Контрольні запитання

1. Що таке спілкування?

2. Що таке ділове спілкування? У чому полягає його специфічна особливість?

3. Які складові входять до структури спілкування?

4. Які рівні спілкування Ви знаєте?

5. Які Ви знаєте бар’єри спілкування?

6. Що таке семантичні бар’єри спілкування? Чим вони обумовлені?

7. Які Ви знаєте особливості сприйняття інформації співрозмовника?

8. Як можна визначити ведучий канал сприйняття інформації співрозмовника (візуальний, аудіальний, кінестетичний)?

Тема 2. Уміння слухати як необхідна умова ефективного спілкування

План

2.1. Уміння слухати та його значення.

2.2. Сутність понять «чути» і «слухати». Стилі слухання.

2.3. Сутність поняття «нерефлексивне слухання» та його технічні прийоми.

2.4. Сутність поняття «рефлексивне слухання» та його технічні прийоми.

2.5. Установка як техніка слухання.

Література: /2/, /6/, /9/, /10/, /13/, /16/, /18/, /23/, /25/, /26/

Міні-лексикон: «чути», «слухати», «нерефлексивне слухання», «рефлексивне слухання», «установка».

2.1. Уміння слухати та його значення

Ефективність спілкування залежить від уміння слухати, яке є необхідною умовою правильного розуміння співрозмовника.

Слухання – це активний процес сприйняття інформації; це психологічний компонент вербальної комунікації, метод декодування і сприйняття інформації. Цей процес потребує наявності складного комплексу вмінь, якими людина оволодіває протягом усього життя.

Дослідження показують, що час нашого спілкування з іншими розподіляється наступним чином: приблизно 42-53% часу ми слухаємо інших, 16-32% - говоримо самі, 15-17% - читаємо, 9-14% - пишемо. В силу того, що слухання інших займає такий великий об’єм часу, цей процес є значимою формою міжособистісної комунікації.

2.2. Сутність понять «чути» і «слухати». Стилі слухання

Психологічні процеси, позначені поняттями «слухати» і «чути», суттєво різняться.

Поняття «чути» означає фізичне сприйняття звука. Слухати означає сприйняття звуку певного значення.

 >

Характерними рисами процесу слухання є:

• Бажання слухати.

• Увага.

• Відповідальність за спілкування.

• Навички спілкування (уміння спілкуватись).

Кожна людина має свій особистий стиль слухання, в якому відбиваються особистість, характер, інтереси, стать, вік, слухове становище співрозмовника. Стиль слухання може бути ефективним або неефективним. До неефективних належать категоричний, розсудливий, співчуваючий, аналітичний стилі. Вдосконалення свого вміння слухати призводить до підвищення ефективності спілкування.

Стилі слухання

а) неефективні

Категоричний	«Це – добре» або «Це – погано»
Розсудливий	«Ви говорите це, щоб я відчув себе винним» «Тепер мені зрозуміло, чому Ви це сказали»
Співчуваючий	«Ви абсолютно праві» «Я Вам співчуваю»
Аналітичний	«Наведіть мені конкретний приклад» «Коли» «Що я зробив не так?»

б) ефективний

Чуйний

Мовчання Рефлексивне слухання Емпатія

Для формування умінь і навичок активного слухання слід розвивати в собі уміння уважно слухати і розуміти співрозмовника, використовуючи при цьому прийоми нерефлексивного, рефлексивного слухання, позитивні установки, мову невербального спілкування.