Зміни в становищі правобережних і західноукраїнських земель у складі австрійської монархії Габсбургів і Російської імперії

Правобережна Україна	Західна Україна
• Запровадження російською владою поділу на губернії, що не мали чітко визначених меж і не враховували специфічних особливостей окремих регіонів Правобережжя	• Західноукраїнські землі австрійська влада штучно об'єднала з польськими землями в новоутворену адміністративну одиницю — Королівство Галичини і Лодомерії
• Державною мовою визнавалася російська. Діловодство велося польською і російською мовами	• Державною мовою визнавалася німецька. Крім того, у діловодстві допускалися польська і латинська мови
• Поширення на шляхту і магнатів дії Жалуваної грамоти дворянства, яка гарантувала збереження їхніх прав і привілеїв. Створювалися нові органи управління і суду, але залишалися у силі польські закони. Головні посади в судах і адміністративних установах посіли російські чиновники. Землі, конфісковані в католицької церкви і опозиційної шляхти, надавалися російській знаті	• Поширення на приєднані землі загально-імперського управління. Зберігалися права і привілеї магнатів, шляхти і католицького духовенства. Активний процес онімечування всього адміністративного апарату, що перейшов до австрійських чиновників. Ліквідація повітових шляхетських сеймів і створення єдиного крайового станового сейму магнатів, шляхти і католицького духовенства

Лівобережна та Слобідська Україна. Ліквідація Гетьманщини

Царський уряд продовжував політику, спрямовану на дальше обмеження, а в подальшому на остаточну ліквідацію усіх органів та установ Української держави, яка існувала з часів Б.Хмельницького.

Восени 1780 року царським указом було об’явлено, що в Гетьманщині буде заведена така сама губернська управа, як і в Росії.

В 1783 р. скасовано козацьку службу і козацькі полки. Полковників увільнено від служби, надавши їм чин бригадирський, інший старшині залишено на її волю—служити в нових регулярних полках; козаки залишилися як осібний стан військовослужбового вільного селянства, з котрого комплектувалися нові полки. Все інше селянство прирівняно до селянства московського. У 1763 р. російська влада, видала указ проти вільного переходу селян, вважаючи його шкідливим для їх добробуту—від тих переходів вони не можуть жити заможно, тому на будуче заборонено переходити від одного пана до другого без письменного дозволу свого пана. Цим указом пани користувалися, аби скріпити і збільшити свою владу над селянами, а селяни занепокоєні цими заходами коло останнього закріпачення, більше почали переходити й тікати від своїх панів. Тоді указом 1783 р., заводячи нові податки на Україні, вже зовсім заборонено селянам виходити з того місця, де кого застала ревізія. Цим закінчилося закріпачення українського селянства і підведено його під „загальні державні постанови"—під ті закони, на які спиралося тодішнє кріпацтво в московських землях.

Того ж самого року зрівняно міста українські з містами московськими, а старшину українську з дворянством московським. Вказано, які чини і служби козацькі дають права дворянські, і так відділено різко старшину від козацтва службового як осібну верству. Нарешті давнє скасування церковної автономії закінчено 1786 року відібранням монастирських і владичних маєтностей; монастирям визначені були штати: скільки має бути монахів і на них призначено було платню з державного скарбу (казни), а маєтності відібрано в казну.

Останнім українським гетьманом був Кирило Разумовський (1750 - 1764 р.). Незважаючи на його спроби зміцнити автономію Гетьманщини, в 1754 р. уряд поставив під свій контроль бюджет, а потім ліквідувало митні кордони між Росією й Україною.

В 1703 р. Разумовський зібрав старшину на раду в Глухів. У Глухівській петиції старшина просила Катерину II повернути втрачені вільності й створити на Лівобережжя шляхетский парламент по типу польського сейму. Сам Разумовський просив імператрицю зробити посаду гетьмана спадкоємною в його родині. Але українська знать прорахувалася. Катерина Велика, будучи прихильницею централізації й русифікації, вважала за необхідне ліквідувати особливий статус прикордонних земель. Разумовский був викликаний у столицю й 10 листопада 1764 р. позбавлений гетьманства. На Лівобережжя був призначений генерал-губернатор. Їм став видатний полководець і політик граф П. Румянцев. При ньому діяла Малороссийская колегія (4 росіян і 4 українських радника). В 1781 р. ліквідоване адміністративний поділ на 10 полків, в 1783 р. - ліквідоване козацьке військо. А замість створено 10 регулярних українських полків; у тому ж році на Лівобережжя й Слобожанщині поширене кріпосне право, в 1796 - на півдні України.

Українська знать від цих змін виграла. Селяни тепер цілком потрапили в кріпосну залежність від них. В 1785 р. по «Жалуваній грамоті дворянству» старшина одержала усі права російського дворянства й тому спокійно поставилася до ліквідації Гетьманщини.

В історії українського народу Гетьманщина зіграла велику роль. Протягом сторіччя вона була центром політичного життя України, українцям належали ключові позиції в керуванні, суді, фінансах, армії. Самоврядування сприяло становленню українського шляхетського життя. Сама Гетьманщина була для політичних діячів України на початку XX в. прецедентом українського самоврядування. Саме прагнення до відновлення втраченої державності привело члена Російської академії наук В. В. Капніста в приймальню канцлера Пруссії Е. Ф. Герцберга. При зустрічі з ним у квітні 1791 р. посланець української шляхти заявив про неможливість терпіти далі тиранію вельмож Російської імперії й просив протекції Пруссії на випадок повстання проти царату.

Дата	Подія
1764 р.	Маніфест імператриці Катерини II, згідно з яким гетьманство в Україні скасовувалося. Влада переходила до рук малоросійського генерал-губернатора, який був також президентом Малоросійської колегії
1765 р.	Маніфест про скасування на Слобожанщині козацьких полків і створення замість них регулярних гусарських полків. На території п'яти слобідських полків утворено Слобідсько-Українську губернію, до складу якої входили Ізюмська, Охтирська, Острогозька, Сумська і Харківська провінції
1775 р.	Реорганізація місцевого управління в Україні на основі загальноросійського «Учреждения для управлення губерниями». Усі новостворені відповідно до нього органи місцевого управління діяли згідно із загальноросійським законодавством. Зруйнування за наказом Катерини II Нової Січі російськими військами під командуванням П. Текелі
1781р.	Указ Катерини II про створення на території Лівобережної України Малоросійського генерал-губернаторства, що складалося з Київського, Чернігівського і Новгород-Сіверського намісництв
1782— 1786 рр.	Ліквідація у колишній Гетьманщині Генеральною суду, полкового й сотенного правління та всіх інших адміністративних й судових установ, які були замінені відповідними загальноімперськими установами
1783 р.	Указ Військової колегії про перетворення лівобережних козацьких полків на регулярні карабінерські полки російської армії
1783— 1785 рр.	Зрівняння правового становища українських станів з нормами загальноросійського .. законодавства. Указ Катерини II про закріпачення селянства (1783 р.). Зрівняння правового статусу української старшини з російським дворянством за «Грамотою на права, вольності й переваги благородного російською дворянства»