- •Тема 1
- •1.1. Поняття і предмет курсу «Міжнародна економіка»
- •Тема 2
- •2.1. Сутність і структура середовища міжнародних економічних відносин
- •Структура зовнішнього середовища мев
- •2.2. Класифікація країн світу за рівнем соціально-економічного розвитку та її критерії. Міжнародні інтегральні оцінки економічного розвитку країн
- •2.4. Загальна характеристика соціально- економічного розвитку країн з перехідною економікою
- •2.5. Оцінка соціально-економічного розвитку України. Визначення місця України в сучасній системі світового господарства
2.5. Оцінка соціально-економічного розвитку України. Визначення місця України в сучасній системі світового господарства
Сучасна Україна - одна з великих країн Європи. За кількістю населення вона посідає шосте місце в Європі, поступаючись лише Російській Федерації, Німеччині, Великій Британії, Італії, аза площею поступається лише Росії.
За розміром ВВП надушу населення Україна є сороковою економікою світу. Розбудова незалежної України об'єктивно потребує входження її у світове господарство на організаційно-економічних засадах ринкових відносин на принципах рівноправності та взаємної вигоди у співробітництві.
Об'єктивна необхідність інтеграції України у світове господарство і розвитку її міжнародних відносин безпосередньо випливає передусім з потреб використання у національній системі відтворення міжнародного розподілу праці, що забезпечує розвиток та зростання багатства суспільства. Така інтеграція сприяє формуванню ефективної структури економіки країни, вирішує комплекс екологічних проблем, що можуть бути розв'язані спільними зусиллями, та відкриває додаткові можливості у створенні належних умов для задоволення життєвих потреб народу України.
Поряд з об'єктивною необхідністю інтеграції України у світове господарство та розвитку її зовнішньоекономічних відносин існують і об'єктивні можливості для таких процесів. До них насамперед включають економічний потенціал нашої країни, що дає підставу для належної участі у міжнародному поділі праці.
Місце України у світовому господарстві визначається її природно- ресурсним потенціалом (у цьому відношенні країна перебуває у більш вигідному становищі, ніж деякі економічно розвинені країни, наприклад, Японія, Італія), демографічними передумовами (значні трудові ресурси І у працездатному віці знаходиться 56 % населення, у суспільному виробництві зайнято близько 22 млн працівників, трудові
ресурси країни характеризуються високим рівнем кваліфікації та освіти, питома вага фахівців з вищою та середньою освітою становить і
% населення), геополітичним положенням (досить вигідне для ] активної участі у міжнародному територіальному поділі праці). за ] обсягом внутрішнього ринку Україна не поступається багатьом кра- 1 їнам світового господарства. Так, у системі міжнародних порівнянь І за критерієм «розмір внутрішнього ринку» Україна посіла в 2010 р.
місце зі 133 країн. Водночас за обсягом внутрішнього ринку, розрахованого на одну особу населення, Україна значно поступається європейським державам. За цим критерієм Україна посіла 71 місце. 1
Входженню України як повноправного партнера у світове госпо-1 дарство перешкоджають, по-перше, відсутність системного підходу до І міжнародної інтеграції та співпраці; по-друге, недостатній рівень до-1 ступу українських товарів і послуг до зовнішніх ринків; по-третє, не-1 достатнє використання потенціалу торгово-економічного співробітни-1 цтва з країнами СНД, іншими перспективними партнерами та регіо- J нальними інтеграційними об'єднаннями. Вадами економічної інтегра-1 ції є низька конкурентоспроможність продукції українських товаровиробників на світових ринках. З промислових товарів на ринках дале- 1 кого зарубіжжя може конкурувати не більше 1 % українських товарів.
Крім того, окремі товари, на які є попит на зовнішніх ринках, не відповідають міжнародним стандартам, наприклад, деякі види мета- і лургійної промисловості. Негативними моментами міжнародних ] зв'язків України є значне переважання в експорті країни паливно- j сировинної групи; низька частка машин, обладнання, об'єктів інте-1 лектуальної власності (патентів, ліцензій, ноу-хау) в експорті; незначна частка в експорті товарів, які виготовляються відповідно до договорів про міжнародне співробітництво; отримання валютних надходжень (до 40 %) за рахунок експорту продукції чорної металургії, яка дорівнює майже 30 % загального обсягу виробництва.
Упродовж усього періоду незалежності українській економіці притаманний високий рівень відкритості. У 2007 р. він складав 94,8 %, значно вищий, ніж в ЄС, де він становив 26,4 %. У процесі переорієнтації торгових потоків під впливом недостатності структурної перебудови в Україні сформувалася нераціональна модель міжнародної спеціалізації, що характеризується домінуванням частки групи
чорних металів і виробів із них (32,3 %). У товарній структурі експорту основні товарні групи складають сільгосппродукція (18,7 %), механічне обладнання, машини та механізми (12, 6 %), мінеральні продукти (9.8 %), продукція хімічної галузі промисловості (6,3 %) та ін. Низькою є диверсифікація географічної структури торгівлі. Основним експортним ринком залишається Російська Федерація з часткою 21,9 % у 2009 р. Для існуючої моделі міжнародної спеціалізації негативним є рух торгових потоків технологічних товарів - із країн ЕС, а експорт технологічної продукції здійснюється у країни СНД та Азії.
У сфері міжнародних фінансових операцій України, починаючи з 2005 р., була зроблена спроба перейти від моделі експортноорієн- тованого розвитку до моделі імпортноорієнтованого споживчого капіталізму. Але внаслідок глобальної фінансово-економічної кризи (2008 р.) ця модель зазнала поразки. Серед окремих фінансових операцій спостерігаються такі основні тенденції: здійснюється досить виразний висхідний тренд зростання позитивного сальдо (що є типовим для економік, які перебувають на етапі наздоганяючого розвитку); у сфері портфельних інвестицій спостерігаються неадекватні процеси — українські компанії та інвестори проводять операції майже виключно з українськими цінними паперами, в той час як операції з іноземними цінними паперами на іноземних фінансових ринках знаходяться у тіні; дуже мізерними залишаються обсяги операцій з українськими цінними паперами, які надають право на участь у капіталі (що пов'язано із закритістю більшості українських компаній); головним чинником руху коштів за статтею «портфельні інвестиції» є операції з українськими борговими цінними паперами, тобто робляться все нові зовнішні борги під заставу українських цінних паперів. З проблемою міжнародних економічних відносин тісно пов'язана проблема зовнішнього боргу України. Станом на 1 червня 2011 р. зовнішній борг України досяг 58,167 млрд дол. США.
Основне завдання реформи міжнародної інтеграції та співпраці спрямоване на вироблення цілісної і збалансованої зовнішньоекономічної політики, підвищення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості економіки України.