Тема 1. Українські землі в другій половині XVIII ст. Ліквідація Російською імперією української державності Правобережжя та західноукраїнські землі.

З середини до другої половини XVIII століття Західна і Правобережна Україна позначена спалахом селянських повстань. Це було відповіддю на посилення панського гніту. Цей гніт був наслідком переорієнтації панського господарства з внутрішніх потреб на ринок, на здобуття коштів для показного способу життя - у XVIII ст. уже обов'язкового атрибуту вищих станів, для будівництва дорогих, доти незнаних палаців, для закупівлі предметів побутової розкоші. Така типова для країн екстенсивного господарювання ситуація в українських регіонах Речі Посполитої додатково обтяжувалася, як уже зазначалося, ворожістю до чужого пана - ляха й католика, викрешуючи спалахи лютої ненависті, замішаної на пам'яті про не такі давні козацькі часи.

Характерною для України деталлю було й те, що внаслідок велетенських розмірів поміщицьких володінь, вони використовувалися не прямо, а через оренди й суборенди, тобто мусили задовольняти апетити цілої піраміди власників, яка височіла над селянином. Щодо обсягу й характеру повинностей, то різні регіони України знаходилися в неоднаковому становищі. Найгіршим життя селян виявилося там, де панський гніт не був свого часу розхитаний козацькою революцією - в Галичині, на Волині, Західному Поділлі. Так, волинська панщина від селянського двору з початку до кінця XVIII ст. виросла пересічно з 194 до 240 днів на рік, а в Галичині на кінець століття могла доходити до 300 днів. Окрім цього, селянин був зобов'язаний до багатьох додаткових робіт по ремонту млинів, доріг і ставів, перевезенню вантажів на потреби панського двору, прядіння вовни та ін. Збільшення обсягу повинностей найчастіше ініціювалося тимчасовими користувачами - орендарями й суборендарями.

Передумови
Закінчення пільгових років, на які землевласники звільняли селян від сплати податків для господарського відродження Правобережжя	Обмеження польською владою прав православного населення Правобережжя, насильницьке насадження греко-католицької церкви
Причини
Посилення соціального гноблення	Посилення національно-релігійного гноблення
Значне зростання соціальної напруженості на Правобережній Україні
Наслідок
Початок на Правобережжі в другому десятилітті XVIII ст. нової хвилі національно-визвольної боротьби, відомої в історії під назвою «гайдамацький рух»

Розгортання гайдамацького руху

Слово «гайда» турецького походження, означає «турбувати, гнати, переслідувати». На Правобережжі гайдамаками називали народних месників, які зі зброєю в руках боролися проти гнобителів. Уперше назва «гайдамацьке гультяйство» була вжита в універсалі командира польських військ від 22 лютого 1717 р. У другій половині XVIII ст. розпочалося велике народно визвольне повстання, що увійшло в історію під назвою Коліївщина.

Повстання почалося навесні 1768 р. Його очолив Максим Залізняк — запорозький козак, син бідного селянина з села М едведівки на Чигиринщині. Рано втративши батька, він тривалий час наймитував у січової старшини, змалку пізнав злигодні й поневіряння. Тривале перебування на Запорожжі, спілкування з козаками, з простим людом сприяли формуван­ню у М. Залізняка переконання в необхідності боротьби за справедливість. Документи донесли до нас образ відважного й талановитого народного ватажка.

Виступивши з урочища Холодний Яр наприкінці травня 1768 р. (неподалік від Сміли й Чигирина), повстанці визволили від шляхти десятки сіл і містечок Київщини. Незабаром вони підійшли до Умані — добре укріпленої фортеці. Очолювані Іваном Тонгою козаки, які мали обороняти фортецю, перейшли на бік гайдамаків. Це істотно зміцнило повстанські загони. 10 червня вони спільним навальним ударом оволоділи містом. Визволення Умані мало велике значення — форпост польського панування на Правобережжі було ліквідовано. Повстання перекинулося на інші райони краю, де діяли загони гайда­мацьких ватажків Семена Неживого, Микити Швачки, Андрія Журби та ін. Тут були знищені королівські органи влади та встановлене народне самоврядування. Поміщицька земля пере­давалася в руки тих, хто її обробляв, ліквідовувалися важкі повинності.

Налякані посиленням боротьби трудящих мас України, панівні класи царської Росії та шляхетської Польщі об'єднали

свої сили і розгромили погано озбро­єних повстанців. Тих, хто потрапив до рук карателів, засудили до страти, фі­зичного покарання або ув'язнення. На смерть були покарані І. Гонта та його найближчі сподвижники. М. Залізняка царський суд після тортур заслав на каторгу в Сибір. Образи героїв-гайда-маків назавжди закарбувалися в народній пам'яті. їхні дії надихали наступні покоління борців за кращу долю трудящих, на виступи проти поміщиків і само­державства. Т. Шевченко присвятив бо­ротьбі українського народу проти польської шляхти поему «Гайдамаки».

Незважаючи на переслідування, десятки повстанських загонів продовжу­вали діяти на західноукраїнських зем­лях. Карпатські гори й гостинні оселі верховинців були надійним пристано­вищем для народних месників — оп­ришків. Загін вірного побратима О. Довбуша — Василя Баюрака—кілька років громив шляхту й орендарів у Галичині, Північній Буковині й Закарпатті. Після смерті В. Баюрака опришків очолив Іван Бойчук.

Значні виступи селян відбулися після захоплення краю Австрійською імперією. Це був протест проти запро­вадження нових податей і сплати оброку. Опір селян набув таких загрозливих розмірів, що місцева австрійська адміністрація змушена була направляти в села й містечка військові команди.

Дата	Керівники	Територія	Результат
1734—1738 рр.	Наказний козацький полковник Верлан	Брацлавщина, Поділля, частина Волині та Галичини	Виступ було придушено польськими і російськими військами. Верлан із невеликим загоном відступив у Молдавію
1741—1748 рр.	Г. Голий	Брацлавщина, Уманщина	Виступ було придушено регулярними польськими військами і надвірними командами місцевих агнатів
1750 р.	0. Лях, К. Ус, М. Мамай, М. Сухий та ін.	Північне Поділля, Уманщина, Київщина	Гайдамаки, зазнавши поразок у відкритих сутичках з польськими та російськими військами, відступили на Запоріжжя, Лівобережжя та до Молдавії
1768—1769 рр.	М. Залізняк, І. Гонта	Правобережжя	Виступ було придушено спільними зусиллями польських і російських військ