2.5. Оцінка соціально-економічного розвитку України. Визначення місця України в сучасній системі світового господарства

Сучасна Україна - одна з великих країн Європи. За кількістю на­селення вона посідає шосте місце в Європі, поступаючись лише Ро­сійській Федерації, Німеччині, Великій Британії, Італії, аза площею поступається лише Росії.

За розміром ВВП надушу населення Україна є сороковою еконо­мікою світу. Розбудова незалежної України об'єктивно потребує входження її у світове господарство на організаційно-економічних засадах ринкових відносин на принципах рівноправності та взаємної вигоди у співробітництві.

Об'єктивна необхідність інтеграції України у світове господарство і розвитку її міжнародних відносин безпосередньо випливає переду­сім з потреб використання у національній системі відтворення між­народного розподілу праці, що забезпечує розвиток та зростання багатства суспільства. Така інтеграція сприяє формуванню ефектив­ної структури економіки країни, вирішує комплекс екологічних проб­лем, що можуть бути розв'язані спільними зусиллями, та відкриває додаткові можливості у створенні належних умов для задоволення життєвих потреб народу України.

Поряд з об'єктивною необхідністю інтеграції України у світове господарство та розвитку її зовнішньоекономічних відносин існують і об'єктивні можливості для таких процесів. До них насамперед включають економічний потенціал нашої країни, що дає підставу для належної участі у міжнародному поділі праці.

Місце України у світовому господарстві визначається її природно- ресурсним потенціалом (у цьому відношенні країна перебуває у більш вигідному становищі, ніж деякі економічно розвинені країни, напри­клад, Японія, Італія), демографічними передумовами (значні трудові ресурси І у працездатному віці знаходиться 56 % населення, у сус­пільному виробництві зайнято близько 22 млн працівників, трудові

ресурси країни характеризуються високим рівнем кваліфікації та освіти, питома вага фахівців з вищою та середньою освітою становить і

29. % населення), геополітичним положенням (досить вигідне для ] активної участі у міжнародному територіальному поділі праці). з_а ] обсягом внутрішнього ринку Україна не поступається багатьом кра- 1 їнам світового господарства. Так, у системі міжнародних порівнянь І за критерієм «розмір внутрішнього ринку» Україна посіла в 2010 р.

30. місце зі 133 країн. Водночас за обсягом внутрішнього ринку, роз­рахованого на одну особу населення, Україна значно поступається європейським державам. За цим критерієм Україна посіла 71 місце. 1

Входженню України як повноправного партнера у світове госпо-1 дарство перешкоджають, по-перше, відсутність системного підходу до І міжнародної інтеграції та співпраці; по-друге, недостатній рівень до-1 ступу українських товарів і послуг до зовнішніх ринків; по-третє, не-1 достатнє використання потенціалу торгово-економічного співробітни-1 цтва з країнами СНД, іншими перспективними партнерами та регіо- J нальними інтеграційними об'єднаннями. Вадами економічної інтегра-1 ції є низька конкурентоспроможність продукції українських товарови­робників на світових ринках. З промислових товарів на ринках дале- 1 кого зарубіжжя може конкурувати не більше 1 % українських товарів.

Крім того, окремі товари, на які є попит на зовнішніх ринках, не відповідають міжнародним стандартам, наприклад, деякі види мета- і лургійної промисловості. Негативними моментами міжнародних ] зв'язків України є значне переважання в експорті країни паливно- j сировинної групи; низька частка машин, обладнання, об'єктів інте-1 лектуальної власності (патентів, ліцензій, ноу-хау) в експорті; незна­чна частка в експорті товарів, які виготовляються відповідно до до­говорів про міжнародне співробітництво; отримання валютних над­ходжень (до 40 %) за рахунок експорту продукції чорної металургії, яка дорівнює майже 30 % загального обсягу виробництва.

Упродовж усього періоду незалежності українській економіці притаманний високий рівень відкритості. У 2007 р. він складав 94,8 %, значно вищий, ніж в ЄС, де він становив 26,4 %. У процесі пере­орієнтації торгових потоків під впливом недостатності структурної перебудови в Україні сформувалася нераціональна модель міжнарод­ної спеціалізації, що характеризується домінуванням частки групи

чорних металів і виробів із них (32,3 %). У товарній структурі екс­порту основні товарні групи складають сільгосппродукція (18,7 %), механічне обладнання, машини та механізми (12, 6 %), мінеральні продукти (9.8 %), продукція хімічної галузі промисловості (6,3 %) та ін. Низькою є диверсифікація географічної структури торгівлі. Основним експортним ринком залишається Російська Федерація з часткою 21,9 % у 2009 р. Для існуючої моделі міжнародної спеці­алізації негативним є рух торгових потоків технологічних товарів - із країн ЕС, а експорт технологічної продукції здійснюється у кра­їни СНД та Азії.

У сфері міжнародних фінансових операцій України, починаючи з 2005 р., була зроблена спроба перейти від моделі експортноорієн- тованого розвитку до моделі імпортноорієнтованого споживчого капіталізму. Але внаслідок глобальної фінансово-економічної кризи (2008 р.) ця модель зазнала поразки. Серед окремих фінансових опе­рацій спостерігаються такі основні тенденції: здійснюється досить виразний висхідний тренд зростання позитивного сальдо (що є типо­вим для економік, які перебувають на етапі наздоганяючого розвитку); у сфері портфельних інвестицій спостерігаються неадекватні про­цеси — українські компанії та інвестори проводять операції майже виключно з українськими цінними паперами, в той час як операції з іноземними цінними паперами на іноземних фінансових ринках знаходяться у тіні; дуже мізерними залишаються обсяги операцій з українськими цінними паперами, які надають право на участь у ка­піталі (що пов'язано із закритістю більшості українських компаній); головним чинником руху коштів за статтею «портфельні інвестиції» є операції з українськими борговими цінними паперами, тобто роб­ляться все нові зовнішні борги під заставу українських цінних па­перів. З проблемою міжнародних економічних відносин тісно пов'язана проблема зовнішнього боргу України. Станом на 1 червня 2011 р. зовнішній борг України досяг 58,167 млрд дол. США.

Основне завдання реформи міжнародної інтеграції та співпраці спрямоване на вироблення цілісної і збалансованої зовнішньоеконо­мічної політики, підвищення конкурентоспроможності та інвестицій­ної привабливості економіки України.

17