2. Наука і наукові відкриття 20 століття.

НАУКА – галузь пізнавальної діяльності людини, спрямованої на пошук істини, достовірного знання про навколишній світ.

Великий крок вперед у дослідженні минулого свого краю зробила історія (М.Грушевський, О.Єфименко, Д.Багалій інші). Вчені збирають старі акти, історичні матеріали, вивчають, як жили предки і чому втратили волю, з’ясовують минуле міст, сіл, цікавляться печерами, замками. Городищами і незрозумілими написами. Не знаходячи відповідей, звертались до народних легенд і переказів. Так народжується етнографія і мовознавство.

Результати роботи мовознавців втілено у 6-ти томному “Українсько-російському словнику”, низці наукових праць, видання “СУЛМ” у 5-ти томах

Після пробудження національної свідомості постає питання про рідну мову. У цій галузі працюють О.Потебня, М.Сумцов, А.Кримський, Б.Грінченко та інші вчені. У галузі літературознавства – М.Дашкевич (доводив, що українська література ніколи не залежала від російської і є самобутньою). М.Драгоманов (заснував друкарню у Женеві і видавав заборонені книги).Вчені перевидають твори української літературної класики. У світ виходить 10-ти томне видання творів Лесі Українки, повне зібрання творів І.Котляревського, І.Франка.

Розвивається фольклористика. З’являється багатотомне видання “Українська народна творчість”.

Вчені-філософи видають твори Г.Сковороди, досліджують праці інших філософів.

Зроблено ряд НАУКОВИХ ВІДКРИТТІВ:

• Д.Журавський – спроектував ряд мостів і залізниць.

• Володимир Бец – 50 наукових праць, “Атлас людського мозку”.

• Йосип Баранецький –перший дослідник фізіології рослин.

• М.Курало – заклав основи металургії.

• Д.Заболотний – дослідник хвороб: чуми, тифу і холери.

• П.Нестеров – у 1913р. зробив вперше у світі “мертву петлю”

Багато вчених працює в еміграції. Багато з них здобули освіту в Україні, а світове визнання – на чужині. (бактеріолог – П.І.Андріївський, фізик – Г.Б.Кістяківський, біохімік – І.І.Горбачевський)

3. Кирило-Мефодіївське товариство і його роль для розвитку культурного процесу.

Засноване у 1846р. в Києві. Однією з його основних ідей була федерація слов’ян. За мету учасники поставили: вивести український народ з економічного і духовного занепаду, скасувати кріпацтво, видавати книжки, засновувати школи, піднести рівень народної освіти.

Сюди входили: Василь Бєлозерський, Микола Гулак, Опанас Маркович, Тарас Шевченко, Микола Костомаров. Гурток скупчися навколо П.Куліша. Він написав статут і програму товариства: кожен слов’янський народ повинен бути самостійним у політичному житті. Але вони повинні прагнути духовного з’єднання. Усі громадяни мають бути рівні, станові привілеї усунені, кріпацтво скасоване. У заповітах Христа бачили надію на моральне відродження людства.

Душею товариства був М.Костомаров – історик, дослідник української минувшини, поет, професор історії в Київському університеті.

Члени сходились в домі Гулака. У сусідній кімнаті мешкав студент Олексій Петров. Він зацікавився товариством, а коли Гулак все йому розповів, доніс уряду. Членів товариства було ув’язнено, а згодом відправлено у тюрми і на заслання.