5.3. Ефективність функціонування підприємства визначається багатьма обставинами. Серед них:
правильність установлення « що, скільки, якої якості і до якого часу робити продукцію чи робити послуги, з урахуванням попиту і пропозиції»;
вибір оптимальної технології й організації виробництва;
своєчасне і раціональне ресурсне забезпечення;
величина основного й оборотного капіталів;
форми і методи реалізації продукції і т.д.
В умовах ринкової системи господарювання діапазон використання цих факторів надзвичайно велик. Тому кожне підприємство повинне прагнути до їхнього оптимального сполучення.
Це припускає необхідність застосування відповідних форм і методів їхнього внутрішнього ув'язування. Такою формою є планування виробничої і господарської діяльності підприємства. Досвід багатьох процвітаючих компаній промислових країн показує, що в умовах ринку з його жорстокою конкуренцією планування господарсько-виробничої діяльності є найважливішою умовою їхньої виживаності, економічного росту і процвітання. Саме воно дозволяє оптимально зважити наявні можливості підприємства по випуску продукції зі сформованим на ринку попитом та пропозицією.
Це випливає із самої сутності планування, що виявляється в тім, що:
по-перше, воно має справи з вибором з безлічі можливих альтернатив розвитку підприємства в майбутньому;
по-друге, реалізація обраної альтернативи здійснюється на основі рішень, прийнятих сьогодні. Звідси завжди існує імовірність помилки;
по-третє, планування є безупинний процес прийняття рішень, у ході якого встановлюються і постійно уточнюються за часом мети і задачі розвитку підприємства, визначаються стратегія і політика по їхньому досягненню; розробляються детальні плани, у яких скоординовано виконання показників, що охороняє різні сторони ведення економіки підприємства;
в-четверте, вихідною посилкою планування повинний стати принцип, відповідно до якого функціонування підприємства навіть більш рентабельно і забезпечує грошові надходження і прибуток в обсязі, що задовольняє зацікавлені в результатах роботи підприємства групи лиць;
в-п'яте, у силу розходжень самої сутності і характеру прояву факторів виробництва і задач, що випливають з окремих напрямків діяльності підприємства, планування підрозділяється на довгострокове і короткочасне.
Так, наприклад, придбання устаткування і характер його використання, кадрова політика, визначення асортименту продукції і ринку збуту вимагають розгляду в довгостроковому плані. У той же час поточне забезпечення підприємства сировиною і матеріалами, плата за енергію, воду мають потребу в аналізі в короткочасному періоді.
Розрізняють два типи планування. Перший тип - стратегічне планування. Воно, як правило, припускає серйозний аналіз ринку, конкуренції, ресурсів, доступних фірмі для збільшення її частки на ринку, рівня технології, а також проблеми з колишніми підприємствами, де застаріли технології, які треба вивести з обороту. Може охоплювати 5 – 10 років.
Тактичне планування відбувається за стратегічним і може розглядатися другим етапом загального процесу планування. Містить у собі такі рішення, як місце розташування цієї фірми і її філій (підрозділів), вид продукції, система управління й інші практичні аспекти. Охоплює 1- 2 роки.
Після того, як ви визначили ваші умови на ринку, ви повинні визначити витрати. Кількість продукціїї, що ринок може « проковтнути», завжди знижує ціну. Фірма не може розглядати ринок своєї продукції як стабільний для будь-яких обсягів виробництва. Якщо ви знайомі з принципами економіки, то знаєте, що таке крива попиту. Це графік, що показує кількість продукції, що було б куплене при визначеній ціні на ринку. Це убутна крива, вона означає, що менеджер зіткнеться зі зниженням ціни, якщо він має намір збільшити виробництво. А знижена ціна робить додатковий тиск на витрати.
Планування ресурсів є важливим елементом діяльності менеджера. Менеджер у ринковій економіці, якщо він бажає домогтися успіху, повинний постійно і самостійно боротися з усіма несприятливими обставинами. Його мислення повинне бути спрямоване на оцінку взаємодії усіх факторів діяльності : персоналу, партнерів, конкурентів, споживачів, уряду, суспільства.
Існують загальні ознаки гарного плану:
цілеспрямованість;
реальність;
альтернативність.
На практиці застосовується стратегічне, довгострокове, короткострокове, а також поточне планування.
Планування здійснюється після і на підставі результатів прогнозування. Основою класифікації методів планування традиційно вважається календарний план. Але в ринковому середовищі, а тим більше в перехідній економіці, такий підхід не враховує динаміку зовнішнього маркетингового середовища, специфіку ринкових циклів. Представляється природним у сучасних умовах класифікувати планування з урахуванням функції підприємництва, з урахуванням етапів і фаз циклу проектування продукції. Умовимося називати етапом відносно самостійну частину одного з циклів продукції, а фазою, відповідно, відносно незалежну частину етапу.
Планування може здійснюватися: за аналогією, евристично (на базі інтуїтивних знань), накопиченого досвіду, з використанням різних математичних методів.
Виділяємо планування розвитку (стратегічне планування і бізнес-планування), планування маркетингу, планування виробництва, планування менеджменту.
Термін «стратегія» переводиться з грецької мови як «майстерність воєначальника». Будемо розуміти під стратегічним плануванням внутрішню координацію, розподіл ресурсів між декількома напрямками діяльності з метою адаптації фірми до змін зовнішнього середовища. Це планування на час не менш одного з циклів (життєвого, ринкового) продукції. Стратегічне планування спирається на чітко сформовану програму фірми. Вона повинна відповідати на наступні питання:
Що собою представляє фірма?
Хто її споживачі?
Що необхідно для цих споживачів?
Що буде з фірмою?
Якою вона повинна бути?
Добре сформульована програма дозволяє співробітникам фірми відчути себе учасниками загальної справи в реалізації перспектив, що відкриваються, дає їм цілі і підкреслює їхнє місце в загальному процесі. При цьому стратегія фірми повинна бути спрямована на задоволення нестатків споживачів.
Основним знаряддям сфери стратегічного планування є аналіз господарського портфеля фірми; при цьому оцінюють положення усіх вхідних до складу фірми виробництв.
Стратегічне планування – бачення підприємства в майбутньому, його місця і ролі в економіці і суспільно-економічному пристрої країни, а також основних шляхів і засобів досягнення цього нового стану. Воно виражається не в плані з детально розробленими показниками, а в начерку, погляді в майбутнє, зроблених на основі різних прогнозів (економіки, науки і техніки, політики, демографії і т.д.). Період такого розгляду складає 10-15 років і обумовлюється рядом причин, і насамперед тим, що за цей час відбувається, як правило, змінюваність основних фондів, кардинальні зміни в науці і техніці, зміни смаків населення убік нових видів продуктів і послуг і т.д.
Стратегічне планування цілком є прерогативою вищого керівництва підприємства. Яскравим прикладом удалого стратегічного планування є діяльність у цій області американського менеджера Лі Якоккі в період його роботи у Форда.
Питаннями стратегічного планування займаються, як правило, тільки великі фірми.
На базі стратегічного планування здійснюється довгострокове планування на найближчі 3-5 років. У ньому установки, зроблені в стратегічному плануванні, як би одержують своє економічне відновлення й уточнення з урахуванням тенденцій розвитку господарської ситуації на найближчі 3-5 років. Результатом довгострокового планування є 3-х і 5-річні плани розвитку підприємства по різних видах його діяльності (реалізація, виробництво, витрати, фінанси і т.д.)
На основі цих планів виробляється короткострокове планування. Його конкретним вираженням є плани розвитку з періодом від одного до трьох років. Їхня особливість полягає в тому, що показники найближчого року конкретизуються щокварталу, а показники 2-го і 3-го років–кожні півроку чи щорічно.
У силу динамічності процесів, що відбуваються в господарському і політичному житті країни, необхідно здійснювати поточне планування терміном до одного року. Його основою є короткострокові плани і поточні тенденції розвитку попиту та пропозиції. У ньому показники встановлюються на 1 рік з розбивкою по кварталах. Вони також є гнучкими планами, тобто на перші 3 місяці показники установлюються тверді, незмінні, а в наступних 9 місяців піддаються коректуванню. У порівнянні з короткостроковими планами вони є більш детальними, особливо в області руху виробництва і запасів товарно-матеріальних цінностей, ціноутворення, витрат виробництва і т.д. Фактично в них відбувається ув'язування задач різних служб підприємства.
Але більш тісна координація різних служб підприємства відбувається шляхом календарного планування з його періодом дії, як правило, 10 днів. Це програми руху продукту і усіх факторів виробництва з указівкою конкретних дат і служб, що відповідають за той чи інший вид діяльності.
Для знову створених підприємств чи для здійснення яких-небудь комерційних проектів, одержання позички чи кредиту, варто складати бізнес-плани, як це має місце в країнах з ринковою економікою.
Бізнес-планування відрізняється від стратегічного тім, що воно виробляється на одному із сегментів ринку, тобто у відношенні реалізації конкретної ринкової програми однієї продукції чи послуги на одному сегменті ринку.
Бізнес-план вирішує наступні конкретні задачі:
Обґрунтування конкретного проекту.
Розрахунок очікуваних фінансових результатів.
Визначення джерел і умов фінансування.
Визначення вимог до кваліфікації виконавців.
Після розробки бізнес-плану повинні розроблятися плани по напрямках діяльності: розробка продукції, виробництво, менеджмент, маркетинг. Ціль розробки цих планів -забезпечити уточнення і виконання задач бізнес- плану у відповідних напрямках.
Перспективним пропонується вважати планування на період близький тривалості одного з циклів продукції, а саме циклів розробки, ринкового і життєвого циклів, і, що має в якості об'єкта планування фірму в цілому, діючу на одному сегменті ринку.
Оперативно-календарним будемо називати планування з періодом, що не перевищує тривалість однієї з фаз етапу життєвого циклу, котре розглядає в якості об’екта підрозділ фірми чи частину продукції.
Програмування - встановлення основних положень, що потім розгортаються в плануванні, або послідовності конкретних заходів щодо реалізації планів.
Плани- графіки розробляються для встановлення послідовності і координації окремих заходів щодо розробки й іспиту конкретних зразків продукції.
Питання для самоконтролю:
Поясніть важливість цільового підходу в менеджменті.
Які бувають цілі та у чому проблема їхнього визначення?
Що таке стратегічний менеджмент?
Назвіть основні елементи стратегічного і бізнес- планування.
Що є об'єктом і в чому складається перспективне, поточне й оперативне планування виробничої діяльності?
Які ви можете назвати форми подання планів?
На что впливає форма подання планів?
У чому полягає різниця між стратегічним, тактичним, оперативним і альтернативним плануванням?