7.Програма переходу України до збалансованого розвитку

Основною метою здійснюваних в Україні реформ є соціальна переорієнтація економічної політики. Визначено стратегічні пріоритети сталого розвитку країни. В економічній сфері:

• утвердження механізмів, які мають забезпечити надійні гарантії не лише остаточної стабілізації економіки, а й утворення необхідних передумов її прискореного зростання;

• впровадження науково-технологічних інновацій та опанування інноваційного шляху поступу як головного фактора збалансованого економічного розвитку; активне здійснення аграрної політики;

• зміцнення економічних засад для глибокої перебудови соціальної сфери.

В соціальній сфері:

підвищення інтелектуального потенціалу нації, всебічний розвиток освіти, особливо екологічної;

• зміни в соціальній сфері для запобігання зубожінню населення — реформування системи оплати праці, зменшення безробіття, вдосконалення механізмів надання державної соціальної допомоги, запровадження системи загальнообов'язкового державного соціального страхування;

• поліпшення становища дітей, молоді, жінок, сім'ї;

• здійснення скоординованих кроків, спрямованих на поліпшення охорони здоров'я населення, зниження смертності та збільшення тривалості життя; зміцнення позицій середнього класу.

В екологічній сфері:

• гарантування екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіаційного захисту населення й довкілля, зведення до мінімуму негативного впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

• поліпшення екологічного стану річок України, зокрема басейну Дніпра, та якості питної води;

• стабілізація й поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;

• будівництво нових і реконструкція діючих комунальних очисних каналізаційних споруд;

• запобігання забрудненню Чорного й Азовського морів і поліпшення їхнього екологічного стану;

• формування збалансованої системи природокористування та екологізація промисловості, енергетики, будівництва, сільського господарства, транспорту;

• збереження біологічної та ландшафтної різноманітності, розвиток заповідної справи.

8.Соціальне замовлення - комплекс заходів організаційно-правового характеру з розробки соціальних програм і соціальних проектів за рахунок бюджетних та інших засобів шляхом підписання соціальних контрактів на конкурсній основі. Предметом соціального замовлення є некомерційна оплачувана замовником послуга, надавана соціально-незахищеним групам населення провайдером послуг із числа недержавних формувань. Така послуга надається виконавцем соціального замовлення, який визначається за результатами публічного конкурсу. Основними ідеологічними складовими соціального замовлення є:

• Створення умов для розвитку інститутів громадянського суспільства;

• Формування нової, активної й адресної соціальної політики;

• Створення нових робочих місць у недержавному секторі соціальної сфери;

• Додаткове фінансування соціальної сфери за рахунок залучення недержавних засобів без цілі одержання прибутку;

• Підвищення ефективності витрат бюджетних коштів у соціальній сфері;

• Створення механізму децентралізації та громадянського роздержавлення соціальної сфери;

• Формування конкурентного середовища в соціальній сфері;

Технологічні принципи соціального замовлення:

• Відкритість та свобода руху інформації;

• Конкурсність і конкурентність;

• Детальне пророблення процедур;

• Сполучення, у процесі впровадження пропонованої технології: обліку особливостей регіональної ситуації; необхідності здійснення пілотних проектів; можливісті поширення досвіду, що здобувається;

• Цільове фінансування;

• Соціальні дивіденди.

Види соціального замовлення

• Програмно-цільове соціальне замовлення;

• Конкурсне соціальне замовлення.

9.Освоєння світового океану Світовий океан завжди відігравав важливу роль у зв'язках між країнами та народами. Проте до середини XX ст. він практично залишався «економічною цілиною». Але з розвитком НТР усебічне дослідження й освоєння Світового океану набрало цілком інших масштабів. По-перше, загострення глобальних енергетичної та сировинної проблем спричинилося до виникнення морської гірничодобувної і хімічної промисловості,морської енергетики. Досягнення НТР відкривають перспективи для подальшого збільшення видобутку нафти й газу, залізомарганцевих конкрецій, добування з морської води дейтерію, спорудження припливних електростанцій, використання морських течій, опріснення морської води. По-друге, загострення глобальної продовольчої проблеми підвищило інтерес до біологічних ресурсів океану. Потенціальні можливості їх використання без загрози порушення усталеного балансу вчені оцінюють в 150-180млн. т. Але майбутнє за марикультурою (організоване розширене відтворення біологічних ресурсів). Вважають, що 1 га марикультури здатен відтворити у 8 разів більше риби, ніж 1 га суходолу — м'яса. По-третє, поглиблення міжнародного географічного поділу праці, швидке зростання торгівлі супроводжуються збільшенням морських перевезень. У результаті виробничої та наукової діяльності в межах Світового океану і узбережжя виникла особлива складова частина світового господарства — морське господарство. Але така діяльність водночас породила глобальну проблему Світового океану. Суть її полягає в забрудненні океану нафтою та нафтопродуктами, важкими металами, комунальними стоками, а також пестицидами й гербіцидами. Неабияку загрозу для Світового океану має захоронення на його дні радіоактивних відходів.

10.Доповіді Римського клубу. Ри́мський клуб є міжнародною, неприбутковою, неурядовою організацією, що об'єднує науковців, економістів, бізнесменів, чільних службовців міжнародних організацій, колишніх голів держав та урядів з усіх п'яти континентів, які переймаються актуальними проблемами людства — політичними, економічними, соціальними, екологічними, технологічними і культурними, та їх аналізом і прогнозуванням в контексті «світової проблематики» («world problematique»). Публікація в 1972 році першої, найбільш знаменитої доповіді Римського клубу Limits to Growth ("Межі зростання") щодо довгострокових наслідків глобальної тенденції зростання населення планети, промислового і сільськогосподарського виробництва, споживання природних ресурсів й забруднення довкілля мала великий суспільно-політичний резонанс у світі й заклала основу сучасної концепції "сталого розвитку". Доповідь була перекладена більш ніж 30 мовами і видана загальним накладом понад 12 млн. примірників.За майже 40 років своєї діяльності Римський клуб підготував 33 доповіді з широкого кола питань в контексті світової проблематики та майбутнього людства, більшість з яких отримала серйозний резонанс. Останньою, на сьогодні, доповіддю Римського клубу є видана у 2005 році книга Limits to Privatization ("Межі приватизації").