1.Римський клуб.

Римський клуб був заснований у 1968 р. І об"єднав близько ста відомих вчених з понад 30 країн світу. Вперше членами Римського клубу була запропонована методологія оцінювання можливостей природи не взагалі, не просто з точки зору потреб розвитку суспільства, а з позиції врахування можливостей природи витримати антропогенний тиск, який в ХХ ст. страшенно зростає. Члени Римського клубу наголосили на існуванні реальних екологічних меж в науково- технологчному розвитку людства. Вони дійшли висновку, що глобальність екологічних проблем потребує для їх розв"язання колективних зусиль людства, об"єднання держав і народів. Діяльність Римського клубу сформувала певну межу між попереднім(до ідей членів клубу) і подальшим (починаючи з доповідей Римського клубу) розумінням взаємин людини і природи.

2. Еволюція взаємин людини і природи. Найперші глобальні екологічні кризи.

1. Розвиток першої глобальної екологічної кризи.      З появою на планеті Земля біологічного виду найвищої організації – людини,  з її розвитком розмноженням , міграціями , адаптацією й небаченою активізацією діяльності в біосфері почали розвиватися процеси особливого, антропогенного характеру. Із самого початку поведінка людини в довкіллі стала відрізнятися від поведінки інших вищих істот агресивністю. З часом людська діяльність обернулася на могутню силу, здатну впливати на природу не лише в межах окремих районів і континентів, а й на планеті в цілому. Проте свого ставлення до природи, її ресурсів людина за тисячоліття не змінила, і це призвело до виникнення глобальних кризових екологічних ситуацій.Першого удару природі люди завдали, почавши інтенсивно розвивати землеробство, а розвиток скотарства супроводжувався виданням худобою трав’янистих масивів на великих площах аж до їх повної деградації. майже на всій планеті були винищені мамонти , шаблезубі тигри та інші великі тварини – вичерпалося основне джерело харчування.  Почалася перша глобальна екологічна криза.     2. Розвиток другої глобальної екологічної кризи.      З розвитком землеробства й скотарства пов’язані перші локальні й регіональні екологічні кризи, спричинені різкою зміною мікроклімату, складу й стану флори, фауни, ґрунтів, зменшенням природних  біологічних ресурсів.  Наступний етап збільшення тиску людини на природу пов'язаний із розвитком промисловості і були досягнуті значні успіхи в будівництві , техніці , хімії, почалося вивчення й освоєння Світового океану. Концентрування великої кількості людей у перших містах супроводжувалось активним винищенням лісів навколо них ( деревина йшла на будівництво, опалення, випалювання цегли, виготовлення меблів і знарядь праці, транспортних засобів тощо ), спустошення луків ,  пасовиськ, виснаженням сільськогосподарських угідь. Міста поступово ставали районами екологічних напружень , а процес урбанізації обернуся на негативний екологічний фактор.      Від кінця 18 і до першої половини 20 ст., в період бурхливого розвитку фізики,  хімії,  техніки,  винайдення парового й електричного двигунів, освоєння атомної енергії, розвитку авіації, коли кількість населення перевищила 3,5 млрд чоловік, негативні екологічні процеси почали набувати глобального характеру, хоча ще не досягли масштабів кризи. Особливості ставлення людини до природи в цей період полягали в активному «підкоренні» її, в боротьбі з нею , хижацькому споживанні всіх її ресурсів з упевненістю в тому , що вони невичерпні.   Екологічна криза другої половини 20 ст. в історії людства була найбільш глибокою й трагічною, і подолати її надзвичайно важко. Відбувається процес її активізації , що призводить до значних міграцій народів, провокує війни, інші соціальні потрясіння локального, регіонального й навіть глобального масштабу, передусім через дефіцит прісної питної води й енергоресурсів. 3.Екологічні проблеми:

Парниковий ефект:Останні роки ми помічаємо потепління клімату.Глобальне потепління пояснюють так званим парниковим ефектом. Суть його полягає в наступному. Земля отримує енергію Сонця восновному у видимій частині спектру, а сама,оскільки є набагато більш холодним тілом,випромінює в космічний простір головнимчином інфрачервоні промені. Парниковий ефект існує з тих пір, як на нашійпланеті з’явилася атмосфера. Парниковий ефектсам по собі не є негативним явищем. Безпарникового ефекту температуранавколоземних шарів атмосфери була б всередньому на 30 градусів нижче від існуючої, а поверхня Землі була б лише - -18оС. А цеозначає відсутність умов для життя, бо вода наземній поверхні існувала б тільки у виглядільоду. Люди своєю діяльністю посилюють парниковийефект за рахунок викидів СО2, СН4, N2O та іншихгазів. В останнє сторіччя в результаті людськоїдіяльності вміст вуглекислоти в атмосфері вирісбільш ніж на чверть, метану – в 2,5 рази.Існують 6 основних парникових газів , які входять до хімічного складу атмосфери: водяна пара, вуглекислий газ, метан, озон, закис азоту і, останнім часом, хлорфторвуглеці. Крім них, всі інші парникові гази зустрічаються в природі. 1. Парниковий ефект є природним процесом, який необхідний для підтримання життя на нашій планеті. 2. Парниковий ефект став світовою проблемою в результаті надмірно великих антропогенних викидів природних та штучних парникових газів. 3. Якщо викиди парникових газів залишаться на сьогоднішньому рівні, це може викликати значні зміни клімату як в регіонах так і в усьому світі. 4. Саме швидкість зміни клімату є загрозою значних змін природних екосистем та людського суспільства. 5. Швидка зміна клімату може привести до великої кількості екологічних біженців. Сьогоднішній рівень викидів парникових газів –це не що інше, як глобальний експеримент над кліматичною системою, який вийшов з-під контролю.

Озонові діри- локальне падіння концентрації озону в стратосфері на 10—40%. Пов'язано це з дією фреонів, зменшенням кількості кисню при запусках космічних кораблів та польотами реактивних літаків. Чітко виявляється при надмірно низьких температурах. Основними речовинами, що руйнують молекули озону, є:

• прості речовини (водень (H₂), атоми кисню (O), хлора (Cl), брому (Br)),

• неорганічні сполуки (хлороводень (HCl), монооксид азоту (NO)),

• органічні сполуки (метан (CH₄), фторхлор- і фторбромфреони, які виділяють атоми (Cl) і (Br)).

Ослаблення озонового шару посилює потік сонячної радіації на землю і викликає у людей зростання числа ракових утворень шкіри. Також від підвищеного рівня випромінювання страждають рослини і тварини.

Кислотні дощі-усі види метеорологічних опадів: дощ, сніг, град, туман, дощ зі снігом, — кислотність яких вища від нормальної. Мірою кислотності є значення рН (водневий показник). Нормальне pH у чистих дощах — 5,6. Кислотний дощ утворюється в результаті реакції між водою і такими забруднюючими речовинами, як діоксид сірки (SO₂) і різних оксидів азоту (NO_x). Ці речовини викидаються в атмосферу автомобільним транспортом, у результаті діяльності металургійних підприємств і електростанцій, а також при спалюванні вугілля і деревини. Вступаючи в реакцію з водою атмосфери, вони перетворюються в розчини кислот: сірчаної, сірчистої, азотистої й азотної. Потім, разом із снігом чи дощем, вони випадають на землю. Джерела кислото-створюючих викидів: теплові електростанції, автотранспорт, металургійні і хімічні підприємства, авіація.Об'єкти впливу: люди, тваринний і рослинний світ, водоймища, ґрунт, будівлі, пам'ятники культури, вироби з металу.

Пилове забруднення. Пил - основний шкідливий фактор на багатьох промислових підприємствах, обумовлений недосконалістю технологічних процесів. Основні фізико-хімічні властивості пилу: хімічний склад, дисперсність (ступінь подрібнення), будова частинок, розчинність,щільність, питома поверхня, нижня та верхня концентраційна границя вибуховості суміші пилу з повітрям, електричні властивості та ін.Знання усіх цих показників дає можливість оцінити ступінь небезпеки та шкідливості пилу,його пожежо- та вибухонебезпечність. Для організму людини найбільш небезпечний пил, що складається з часток розміром до 0,015 мкм, тому що погано затримується слизовими оболонками верхніх дихальних шляхів і потрапляє далеко в легеневу тканину. Небезпека пилу може бути для людини дуже великою, якщо пил містить радіоактивне забруднення, яке можна встановити тільки вимірюванням спеціальними приладами.Запиленість повітря шкідлива також для обладнання, яке швидко спрацьовується і виходить із ладу.

4.Тероризм-(від лат. terror жах) — суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому невинних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей. Головна мета терористів - це залучити до діяльності велику масу людей, для яких чи мета терора настільки висока, що виправдовує різні засоби, чи настільки не розуміються в засобах, що здатні здійснити любу аморальність. На сьогодні терористичні дії в більшості випадків носять яскраво виражений антигуманний характер, їх відрізняє збільшення замахів на життя та здоров'я людей при зменшенні посягань на матеріальні об'єкти; зростання числа вбивств на замовлення; збільшення людських жертв в окремих терористичних актах; посилення жорстокості та зухвальства у діях терористів. Для вдалої боротьби з тероризмом потрібно знищувати не лише організації екстремізму, але і злочинність, тобто вести війну проти всього світового зла в цілому.

5.Бідність-соціальні відносини, що характеризуються відсутністю необхідних матеріальних засобів для того, щоб провадити «нормальне» (відповідно до норм прийнятих суспільством) життя, наприклад, неможливість прогодувати свою родину, дати освіту дітям чи забезпечити сім'ю якісним медичним обслуговуванням.Важливими умовами подолання бідності є можливості збільшення виробництва

сільськогосподарської продукції.Шляхи до цього відомі і цілком досяжні.

Це:

1. підвищення родючості грунтів, що пов'язано з успіхами агромеліорації та

аігрохімії;

2. підвищення біологічної продуктивності сільськогосподарських культур

шляхом упровадження досягнень сільськогосподарської генетики і селекції;

3. виведення продуктивніших порід свійської худоби;

4. ефективніше використання сонячної енергії для фотосинтезу органічної

маси па впровадження генної інженерії

5.підвищення біологічної продуктивності Світового океану та широке

впровадження аквакультури.