Тема. Культура українського народу 18-20 століть. Наукові відкриття 20 століття

План

1. Розвиток освіти у 19-20 столітті. Київський національний університет імені Т.Шевченка.

2. Наука і наукові відкриття 20 століття.

3. Кирило-Мефодіївське товариство і його роль для розвитку культурного процесу.

4. Мова і література 18-20 століття

5. Розвиток театрального мистецтва і драматургії.

6. Музика, живопис та архітектура

1. Розвиток освіти у 19-20 столітті. Київський національний університет імені т.Шевченка.

На початку 19 століття ШКІЛЬНА ОСВІТА була у повному занепаді. У Східній Україні майже всі школи були російськими. У Західній Україні лиш де-не-де були “дяківки. Підручників не вистачало.

У містах Галичини існували німецькі або польські школи. Українські школи існували лише у Львові і Дрогобичі.

Велику роль у розвитку освіти зіграв митрополит М.Левицький. У 1815 р. він починає будувати школи. У 1817 р. за його сприянням було засновано у Перемишлі інститут для “дяко-вчителів”. У 1816 р. заснував Товариство священиків, які займаються видавництвом шкільних книжок. Згодом вони видали буквар, шкільні правила тощо.

Про видання книжок, зрозумілих для народу, дбав Іван Могильницький. Він же вводить народну мову у школах.

Таким чином, у Галичині кількість шкіл збільшилась. Але місцеві пани вважали освічених селян небезпечними, тому виступали проти їхнього навчання. Вчителів заарештовують, ув’язнюють, а дітей переслідують і цькують.

З 1915 р. відбувається розширення шкіл. Їх уже 26 тис., а вчиться – 2,6 млн. учнів. Хоча українська мова у школах і досі заборонена.

Зросла кількість гімназій і реальних училищ, діяли декілька спеціальних ліцеїв, інститутів, академій, три університети (у Харкові. Києві, Одесі). В Західній Україні – два університети (у Львові та Чернівцях), академія ветеринарної медицини у Львові. Викладання тут велося польською або німецькою мовою.

У ІІ половині 20 століття руйнівні наслідки для освіти мала війна. Понад 8 тис. шкіл було зруйновано, більше 10 тисяч – напівзруйновано. Знищено багато бібліотек і книг. Вчителі воювали.

У 1944-1945 роках працювали понад 25 тисяч шкіл, половина з яких – початкові. Формувались дитячі будинки, інтернати, школи робітничої і сільської молоді, школи фабрично-заводського навчання, ремісничі школи, ремісничі школи, суворовські училища. Вводились екзамени для учнів, що закінчували початкову і семирічну школу, екзамени на атестат зрілості для випускників. Встановлено 5-бальну систему оцінювання, нагородженням золотими і срібними медалями.

Після звільнення від окупантів поновили роботу 6 університетів,20 педінститутів, 77 педучилищ.

На кінець 50-х років завершене загальне обов’язкове початкове навчання.

У 70-80 роках 20 століття запроваджено 8-річне навчання. Початкова школа мала 3-річну програму. Основною ланкою освітньої мережі стала середня школа.

На кінець 20 століття в Україні діяло 146 вищих закладів, 730 – спеціальних.

Київський національний університет імені Т.Шевченка.

У 1834 році був заснований Київський національний університет імені Т.Шевченка.

8 листопада 1833 року з’явився указ Миколи І про відкриття у Києві “Імператорського університету святого Володимира”. Вже 15 липня 1834 року університет прийняв перших 62 студенти. Факультет був лише один – філософський, поділений на два відділення – історико-філологічне і фізико-математичне. Через рік відкрився юридичний факультет, а у 1841 – медичний.

Першим ректором був М.О.Максимович – вчений, історик, фольклорист і мовознавець.

У 40-х роках 19 столітті як вчитель малювання тут працював Т.Шевченко.

Офіційно названий Київським університетом у 1919 р. Ім'я Т.Шевченка університету присвоєно у 1939 р.

21 квітня 1994 р. цей заклад став національним університетом із статусом автономного державного вищого навчального закладу.

Нині тут 14 факультетів, навчаються за 73 спеціальностями понад 20 тис. студентів, 1600 аспірантів. Викладачів приблизно 2 тисячі чоловік.