- •Тема 10. Організація набору та відбору персоналу (2 год.)
- •Форми та методи комплектування організації персоналом Організація та джерела залучення персоналу
- •Аналіз необхідної роботи
- •Професіографія і професіологія
- •Складання орієнтовного професійного портрета працівника
- •Способи залучення потенційних кандидатів
- •Пошук працівників-управлінців
- •Методи добору персоналу, їх характеристика
- •Проведення конкурсу на заміщення вакантної посади
- •Визначення типу темпераменту
- •Адаптація персоналу
- •Фізіологічна адаптація до режимів роботи
- •Управління адаптацією
- •Інтеграція працівника в організацію
Аналіз необхідної роботи
Для ухвалення якого-небудь рішення щодо суті запланованої роботи необхідно ретельно її проаналізувати. Аналіз може здійснюватися шляхом відповіді на такі запитання: назва роботи; місце виконання роботи; кінцева мета роботи; хто безпосередньо нестиме відповідальність за працівника, який буде виконувати роботу? за що нестиме відповідальність працівник? з ким буде контактувати працівник у процесі виконання роботи? які основні завдання роботи? як ці завдання будуть виконуватися? яким нормам (вимогам) має відповідати робота? який рівень кваліфікації працівника має відповідати цим нормам? скільки зусиль (затрат праці) потребуватиме виконання цієї роботи? який рівень організації праці необхідний для цього? чи може робота з розряду основної перейти до розряду проміжної?
На більшість запитань можна дати відповідь практично без підготовки. Для одержання повного уявлення про функції співробітників на першому етапі необхідно вивчити процес виконання такої ж чи подібної роботи іншими працівниками, дізнатися від них про проблеми, що виникають у процесі цієї роботи. Надалі інформацію можуть надати служби, які виконують аналогічну роботу на інших підприємствах.
Професіографія і професіологія
Професіографія — одна з основних галузей професіології, що вивчає професійну діяльність людей. Завдання професіології: опис професій чи спеціальностей, основних вимог, що вони пред'являють до людини, її психофизио- логічних якостей, а також виявлення факторів, що обумовлюють успішність чи неуспішність діяльності людини, задоволеність нею.
У професіології розрізняють поняття "професія", "спеціальність" і "кваліфікація".
Професія — це визначений вид трудової діяльності, що виникає в процесі суспільного поділу праці і потребує для її виконання визначених здібностей, спеціальних теоретичних знань і практичних навичок. Професія визначається характером створюваного продукту, використовуваних знарядь і специфічних умов виробництва в даній галузі (наприклад, токар, слюсар, коваль, штампувальник, зварник).
Спеціальність являє собою підвид професії, що визначається подальшим поділом праці в рамках однієї професії (наприклад, слюсар-складальник, слюсар-інструментальник, слюсар-ремонтник і т.д.).
Кваліфікація працівника визначається рівнем спеціальних знань, практичних навичок і характеризує ступінь складності виконуваного робітником конкретного виду роботи. До кваліфікованих кадрів відносяться працівники, що мають теоретичні знання і практичні навички, що вимагають відповідного навчання й атестації.
Комплексний, систематизований, багатобічний опис конкретного виду роботи, призначений для психологічного вивчення праці і використання в подальшій практичній діяльності, називають професіограмою. Професіограми застосовують для ознайомлення з різними професіями в процесі професійного інформування й освіти.
Професіограми основних робітничих професій містять дані про процес роботи, зведення про необхіднуя професійну і загальноосвітню підготовку, гігієнічні і фізіологічні особливості, медичні протипоказання, перспективи професійно-кваліфікаційного росту, економічні дані й ін. Важлива роль у розвитку й удосконалюванні організації професійної орієнтації, організації розробки професіограм належить організаторам профорієнтаційної роботи.
Загальний план опису професії (професіограма) містить наступні розділи;
1. Загальні відомості про професію, спеціальність (назва професії, потреба в даних фахівцях, форми професійної підготовки, робочі місця, які можна зайняти після придбання професії).
2. Зміст і умови роботи (використовувані матеріали, робочий інструмент, процес роботи і його результати, рівень механізації й автоматизації, необхідні для роботи знання, уміння, навички, характер і умови праці).
3. Людина в процесі роботи (привабливі сторони роботи і її труднощі, ступінь відповідальності й елементи творчості, психофізіологічні якості і медичні протипоказання, позитивні і негативні наслідки роботи для людини).
4. Соціально-економічні особливості професії (система оплати праці і соціальне забезпечення, культурно-побутові умови, перспективи професійного росту, географія професії й ін.).
Важливою складовою професіограми є психограмма, де описуються психологічні особливості професії. Кожна конкретна професія визначає кількісне і якісне вираження окремих психічних процесів (відчуттів, сприйняття, пам'яті, мислення, уяви, мови, уваги, волі й ін.), їхній взаємозв'язок і взаємодія в процесі виконання виробничих операцій, що обумовлює наявність визначених здібностей. Психограмма покликана відбити цю своєрідність і дати зрозуміти людині, які вимоги до психіки й особистості пред'являє дана професія.
Складання посадової інструкції працівника. Наступним етапом комплектування роботи є складання посадової інструкції працівника. Як правило, посадову інструкцію розробляє відділ управління персоналом разом із керівником підрозділу, в якому планується робоче місце.
До посадової інструкції входить перелік основних функцій працівника. Вона складається із загальних положень, посадових обов'язків, вимог щодо теоретичних знань та кваліфікаційних вимог
