3. Техніка планування розслідування. Вимоги до плану розслідування. Допоміжна документація при плануванні

Найбільш важливим елементом техніки планування розслідування є розробка плану. За формою він може бути усним і письмовим. У слідчій практиці найчастіше використовується письмова форма як найбільш ефективна, що не вимагає від слідчого тримати в пам'яті зміст плану. Усним планом слідчий обмежується головним чином на самому початку розслідування, коли виконує невідкладні слідчі дії на місці події, коли ще не має можливості скласти письмовий план. У цей момент він також не може обійтися без планування розслідування і повинен із самого початку діяти за визначеним, нехай уявним, але продуманим планом з врахуванням перших висунутих ним версій, інакше його робота по справи відразу ж здобуває хаотичний характер і буде, як правило, малоефективною.

Виконавши всі невідкладні заходи, слідчий приступає до складання письмового плану розслідування, в якому повинні знайти відображення наступні розділи:

• висунуті версії;

• питання (обставини), що підлягають з'ясуванню по кожній з висунутих версій;

• слідчі дії й оперативно-розшукові заходи, необхідні для перевірки версій;

• терміни і черговість виконання запланованих заходів;

• конкретний виконавець (слідчий, оперативний працівник);

• відмітки про виконання.

Якщо справа розслідується бригадою, керівник останньої за участю всіх її членів складає загальний план, а кожен слідчий, крім того, намічає свій, індивідуальний план розслідування. У практиці розподіл обов'язків відбувається по різному, в одних випадках робота групи будується за версіями, коли кожен слідчий здійснює перевірку однієї або декількох намічених версій; в інших – вона організується по епізодам, і кожному члену групи доручається досліджувати той або інший епізод або декілька взаємопов’язаних епізодів злочину; в третіх випадках, коли злочини вчинялися в декількох містах, регіонах, члени групи розподіляються за цими регіонами, виїжджають на місця і проводять розслідування. Іноді буває доцільним комусь із членів слідчо-оперативної групи доручити виконання певних слідчих дій, наприклад проведення обшуків і т.д. По груповій кримінальній справі нерідко практикується розподіл роботи слідчо-оперативної групи в залежності від кількості обвинувачених, при цьому кожному слідчому доручається дослідження всіх фактів злочинної діяльності тієї або іншої особи, притягнутої в справі.

Структура і зміст індивідуальних планів розслідування у всіх приведених випадках будуть різні. При регіональному і поепізодному принципі розподілу роботи індивідуальні плани необхідно складати за вищевказаним зразком. Якщо ж слідчому або оперативному працівнику доручені тільки підготовка і проведення в справі якихось певних слідчих (або оперативно-розшукових) дій, то і його індивідуальний план буде обмежений рамками цих дій.

В плані слідчої дії повинні бути чітко визначені її мета, умови, місце і час проведення, зміст підготовчих заходів, конкретні учасники і їх обов'язки, тактичні прийоми і технічні засоби виконання, способи фіксації результатів.

По груповим і багатоепізодним кримінальним справам поряд із загальним і індивідуальним планами розслідування використовуються допоміжні засоби планування:

1) схеми структури злочинної групи, злочинних зв'язків співучасників, документообігу, руху матеріальних цінностей, структури підприємства (організації), технологічного процесу виробництва (переважно в справах про посадові розкрадання і злочинні порушення правил охорони праці);

2) картки на обвинувачених із вказівкою інкримінованих кожному епізодів злочину, наявності доказів і ін.;

3) список „зв'язків” обвинувачених;

4) сітковий графік розслідування.