3. Захист прав людини міжнародними посадовцями

Верховний комісар ООН з прав людини

Інститут Верховного комісара "із заохочення і захисту всіх прав людини" покликана укріпити механізм Організації Об'єднаних Націй в цій сфері. Посада Верховного комісара ООН з прав людини була установлена на основі резолюції 48/141 Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 1993 р. за рекомендацією Всесвітньої конференції з прав людини, що відбулася в Бені в червні 1993 р. Засновуючи посаду Верховного комісара з прав людини, Генеральна Асамблея ООН постановила, що її повинна займати людина, яка має високі моральні цінності. Вона повинна володіти досвідом, зокрема у області прав людини, мати розуміння різних культур, яке необхідне для неупередженого, об'єктивного, ефективного виконання його обов'язків. Верховний комісар з прав людини призначається Генеральним секретарем ООН і затверджується Генеральною Асамблеєю на термін в чотири роки з можливістю продовження ще на один фіксований — чотирирічний термін. Ця посада за своїм рівнем відповідає посаді заступника Генерального секретаря ООН. Верховний комісар з прав людини повинен бути посадовцем ООН, що під керівництвом і егідою Генерального секретаря ООН несе основну відповідальність за діяльність ООН у сфері прав людини. Він повинен діяти в рамках Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, інших міжнародних документів у області прав людини і міжнародного права, включаючи зобов'язання поважати в цих рамках суверенітет, територіальну цілісність і національну юрисдикцію держав. У резолюції Генеральної Асамблеї ООН підкреслюється, що Верховний комісар з прав людини керується визнанням того, що всі права людини — цивільні, культурні, економічні, політичні, соціальні є універсальними, взаємозалежними і взаємозв'язаними. Обов’язки Верховного комісара — з урахуванням загальної компетенції і рішень Генеральної Асамблеї ООН, Економічної і Соціальної Ради і Комісії з прав людини — полягають в наступному:

1) заохочувати і захищати ефективне здійснення всіма людьми цивільних, культурних, економічних, політичних і соціальних прав;

2) виконувати завдання, доручені йому компетентними органами ООН у області прав людини, і надавати їм відповідні рекомендації;

3. заохочувати і захищати реалізацію такого права людини, як право на розвиток;

4. надавати через Центр з прав людини Секретаріату ООН (і інші відповідні установи) консультативні послуги, технічну і фінансову допомогу на прохання зацікавленої держави і, при необхідності, регіональних організацій з прав людини з метою підтримки заходів і програм у сфері прав людини;

5. координувати певні учбові і пропагандистські програми ООН у області прав людини;

6. проявляти активну роль а руслі Віденської декларації і Програми дій, прийнятих в 1993 р. на Всесвітній конференції з прав людини, за рішенням нових завдань у зв'язку з необхідністю реалізації всіх прав людини і усунення їх порушень у всьому світі;

7. вести діалог з урядами всіх країн в цілях забезпечення пошани прав людини;

8) розширювати міжнародну співпрацю в справі заохочення і захисту прав людини;

9) координувати діяльність у сфері заохочення і захисту прав людини в рамках всієї системи ООН;

10) в цілях підвищення дієвості механізмів ООН у області прав людини здійснювати їх раціоналізацію і зміцнення;

11) здійснювати загальне керівництво діяльністю Центру з прав людини Секретаріату ООН.

Верховний комісар з прав людини зобов'язаний щорічно надавати доповідь про свою діяльність Комісії з прав людини ООН, а через Економічну і Соціальну Раду — Генеральній Асамблеї ООН. Управління Верховного комісара з прав людини розміщується в Женеві. Першим Верховним комісаром з прав людини був Айала Лассо (Еквадор), затверджений на цій посаді Генеральною Асамблеєю ООН 1 лютого 1994 р. Одним з перших його кроків стало рішення про створення в Женеві банку даних з прав людини, установці в Центрі ООН з прав людини факсу, що діє цілодобово, за яким особи, права яких порушені, а також свідки могли б повідомляти про такого роду порушення.

Верховний комісар ООН у справах біженців. Він діє на основі Статуту Управління Верховного, комісара ООН з прав біженців, прийнятого резолюцією 428 Генеральної "Асамблеї ООН" от 14 грудня 1950 р. Верховний комісар ООН у справах біженців, що обирається Генеральною Асамблеєю ООН за уявленням її Генерального секретаря на три роки, що діє під керівництвом Генеральної Асамблеї ООН, виконує обов'язки за поданням міжнародного захисту біженцям, правове положення яких регулюється міжнародними угодами, а також Статутом Міжнародної організації у справах біженців. На Верховному комісарі ООН у справах біженців лежать, зокрема, наступні обов'язки:

1) сприяння висновку і ратифікації міжнародних конвенцій про захист біженців, спостереження за їх виконанням;

2) сприяння, за допомогою спеціальних угод з урядами, будь-яким діям, спрямованим на полегшення положення біженців і скорочення числа біженців, що потребують захисту;

3) полегшення допуску біженців на територію різних держав;

4) отримання від держав інформації про кількість біженців на їх території;

5. підтримка тісних контактів із зацікавленими державами і міжурядовими організаціями, а також з приватними організаціями, біженцями;

6. в межах наданих засобів здійснення репатріації і розселення біженців, що може бути визначено Генеральною Асамблеєю ООН;

7. завідування всіма суспільними або приватними засобами, одержаними для надання допомоги біженцям, і розподіл їх між приватними і, якщо буде потрібно, державними установами, які Верховний комісар, вважає найбільш кваліфікованими для надання такої допомоги. Проте Верховний комісар не може звертатися до урядів з проханням про надання засобів або виступати із закликами загального характеру без попереднього на те дозволу Генеральної Асамблеї ООН;

8. консультації з урядами країн постійного місцепроживання біженців про необхідність призначення в цих країнах представників Верховного комісара. Вони можуть бути призначені тільки шляхом їх затвердження урядом даної держави. Одна і та ж особа може бути представником в декількох країнах.

Верховний комісар у справах біженців може звертатися за сприянням до різних спеціалізованих установ ООН. Він також має право викладати свою точку зору в Генеральній Асамблеї, в Економічній і Соціальній Раді і в їх допоміжних органах. Верховний комісар у справах біженців щорічно представляє свою доповідь Генеральній Асамблеї ООН через Економічну і Соціальну Раду. Управління Верховного комісара у справах біженців знаходиться в Женеві (Швейцарія). У сучасний період воно здійснює співпрацю з міжнародними організаціями з питань надання допомоги біженцям, наприклад, з Близькосхідним агентством ООН з палестинських біженців, з Міжнародним комітетом Червоного Хреста, зі Всесвітньою організацією охорони здоров'я, приблизно з 300 неурядовими організаціями.

Держави — учасники Протоколу, що стосується статусу біженців, який вступив в силу в 1967 р., узяли зобов'язання сприяти Управлінню Верховного комісара ООН у справах біженців у виконанні обов'язків контролю за застосуванням положень даного Протоколу. У цих цілях вони зобов'язалися надавати даній установі запрошувану інформацію, що стосується положення біженців, виконання вказаного Протоколу, а також законів, ухвал, інших актів про біженці, що знаходяться в силі або можуть згодом набути чинності.