- •Тема 3. Заборгованість у системі міжнародних фінансів
- •1. Світовий борг і світова економіка
- •2. Криза світової заборгованості
- •3. Геополітика світового боргу
- •Напрями фінансової підтримки
- •4. Боргові стратегії країн
- •5. Показники зовнішнього боргу
- •6. Роль міжнародних фінансових організацій у регулюванні зовнішнього боргу
- •7. Шляхи реструктуризації боргових зобов’язань
- •8. Характеристики Лондонського та Паризького клубів
- •9. Арбітраж в управлінні зовнішнім боргом
- •10. Зовнішній заборгованість України
- •Ключові терміни і поняття
5. Показники зовнішнього боргу
Зовнішній бор – це сума фінансових зобов’язань країни перед іноземними кредиторами.
За методологією Всесвітнього банку визначають низку показників зовнішнього боргу для національної економіки, за якими можна зіставляти стан зовнішньої заборгованості різних країн. Серед них:
Відношення загальної суми зовнішнього боргу до експорту товарів та послуг — ЕDІТ/ХGS. Цей показник має особливість, яка полягає в тому, що при перевищенні критичної відмітки у 275 % може частково або повністю списуватися зовнішній борг країни. Такі ситуації вже мали місце по відношенню, наприклад, Польщі та Болгарії на початку 1990-х років. В Україні цей показник ще не сягав цієї точки;
Відношення загальної суми зовнішнього боргу до валового внутрішнього продукту — ЕDІТ/GNІ. Цей показник є найбільш всеохопним. Разом із наступним показником він визначає можливість країни без особливих труднощів обслуговувати свій зовнішній борг. За критичне значення прийнято вважати 50 %. Якщо зробити глобальне зіставлення трьох континентів, то на Європу, Північну Америку та Азію припадає відповідно 35 %, 25 % і 25 % світового ВВП;
Відношення платежів з обслуговування боргу до експорту товарів та послуг — ТDS/XGS. Витрати з обслуговування зовнішнього боргу включають усі платежі, які здійснюються позичальником, а саме: основний борг, проценти і комісії. У 2010 р. найбільші витрати мала США. Середнє значення витрати/експорт по країнах з перехідною економікою — 8,2 %. Найвищі показники в цій групі — в Угорщини, найнижчі — у Вірменії та Казахстану;
Відношення платежів з обслуговування зовнішнього боргу до валового внутрішнього продукту — INT/GNI. Середній показник по країнах з перехідною економікою — 1,0 %. Найвищий показник у цій групі — в Угорщини, найнижчий — в Албанії та Таджикистану;
Відношення офіційних резервів до загальної суми зовнішнього боргу — RES/ ЕDТ, показує, чи може країна використовувати свої резерви (і яку частку) для погашення зовнішнього боргу.
RES/MGS — відношення міжнародних резервів до обсягу імпорту товарів та послуг.
Short term/EDT — частка короткострокового боргу в загальній сумі зовнішнього боргу.
Concenssional/EDT — частка довгострокового боргу в загальній сумі зовнішнього боргу.
Multilateral/EDT — частка боргу міжнародним організаціям боргу в загальній сумі зовнішнього боргу.
Деякими країнами також використовується такий показник, як зовнішній борг на душу населення: Він дає уявлення скоріше про зовнішньоекономічну залежність країни, ніж про абсолютне значення зовнішнього боргу. В Україні цей показник становить 2121 дол. США, в США 46577 дол США.
Аналіз наведених вище показників не дає однозначної відповіді на питання, боргову модель якої ж країни доцільно обрати для України. Адже позиція України в рейтингах, складених на основі цих індикаторів, є дуже мінливою, як і позиції інших країн. Тому пропонується розглянути напрацьовані підходи до подолання боргових труднощів різних країн безвідносно певних критеріїв та спробувати синтезувати їхні боргові стратегії з певною мірою адаптації отриманих узагальнень до України.
Сучасні тенденції розвитку боргових фінансів характеризуються посиленням ролі інституційних та глобальних факторів в управлінні державною заборгованістю. Під впливом апологетики «здорових фінансів» визначаються макроекономічні рішення, спрямовані на зменшення (обмеження) державного боргу в розвинутих країнах, дефіцитна активність у яких, як показують дослідження, провокує витіснення приватних інвестицій у глобальному масштабі. Глобалізація та інтеграція на фінансових ринках підвищують залежність макроекономічної стійкості країни від різновекторної мобільності капіталу, а світова фінансова архітектура виявилася неспроможною амортизувати шоки, зумовлені як нестриманою фіскальною політикою урядів, моральним ризиком тощо, так і функціональною непристосованістю до цього міжнародних фінансових організацій. Назрілі реформи інституційного механізму боргових фінансів ще не набули концептуального оформлення, але слід очікувати посилення тенденцій до реформування бреттон-вудських організацій в умовах глобалізації економіки, що відіб’ється на всіх ланках розвитку державного боргу в міжнародному контексті.
Для оцінки платоспроможності окремої країни використовують показник норми обслуговування державного боргу (НОБ):
,
де СП — сума платежів, яку країна має виплатити іншим державам за певний період;
СВ — сума іноземної валюти, отриманої від експорту товарів та послуг.
Якщо НОБ перевищує 20 %, то дана країна є неплатоспроможною.
Показник міжнародної валютної ліквідності (МВЛ) оцінює стан сукупної платоспроможності країн світу чи окремого регіону:
,
де ВР — золотовалютні резерви центральних банків країн світового співтовариства;
ІР — сума річного імпорту товарів та послуг.