4. Релігія у Древній Індії та її особливості. Література.

Характерною рисою культури Індії є те, що в ній численні релігії взаємодіють між собою.

Уявлення про релігію древніх індійців дають нам “Веди” – збірки гімнів на честь богів. Відомо 4 таких збірки – Веда гімнів, Веда пісень, Веда жертвоприношень (це були своєрідні інструкції по проведенню жертвоприношень) і Веда заклинань.(зібрані різні пісні та обряди, призначені для лікування хвороб). Вони складалися протягом багатьох століть. Більша частина віршів Веди гімнів прославляє бога вогню – Агні, та бога небес і дощу – Індру. Користуватись цими ведами могли лише люди, обізнані в духовних питаннях.

Ведизм – це обожнювання сил природи із жертвоприношенням, які виконували жерці-брахмани. Ведичне знання приймалось без доказів, бо в ньому не могло бути помилок.

Веди написані санскритом. На основі санскриту була створена і своєрідна писемність. Санскрит у перекладі означає “досконалий”, “оброблений”. Алфавіт складався з 48 букв, з яких 12 – голосні. Майже всі слова у санскриті пишуться укупі, разом, розділені лише рядки. Володіння санскритом у Древній індії було ознакою освіченості та культури.

На основі ведизму виникає брахманізм. Брахма – верховний бог, творець світу. У нього є охоронець – Вішну. А Шіва – руйнівник. Отже, це релігійне вчення базується на вшануванні основної трійці богів. Особливою пошаною користувався культ священних тварин – мавп і корів. Виникає вчення про “ переродження ” душ і “карму”.

Існують легенди про подвиги героїв Давньої Індії – Крішни і Рами. Ці подвиги покладені в основу поем “Махабхарата” і“Рамаяна”. Вони теж написані санскритом.

“Махабхарата” є священною книгою, бо являє собою повчання Крішни. Це найбільша поема у світовій літературі. Вона являє собою величезне зібрання літератури різноманітного змісту. Спочатку це була поема, яка розповідала про велику битву на Курукшетрі. Згодом до неї додавались інші міфи та легенди. Таким чином поема збільшилась у розмірах. Цікаво, що відома заповідь “Не роби іншому того, що було б неприємно тобі самому” вперше прозвучала саме тут.

“Рамаяна” розповідає про ідеального сина Раму, його любов до Сіти, викрадення дівчини демонами, боротьбу Рами проти них, його перемогу та ідеальне царювання у рідному місті. Розповідь супроводжується описом міст, царських палаців, урочистих подій індійців. Рама для індійців став національним героєм, а його існування – підручником життя для молоді. По всій Індії щороку відзначається свято на честь перемоги Рами над демонами.

У ІІІ столітті до нашої ери Древня Індія досягла найбільшого розквіту за царя Ашоки. У ці часи державною релігією став буддизм.

Його виникнення пов’язують з ім'ям Сіддхартхи Гаутами, – сином царя, який у 28 років покинув сім’ю і 7 років мандрував, поки на нього не зійшло просвітлення і він не став Буддою (“Просвітленим”). Ще дитиною хлопець вражав усіх своїми здібностями. Оточений розкошами, жив у пишних палацах, перемагав у лицарських турнірах.

У 16 років він одружився з двоюрідною сестрою. У них народився син. Жили щасливо і безтурботно. Але одного разу він зустрівся з прокаженим, монахом-відлюдником і мертвим. Потрясіння було настільки сильним, що він залишив родину і відправився у мандри.

Він відкрив 4 благородні істини про те, що життя є страждання, їх причина – людські бажання. Для звільнення від страждань треба позбавитися від бажань. Шлях позбавлення від бажань – дотримуватись вчення Будди. Тільки це приведе віруючого до нірвани (заспокоєння)

Головна мета для людини – досягнення нірвани – стану, коли душа назавжди виключається з процесу перевтілень і зливається з першоосновою світу. Вона звільниться від земних марнот, болю, страждань і досягне абсолютного спокою і блаженства.

Кожен може досягнути нірвани і стати Буддою, а не тільки жерці. Тому це вчення дуже подобалось простолюдинам. Ті, що досягли нірвани не помирають, а стають святими.

Таким чином буддизм виступав проти нерівності каст.

Буддизм підкорив Китай. Індокитай, Корею, Таїланд, Японію, Непал, Монголію тощо.

Одним із релігійних вірувань Індії є джайнізм. В основі вчення – шлях звільнення від перероджень душі через аскетизм і неспричинення шкоди усім живим істотам. Заборонялося завдавати шкоду живим істотам, чинити насильство над ними, вбивати. Ця релігія також не визнавала кастової нерівності, відмовилась від вшанування божеств і була зосереджена на моральних аспектах поведінки людей.

У боротьбі з буддизмом виникає індуїзм – один із типів брахманізму.