких контролює значну частку ринку.

Так Ні

30. 5.Рішення одного олігополіста стосовно ціни або обсягу вироб­ництва не може суттєво вплинути на прибутки інших фірм галузі.

Так Ні

31. 6.Домінуюча стратегія полягає у прийнятті оптимального рішення одним учасником залежно від дій іншого.

Так Ні

32. 7.Модель поведінки учасників таємних змов подібна до моделі поведінки монополії.

Так Ні

33. 8.Стратегічним показником для фірм у моделі Курно є цінa, у моделі Бертрана - обсяги випуску.

Так Ні

34. 9.За рівноваги Курно фірми завжди поділяють ринок порівно.

Так Ні

35. 10.Ефективність розподілу ресурсів забезпечується лише за умов рівноваги у моделі Бертрана.

Так Ні

36. 11.Рівновага Бертрана завжди призводить до визначення конкурентної ціни.

Так Ні

37. 12.У моделі Штакельберга фірма, яка першою встановлює обсяг виробництва, має перевагу.

Так Ні

38. 13.Рівновага Неша є набором обраних стратегій, за якого вибір кожного учасника є оптимальнішим за вибір певних стратегій іншими учасниками.

Так Ні

39. 14.Модель "ламаної кривої попиту" пояснює, чому олігополістичні ціни є негнучкими.

Так Ні

40. 15.У моделі "лідерство в цінах" одна фірма вибирає ціну з метою витіснити конкурентів з ринку.

Так Ні

41. 16.На олігополістичному ринку ціни є менш стійкими, ніж на конкурентному.

Так Ні

42. 17.Олігополістична взаємозалежність фірм на ринку призводить до того, що одна з фірм стає домінуючою й ігнорує інтереси інших.

Так Ні

43. 18.Створення галузевого картелю дозволяє фірмам максимізувати сукупний прибуток подібно до монополії, проте, якщо кожен олігополіст буде приймати рішення самостійно, обсяги випуску будуть вищими, а ціни - нижчими порівняно з монополією.

Так Ні

44. 19.Картельні угоди нестійкі, оскільки домінуючою стратегією кожного учасника є порушення картельної угоди.

Так Ні

45. 20.Конкуренція за умов олігополії є в більшій мірі ціновою, ніж неціновою.

Так Ні

Багатоваріантні запитання

1.Олігополія - це ринкова структура, де оперує:

а) невелика кількість конкуруючих фірм;

б) велика кількість конкуруючих фірм, що виготовляють ди­ференційований продукт;

в) велика кількість конкуруючих фірм, що виготовляють од­норідний продукт;

г) тільки одна велика фірма;

д) тільки один великий покупець.

2.Найважливіша риса олігополії полягає у тому, що:

а) виробники змушені враховувати реакції своїх конкурентів;

б) продукція може бути і стандартизованою, і диференційованою;

в) на ринку діє декілька продавців;

г) існують певні бар'єри для входу в ринок.

3.Олігополію відрізняють:

а) значні перешкоди до вступу в галузь;

б) диференційована продукція;

в) значна кількість невеликих фірм на ринку;

г) однорідна продукція.

4.Аналіз олігополії порівняно з аналізом інших ринкових структур ускладнений тим, що:

а) кількість фірм в галузі настільки значна, що поведінку ринку точно передбачити неможливо;

б) граничний виторг і граничні витрати фірм на олігополістичному ринку не впливають на визначення оптимального обсягу випуску та ціни;

в) рішення фірм не завжди спрямовані на максимізацію економічного прибутку;

г) всезагальна взаємозалежність фірм і неможливість передбачити реакцію конкурентів посилюють фактор невизначеності.

5.У яких ринкових структурах продукт може бути диференційованим:

а) у досконалій конкуренції, монополістичній конкуренції та олігополії;

б) у монополістичній конкуренції та олігополії;

в) у досконалій конкуренції та олігополії;

г) у чистій монополії та олігополії.

6.Що з наведеного нижче характеризує олігополію і суперечить умовам монополістичної конкуренції?

а) багато покупців;

б) встановлюючи ціни, продавці на враховують реакцію кон­курентів;

в) фірма змушена враховувати дії своїх конкурентів;

г) фірми максимізують прибуток.

7.Якщо кожна фірма сприймає обсяг виробництва конкурент? сталим і потім приймає власне рішення щодо свого обсягу виробництва, то це є основним припущенням моделі:

а) дуополії Курно;

б) Бертрана;

в) ламаної кривої попиту;

г) лідерства в цінах.

8.Сукупний обсяг виробництва двох фірм у рівновазі Курно:

а) менший за Монопольний обсяг виробництва;

б) більший за конкурентний обсяг виробництва;

в) дорівнює монопольному обсягу виробництва;

г) перебуває в проміжку від монопольного до конкурентного обсягу виробництва.

9.Функція реакції у моделі Курно:

а) визначає ціну продукції одного дуополіста за кожного заданого рівня ціни, встановленої іншим;

б) визначає ціну продукції одного дуополіста за кожного заданого обсягу виробництва іншого;

в) визначає обсяг випуску одного дуополіста за кожного заданого рівня ціни, визначеної іншим;

г) визначає обсяг випуску одного дуополіста за кожного заданого обсягу виробництва іншого.

10.Функція реакції у моделі Бертрана:

а) визначає ціну продукції одного олігополіста за кожного заданого рівня ціни, визначеної іншим;

б) визначає ціну продукції одного олігополіста за кожного заданого обсягу виробництва іншого;

в) визначає обсяг випуску одного олігополіста за кожного заданого рівня ціни, встановленої іншим;

г) визначає обсяг випуску одного олігополіста за кожного заданого обсягу виробництва іншого.

11.На відміну від моделі дуополії Курно, у моделі Бертрана:

а) кожна фірма у стані рівноваги виробляє більше продукції за нижчою ціною;

б) крива реакції визначає ціну продукції одного олігополіста за кожного заданого рівня ціни, встановленої іншим;

в) обидві фірми одержують нульовий економічний прибуток;

г) всі відповіді правильні.

12.Модель Штакельберга:

а) є модифікацією моделі дуополії Курно;

б) є моделлю лідерства за обсягами;

в) передбачає, що фірма-лідер обирає обсяг максимізує власний прибуток, й ігнорує реакції;

г) всі відповіді правильні.

13.Обсяг продажу однієї з фірм на олігополістачному ринку не

залежить від кількості фірм на ринку і розподілу залишку

ринку між іншими продавцями:

а) у моделі Курно;

б) у моделі Бертрана;

в) для фірми-лідера у моделі Штакельберга;

г) у моделі картелю.

14.Модель "ламаної кривої попиту" олігополіста ілюструє:

а) жорсткість цін;

б) змову фірм щодо майбутніх обсягів випуску і цін;

в) лідерство у цінах;

г) нестабільність цін.

15.У моделі "ламаної кривої попиту" кожна фірма впевнена, що:

а) конкуренти наслідуватимуть всі цінові зміни;

б) конкуренти наслідуватимуть лише зниження цін;

в) конкуренти наслідуватимуть лише підвищення цін;

г) конкуренти не наслідуватимуть жодних змін ціни.

16.Модель "ламаної кривої попиту" для олігополіста обов'язково допускає:

а) розрив у кривій граничного доходу;

б) розрив кривої граничних витрат;

в) що ціна товару не повинна бути вище граничного доходу;

г) що поведінка фірми не оптимальна;

д) таємну угоду з фірмами-конкурентами для підтримки уз­годженої ціни.

17.Якщо ваша фірма знизить ціну на продукцію, конкуренти відповідно знизять свої ціни, але якщо ви підвищуєте ціну, жоден з конкурентів не наслідуватиме ваш приклад. Це означає, що ваша фірма:

а) стикається з жорсткою конкуренцією;

б) стикається з ламаною кривою попиту;

в) є ціновим лідером на олігополістичному ринку;

г) є найбільш ефективною в галузі.

18.Якщо фірма очікує, що при зниженні або підвищенні нею ціни всі інші учасники ринку зроблять те саме, то вона:

а) стикається з жорсткою конкуренцією;

б) стикається з ламаною кривою попиту;

в) є ціновим лідером на олігополістичному ринку;

г) є учасником картелю.

19.У моделі "лідерство в цінах":

а) одна фірма вибирає ціну для максимізації сумарних галузевих прибутків;

б) одна фірма вибирає ціну з метою витіснити конкурентів з ринку;

в) малі фірми вибирають такі обсяги виробництва, щоб ціна перевищувала їхні граничні витрати;

г) домінуюча фірма вибирає власний обсяг виробництва, щоб граничні витрати дорівнювали ціні;

д) всі відповіді неправильні.

20.У моделі "лідерство в цінах":

а) домінуюча фірма визначає обсяг випуску і ціну за правилом MR = MC, а решта фірм визначають ціну за принципом "граничні витрати дорівнюють ціні домінуючої фірми";

б) домінуюча фірма визначає ціну за принципом МС = Р, а інші фірми визначають ціну за правилом MR = МС;

в) домінуюча фірма визначає ціну тільки для себе, інші фірми можуть ігнорувати її й визначати ціну самостійно, кожна для себе;

г) домінуюча фірма визначає ціну за принципом МС > Р, а інші фірми - за правилом MR = МС.