7. Залежність від інгалянтів.

До летких наркотичних речовин (ЛНР), по-іншому - деліріанти, інгалянти - відносяться всі токсичні речовини різних хімічних груп, що вживаються шляхом вдихання. До них відносяться - ефір, бензин, різні розчинники, лаки, клеї, очисні рідини, аерозолі і інші леткі речовини. Розчинники і засоби від комах зараз вийшли на перше місце серед речовин вживаних у побуті, не рахуючи лише алкоголю та тютюну. Крім сп’яніння, спільною властивістю цих речовин є їх розчинність в жирах, що веде до хімічного руйнування тканин і органів. Основою таких препаратів може служити ацетон, перхлоретилен, чотирихлористий вуглець, толуол, пропан-бутан та ін.

Газ для запальничок, розчинники або бензин добре розчиняють жири і тому порушують роботу всіх клітин центральної нервової системи (в яких міститься велика кількість жирів). Спостереження показали, що при вдиханні парів ЛНР людина відчуває сп'яніння. При вдиханні розчинники потрапляють в легені, а звідти крізь тонкі стінки альвеол - в кров. Речовини поглинаються кров'ю і з її потоком швидко потрапляють в мозок. Тобто, в мозок вони потрапляють безпосередньо минаючи печінку або інші органи. Тому сп'яніння настає набагато швидше, ніж у випадку прийому алкоголю. Основна кількість летючих речовин видихається з повітрям. Частина, що залишилася, і яка з кров'ю розноситься по організму, потім потрапляє в печінку та розщеплюється на більш дрібні молекули і після цього виділяється з сечею та фекаліями. Багато ЛНР лише через кілька днів повністю виводяться з організму. В деяких випадках продукти розщеплення (так звані метаболіти) ще більш небезпечні, ніж сама речовина. Це, наприклад, стосується такої речовини, як стирол, який входить до складу засобів побутової хімії. Оскільки різні ЛНР володіють неоднаковим ступенем розчинності в крові і тканинах, вони по-різному проникають в кров з легеней, розподіляються в організмі і виводяться з нього.

Оскільки більшість ЛНР легко розчиняються в жирах, то вони здатні накопичуватися в жирових тканинах організму. Це означає, що може пройти чимало часу, перш ніж організм повністю звільниться від «дурману».

Сп'яніння почасти викликає розчинник сам по собі, а почасти через брак кисню в головному мозку. Як вже було сказано, сп’яніння наступає дуже швидко і також швидко зникає. Як правило, сп'яніння може тривати 10-30 хвилин, а через годину вже взагалі нічого непомітно. Ефект може виявитися більш тривалим, якщо використовувати високі концентрації отрут - наприклад, за допомогою поліетиленового мішка або «наздоганяти», додатково вдихаючи ЛНР через деякий проміжок часу.

Зловживання ЛНР може викликати залежність. Ейфорія, що спочатку відчувається при сп'янінні, через деякий час може здатися недостатньою. Леткі речовини починають все більше опановувати думками і почуттями, і врешті-решт, навіть якщо людина сама цього і не помічає, з'являється досить сильний потяг до досягнення все більшої ступені сп'яніння. Тоді токсикоманія стає проблемою. Людина виявляється не в змозі сприймати дійсність такою, яка вона є. Йому «необхідно» бачити її викривленою, якою вона постає в його ілюзіях, які виникають, коли мозок вражений наркотиками. Залежність при зловживанні летючими речовинами зазвичай буває психічною (тобто представляє більш-менш сильну «внутрішню потребу»), але з часом може виникнути і фізична залежність.

Регулярне застосування ЛНР може викликати розвиток толерантності, при якій токсикоманам потрібні все більш високі дози, щоб досягти такого сп'яніння, що й раніше. Підвищення толерантності означає, що організм людини намагається пристосуватися, «звикнути» до токсичної речовини.