14.Наукова діяльність:біотехнологія;трансгенні культури;генетична модефікація.

Біотехнологія-це комплекс фундаментальних і прикладних наук, технічних засобів, спрямованих на одержання і використання клітин мікроорганізмів, тварин і рослин, а також продуктів їх життєдіяльності: ферментів, амінокислот, вітамінів, антибіотиків та ін.Вона включає промислову мікробіологію, базується на використанні знань і методів біохімії, мікробіології, генетики і хімічної технології, що дає змогу діставати користь у технологічних процесах із властивостей мікроорганізмів та клітинних культур.

Основні напрямки досліджень:

• Розроблення наукових основ створення нових біотехнологій за допомогою методів молекулярної біології, генетичної та клітинної інженерії.

• Одержання й використання біомаси мікроорганізмів і продуктів мікробіологічного синтезу.

• Вивчення фізико*хімічних та біохімічних основ біотехнологічних процесів.

• Використання вірусів для створення нових біотехнологій.

Застосування

Біотехнологія застосовується навколо нас у багатьох предметах щоденного вжитку — від одягу, який ми носимо, до сиру, який ми споживаємо. Сьогодні біотехнологія використовує сучасні наукові методи, які дозволяють покращити чи модифікувати рослини, тварини, мікроорганізми з більшою точністю та передбачуваністю.

Переваги біотехнологій

Біотехнологія допомагає довкіллю. Зменшення пестицидного і гербіцидного навантаження означає менший ризик токсичного забруднення ґрунтів та ґрунтових вод. Величезний потенціал біотехнологія має і в боротьбі з голодом. Розвиток біотехнологій пропонує значні потенційні переваги для країн, що розвиваються, де понад мільярд жителів планети живуть в бідності та страждають від хронічного голоду. Біотехнологія допомагає боротися з хворобами. Розвиваючи та покращуючи медицину, вона дає нові інструменти у боротьбі з ними.

Застереження щодо застосування

Об'єми вилучення біопродукціі з біосфери досягли 70%, а жива матерія функціонує на оптимальному рівні тоді, коли з продукції біосфери вилучається не більше 1%. Екосистеми і біосфера в цілому все більше втрачають здатність до саморегуляції та самопідтримки. У кінцевому результаті це надає кругообігу речовин на земній кулі якісно нового та непередбачуваного характеру. Сама стабільність функціонування біосфери опинилася під загрозою. Забрудненням та деградацією охоплені усі геосфери Землі. Повітря, вода та ґрунт стали втрачати свої основні природні властивості.

Трансгенними можуть називатися ті види рослин, в яких успішно функціонує ген (або гени) пересаджені з інших видів рослин або тварин. Робиться це для того, щоб рослина-реципієнт отримало нові зручні для людини властивості, підвищену стійкість до вірусів, до гербіцидів, до шкідників і хвороб рослин. Харчові продукти, отримані з таких генноізмененних культур, можуть мати поліпшені смакові якості, краще виглядати і довше зберігатися. Також часто такі рослини дають більш багатий і стабільний врожай, ніж їх природні аналоги. Отримання трансгенних рослин є на даний момент однією з перспективних і найдинамічніших напрямів агровиробництва. Існують проблеми, які не можуть бути вирішені такими традиційними напрямками як селекція, крім того, що на подібні розробки потрібні роки, а іноді й десятиліття. Створення трансгенних рослин, що володіють потрібними властивостями, вимагає набагато меншого часу і дозволяє отримувати рослини з заданими господарсько цінними ознаками, а також володіють властивостями, що не мають аналогів у природі. Прикладом останнього можуть служити отримані методами генної інженерії сорти рослин, що володіють підвищеною стійкістю до посухи. Генети́чно модифіко́вані органі́зми — ГМО (англ. Genetically modified organisms, GMOs) — Генетично модифікованими називають організми, генетичний матеріал яких був змінений шляхом, що не відбувається в природних умовах, на відміну від схрещування або природної рекомбінації. Відповідне формулювання затверджене в статті 2 Директиви 2001/18/ЄС Європейського парламенту та Ради від 12 березня 2001 року про вивільнення у навколишнє середовище генетично модифікованих організмів.^[1].

Методи отримання ГМО

Отримують генетично модифіковані організми за допомогою методів генетичної інженерії. Наприклад, переносом в геном створеної поза організмом рекомбінантної ДНК, що містить нові, або змінені гени. Деякі процедури штучного злиття клітин також можуть вважатись генетичною модифікацією. Технологія дозволяє переносити гени між видами, надаючи організмові нових властивостей. Її застосовують як у науково-дослідних цілях так і в господарських з метою отримання організмів із якостями, які важко або неможливо отримати методами класичної селекції. Генетична модифікація в цьому випадку носить цілеспрямований характер, на відміну від випадкового, який притаманний для природного та штучного мутагенезу.

15.Наркоманія- (від грецьких слів narke — заціпеніння, сон, і mania — божевілля, пристрасть, потяг) — група хвороб, що виникає внаслідок систематичного, у наростаючій кількості вживання речовин, які включені до затвердженого на офіційному рівні списку наркотиків (такий поділ передумовлений передовсім правовими, а не медичними чинниками, - адже з клінічних позицій наркоманії та токсикоманії патогенетично досить схожі). Проявами наркоманії є психічна і фізична залежність від цих речовин, а також розвиток абстиненції внаслідок припинення їх прийому. Лікування наркоманії в більшості випадків не приносить успіху. Застосовувані в спеціалізованих клініках методики дійові лише при активній позиції самого хворого. Але й у таких випадках після одужання частими є рецидиви. Також були марними всі зусилля по боротьбі з виробництвом і збутом наркотиків. Боротьба з наркоманією ведеться, передусім, на законодавчому рівні: практично в усіх країнах передбачені жорсткі кримінальні санкції за виробництво і розповсюдження наркотичних речовин. Ще одним способом боротьби з наркоманією є християнські реабілітаційні центри. Вони також не дають 100% гарантії позбавлення від наркотичної залежності, але зафіксовано безліч випадків звільнення, коли попереднє медичне лікування не дало результатів. Таких центрів на території України є сотні.

16.СНІД або Синдро́м набу́того імунодефіци́ту — важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який вражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням. Синдром набутого імунодефіциту вперше було зафіксовано в США у 1983 році. Впродовж двох місяців хворий помер. Сьогодні за добу у світі чотириста тисяч осіб заражується цією хворобою. Сам по собі СНІД не є смертельною хворобою, але функціонування його вірусу в організмі впливає на імунну систему так, що навіть проста нежить може призвести до смерті людини.

Джерело інфекції — безпосередній носій ВІЛу. Зараження можливе при

• статевому контакті з інфікованим;

• кровообміні з інфікованим (в тому числі при ін'єкційному вживанні наркотиків);

• вигодовуванні грудним молоком інфікованою матір'ю малюка.

Оскільки вакцини проти СНІДу не існує, єдиним способом запобігти інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження, таких як спільне використання голок та шприців або практикування небезпечних статевих відносин.

17.Епідемії.

Епідемією прийнято називати рівень захворюваності, що значно перевищує звичайний або виникає там, де раніше хвороби не було. Епідемії притаманне розповсюдження в межах однієї популяції (наприклад, населення країни), а пандемії – вихід за межі однієї популяції (охоплює країни, континенти). Люди й досі не навчились точно визначати кількість жертв пандемії чи епідемії. Часом важко встановити, що ж спричинило таку високу смертність. Людство потерпало від пошестей дуже давно, і перші письмові згадка про епідемію трапляються ще у Геродота. Він описав епідемію прокази у Персії у 5-6 ст. до н. е. Звичайно, з розвитком медицини деякі хвороби вдалося подолати (наприклад, чорну віспу), проте деякі й досі нагадують про себе, забираючи тисячі життів щороку. У зв’язку із небезпекою спалаху нових епідемій увага вчених прикута до вивчення закономірностей та особливостей їхнього виникнення й поширення. Дуже важливо дослідити й проаналізувати наслідки спалахів хвороб, що відзначалися високою смертністю та увійшли в історію як найбільші епідемії та пандемії.

18.Туберкульоз.-це хроничне інфекційне захворювання, збудником якого е мікобактерії туберкульозу, або палички Коха.Мікобактерії туберкульозу зберігаються в навколишньому середовищі від 3-4 до 8-12 місяців. Збудник хвороби стійкий до дії кислот, спирту, низьких температур, тривалий час зберігається у висушеному харкотинні, на постільній білизні, посуді та особистих речах хворого, в сирому молоці хворої на туберкульоз корови. Не переносить мікроб дії сонячного опромінення, активного хлору дезінфектантів.В навколишньому середовищі існує досить великий резервуар туберкульозної інфекції, що обумовлює напружену епідемічну ситуацію. Своєчасне виявлення туберкульозу є вирішальним фактором для ефективного лікування та попередження поширення його серед людей. Рання діагностика виявляє початкові форми туберкульозу (без розпаду легеневої тканини та виділення паличок Коха). Частою причиною неефективного лікування є: - форми туберкульозу легень з медикаментозною стійкістю збудника туберкульозу до протитуберкульозних препаратів. Частіше за все такі форми захворювання розвиваються при неправильному прийомі їх хворими (недостатня доза, нерегулярний прийом, недостатня тривалість лікування, перерва в лікуванні). - пізнє виявлення захворювання, коли процес має поширений характер і утворюються порожнини розпаду; - недостатня тривалість та нерегулярність прийому протитуберкульозних ліків (часто хворі вважають, що хороше самопочуття свідчить про одужання та перестають лікуватися, насправді ж захворювання лише стабілізувалось і при припиненні лікування процес продовжує прогресувати).СКЛАДОВІ ПРОФІЛАКТИКИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ: 1) соціальна; 2) санітарна; 3) специфічна; 4) хіміопрофілактика.