4. Вивчення виховних можливостей сім'ї

Виховний потенціал сім'ї не завжди реалізується повною мірою через проблеми, указані вище. Однак важли­вим завданням соціального педагога с мобілізація виховного потенціалу сім'ї, шляхів і способів досягнення єдності дій педагога і батьків. Для цього необхідні повні та об'єктивні дані про характер внутрішньо-сімейних стосунків, умови життя, рівень матеріального забезпечення й проблеми сім'ї.

Складні рішення цих завдань полягають у тому, щосім'я часто залишається «закритим простором» і це утруднює одержання об'єктивної інформації про неї. Тому,здійснюючи роботу в цьому напрямку, соціальний педагог повинен дотримуватися певних умов.

Умови вивчення виховних можливостей сім'ї:

• встановлення спілкування — діалогу з батьками на основі рівноправної взаємодії й педагогічного такту;

• чітке визначення цілей і форм вивчення сім'ї з урахуван­ням її особливостей:

• використання широкого спектра методик вивчення сімейних взаємин, що дозволяють одержати максимально повну, різнобічну й об'єктивну інформацію;

• вибір оптимального часу і місця зустрічі з батьками.

Форми роботи з батьками у вирішенні цієї проблеми.

Допомога у вихованні проводиться соціальним педа­гогом, у першу чергу, з батьками — шляхом їхнього кон­сультування, а також з дитиною шляхом створення спеціальних виховних ситуацій для вирішення завдань сучасної допомоги сім'ї з метою її укріплення й найбільш повного використання її виховного потенціалу.

Сімейне консультування — створення психологічного клімату, створення своєрідною «катарси­су», душевного полегшення, що виникає внаслідок того, що батьки, дитина вперше за довгий час виговорюється з наболілої проблеми. Соціальний педагог зобов'язанні) зрозуміти, у чому причина конфлікту.

Основними сферами сімейного життя, у якому реалізується виховна функція, є сфери батьківського обов'язку, любові й інтересу. Відсутність активної змістової життєдіяльності в цих сферах позбавляє сім'ю можливості ефективного впливу на дітей. Акцентування на якійсь одній зі сфер на шкоду іншим викривляє виховний процес. позбавляє його повноти й цілісності.

Зміст сфери обов'язку розкривається через відповідальна і ь дорослих і дітей, за характер життя й нормальне функціонування сім'ї. Якщо є порушення відносин у цій сфері, то соціальному педагогу слід надати допомогу у формуванні моральної свідомості дітей і батьків через побу­тову вимогливість, взаємну відповідальність і повагу.

Сфера обов'язку тісно переплітається зі сферою цікавого. Загальна сімейна цікавість об'єднує й згруповує батьків у дружний колектив на основі спільної цікавої діяльності. Якщо в сім'ї деформована ця сфера, то соціальному педагогу необхідно збудити інтерес у дитини, починаючи з виконання домашніх обов'язків і вияву зацікавленості в побутовій добросовісній роботі до спільного сімейного інтересу й активного відпочинку; до праці на присадибній ділянці, до туристських походів, три­валих прогулянок на природі, до занять спортом і та ін. Го­ловне полягає в тому, щоб повага, породжена інтересом, вільним внутрішнім прагненням,зливалася в сім'ї з почуттям відповідальності й обов'язку кожного з її членів. Сфера обов'язку й інтересу не можуть існувати поза взаєминами вінутрішньосімейної любові, яка надає сім'ї рис індивідуальності, формує в дитини тонкі людські почуття й якості, гуманну сутність особистості. Любов виховується лише атмосферою любові, яка органічно всотується дити­ною й формує її емоційно-вольове ставлення до життя. Як­що в сім'ї порушені взаємини в цій сфері, то соціальний пе­дагог працює з емоціональним настроєм сім'ї, з формуван­ням взаємного поважаючого й турботливого ставлення членів сім'ї один до одного,

допомагає відродити батьківську любов через вияв почуття гуманізму до всього живого, суспільства, своєї сім'ї, допомагає батькам усвідомити, що істинна любов — прояв одночасно справедливості й вимогливості. надання дитині самостійності й умов для самоутвердження. Таким чином, розвиток усіх основних сфер життя сім'ї в їх органічному взаємопроникненні й взаємодії між собою дозволяє найбільш ефективно здійснювати виховну функцію.

Соціальному педагогу при наданні допомога сім'ї необхідно розібрати з батьками методи виховання що засто­совуються в їхній сім'ї, і допомогти визначити найбільш адекватні. Методи емоційної підтримки ( сугестія, довіра, батьківська любов, сімейна злагода).Методи спонукання і гальмування дитячої поведінки (заохочення - схвалення, подяка, підбадьорювання. нагорода - і покарання зауваження, осуд, докір, попередження). Дієві методи (осо­бистий приклад батьків, інших членів родини, привчання, спільна робота, доручення, обов'язки, ігри). Чуттєво-емоційні методи: мистецтво (музика, пісні, танці, кіно, те­атр, поезія, живопис,скульптура, архітектура, вишивка, різь­блення, живопис, ювелірне мистецтво та ін.). природа, ро­динні традиції. Методи самовиховання ( самовиховання, на­слідування, самовдосконалення. самоаналіз, самокритика).

Таким чином, підказана батькам система методів і прийомів у виховному процесі повинна бути трансформована, втілена в реальні стосунки, які утворюють виховне середовище, комфортне для всіх членів сім'ї. Існуючі проблеми в сім'ї можуть бути пов'язані з непра­вильно обраними тактиками сімейного виховання, тоді соціальний педагог накреслює усвідомити особливості таких негативних тактик, як «диктат», «опіка», «конфронтація», «мирне співіснування» й допомогти оволодіти позитивною тактикою сімейного виховання, так званою «тактикою співробітництва».

Психологічна складова соціально-педагогічної допо­моги вміщує в собі два компоненти — соціально-психологічну підтримку и корекцію. Підтримка спрямована на створення сприятливого мікроклімату в сім'ї в період короткочасної кризи. Психологічну підтримку сім ям, що відчувають різні види стресу, соціальний педагог може здійснювати, якщо в нього є додаткова психологічна травма, крім того, цю роботу можуть виковувати психологи. Найбільш ефективна ця робота, коли допомога сім'ї нада­ється комплексно: соціальний педагог визначає проблему, аналізуючи міжособистісні взаємини сім'ї, становище дити­ни в сім'ї, відносини сім'ї з суспільством; психолог шляхом психологічних тестів та інших методик виявляє ті психічні зміни кожного члена сім'ї, які ведуть до конфлікту; психіатр або психотерапевт проводить лікування. Корекція міжособистісних стосунків відбувається, в основному, коли в сім'ї відбувається психічна наруга над дитиною, що при­зводить до порушень її нервово-психічного й фізичного ста­ну. До такого виду напруга відносяться залякування, при­ниження дитини, приниження її честі і достоїнства, порушення довіри. Соціальний педагог повинен так скоректувати стосунки в сім'ї, щоб усі необхідні заходи для забезпечення встановленого порядку и дисципліни в сім'ї лід гримувалися за допомогою методів у відповідності з Конвенцією ООН з прав дитини.

5