3.Міжнародно-правові критерії правомірності гуманітарних силових операцій і роль Ради Безпеки оон у здійсненні цих операцій

Основні принципи міжнародного права, так само, як і досвід, котрий було нагромаджено державами й ООН у боротьбі з гуманітарними кризами останнього часу, дозволило спеціалістам розробити систему міжнародно-правових критеріїв, що можуть бути враховані при прийнятті тих резолюцій Ради Безпеки ООН, де йдеться про можливість здійснення гуманітарних силових операцій.

1. Критерії правомірності гуманітарних силових операцій ООН.

Критерій об'єктивності оцінки Радою Безпеки ООН масштабів та серйозності тих порушень прав людини в певній державі, що виникли в наслідок гуманітарної кризи.

Для того, щоб з'ясувати характер порушень прав людини, як це було зроблено під час кризи на Гаїті, попередньо направити на місце порушень спеціальну місію спостерігачів ООН, котра могла б детально й об'єктивно задокументувати факти здійснення злочинів проти прав людини та подати доповідь Ради Безпеки ООН, в якій містилися б докази існування й оцінка масштабів гуманітарної кризи, а також пропозиції щодо її ліквідації.

2. Критерії невідкладності застосування збройної сили з метою захисту з прав людини.

Від терміновості вжиття заходів безпосередньо залежить зменшення числа жертв гуманітарної кризи. Для цього ООН має створити надійний і гнучкий механізм швидкого реагування на виникнення гуманітарної кризи, а не вести тривалі переговори з окремими країнами щодо надання військових контингентів для бойових операцій ООН, як це було під час кризи в Руанді, що набула форми геноциду.

3.Критерій прийняття до уваги здатність і бажання органів місцевої державної влади країни самостійно поратися з порушенням прав людини, які відбуваються на її території.

4. Під час ухвалення революції про здійснення гуманітарних силових операцій ООН Рада Безпеки повинна також керуватися принципом повного пового вичерпання мирних засобів розв'язання конфлікту, адже гуманітарні силові операції – це радикальний засіб боротьби міжнародного співтовариства з гуманітарними кризами.

5. Критерій встановлення балансу між застосуванням збройної сили і принципом самовизначення під час прийняття рішення про проведення гуманітарних силових операцій.

Необхідно, щоб, з одного боку, застосування збройної сили було мінімальним з точки зору впливу на місцеві структури влади, а з іншого – щоб була забезпечена нейтральність і неупередженість ООН по відношенню до ворогуючих політичних або військових угруповань всередині країни, де відбувається громадянська війна.

Рада Безпеки ООН, приймаючи резолюції про гуманітарні силові операції ООН, має приділяти значну увагу ставленню населення тієї країни, куди передбачається направити контингент, до складу цього контингенту.

Необхідно, щоб склад контингенту викликав довіру місцевого населення до щирості намірів, щоб не було недовіри до етнічного складу сил ООН, щоб військово службовці були представниками незацікавлених, нейтральних країн.

Необхідно, щоб Рада Безпеки ООН на основі п.3 ст.24 Статуту ООН під час проведення гуманітарних силових операцій надавала Генеральній Асамблеї спеціальні доповіді про хід цих операцій.

6. Критерій пропорційності гуманітарної силової операції загрозі основним правам людини, що виникла в наслідок гуманітарної кризи, а також спрямованості на досягнення суто гуманітарних завдань.

Здійснення гуманітарної силової операції ООН повинно стани гарантією не повторення гуманітарної кризи в майбутньому та гарантією притягнення до справедливого суду й покарання всіх осіб, які винні у виникненні гуманітарної кризи, у відповідності до загального принципу права щодо неминучості та невідворотності відповідальності за здійснення міжнародного правопорушення.

Зміст резолюцій Ради Безпеки ООН повинен мати чіткі та недвозначні формулювання положень. Це забезпечить ефективність операцій. До того ж, доцільним є умови проведення конкретної силової операції, які містилися не у декількох, а у одній резолюції.

Послідовне дотримання вказаних критеріїв могло б істотно підвищити, як ефективність самих гуманітарних силових операцій ООН, так і ступінь довіри до них всього світового співтовариства.

Лекція 8. Захист прав особи під час збройного конфлікту.

1. Причини та передумови виникнення і розвитку міжнародного захисту прав людини під час воєнних конфліктів.

2. Женевські конвенції 1949 р.

3. Додаткові протоколи до Женевських конвенцій 1977 р.