Література.

1.Шляхтун П.П. Політологія. – К., 2002. – С.478-494.

2.Левенець Ю. Роль національного міфу у відродженні національної свідомості українського народу // Нова політика. – 2001. – №2.

3.Самсонова Т. К истории становлення политического психоанализа //Весник МГУ. Серия 18. Социология и политология. – 2001. – №2.

4.Руденко Ю. Політична свідомість: визначення та актуальність дослідження // Людина і політика. – 2001. – №4

5.Соловьев А. Политическая идеология: логика исторической эволюции // Полис. – 2001. – №2.

Тема: Політичні конфлікти і кризи.

1.Зробіть порівняльну характеристику внутрішньодержавних і міжнародних конфліктів.

2.Основні міжнародні конфлікти 1990-х рр. і початку ХХІ ст.

3.Посередництво як чинник вирішення конфліктів.

Політичні конфлікти є невід’ємною складовою внутрішньодержавного і міжнародного життя. Відповідні різновиди мають свої специфічні характеристики і логіку розвитку. У першому питанні передбачається виділити теоретичні ознаки внутрішньодержавних і міжнародних конфліктів. На цій підставі здійснюється їх порівняльний аналіз. При цьому потрібно виявити їхні спільні і відмінні риси. Це дасть можливість грунтовніше з’ясувати сутність кожного з них. Доцільно навести практичні приклади конкретних конфліктів, зазначивши їхні ознаки, процес розвитку і шляхи розв’язання. На основі порівняння цих типів конфліктів студенти мають запропонувати свої варіанти їхнього розв’язання відповідно до їх особливостей.

Сучасне міжнародне життя характеризується значною кількістю конфліктів. При розгляді другого питання спочатку варто з’ясувати їхні причини. Головні з них пов’язані з прагненням зберегти або змінити існуючий стан речей на міжнародній арені. Окремі стосуються територіальних суперечностей. Далі визначаються основні етапи їхнього розгортання з підкресленням особливостей. Потім – шляхи виходу з цього конфлікту. Доцільно взяти до уваги конфлікти на Балканах, Близькому Сході, комплекс подій на Кавказі, конфлікти, пов’язані з тероризмом. Окремо слід розглянути конфлікти, які відбувались у невійськових формах – економічні, політичні, ідеологічні протистояння.

Серед засобів розв’язання конфліктів важливе місце займає посередництво. Розгляд третього питання передбачає розробку механізмів реалізації посередництва. Необхідно з’ясувати, на яких етапах конфліктів їх доцільно застосовувати. При цьому потрібно відзначити характеристики, яким має відповідати потенційна посередницька сторона. Це може бути конкретна особистість, політична партія, громадське об’єднання, держава, міжнародна організація тощо. Слід визначити, які посередницькі функції вони повинні виконувати. Доцільно навести практичні приклади застосування посередництво, коли це дало позитивний результат.

Література

1.Демони миру та боги війни. Конфлікти посткомуністичної доби. – К., 1997.

2.Політологія (за ред. Бабкіної О.В.). – К., 2001. – С.391-401.

3.Приходько С.М. Політичні конфлікти і кризи. Навчальний посібник. – Полтава, 2001.

4.Мандрагеля В. Війни (збройні конфлікти) ХХІ ст.: зміна базових парадигм // Людина і політика. – 2002. – №6.

5.Дзвінчук Д. Конфлікти та способи їх подолання // Віче. – 1999. – №5.

6.Перепелиця Г. Природа конфліктів у посткомуністичному світі //Політична думка. – 2000. – №1.

7.Канцелярук Б., Чумак В. Регіональні конфлікти в сучасній політиці // Нова політика. – 1997. – №6.