Тема 2

СЕРЕДОВИЩЕ

МІЖНАРОДНОЇ

ЕКОНОМІКИ

ТА СТРУКТУРА

СВІТОВОГО

ГОСПОДАРСТВА

2.1. Сутність і структура середовища міжнародних економічних відносин

Міжнародні економічні відносини формуються і розвиваються під впливом певних умов і чинників, що утворюють середовище між­народної економіки. Оскільки розвиток МЕВ залежить як від внутріш­ніх рушійних сил, так і від чинників, що впливають на нього ззовні, вирізняють внутрішнє і зовнішнє середовище МЕВ.

Внутрішнє середовище міжнародної економіки - це структура МЕВ, закони їх функціонування і розвитку. До нього відносять зо­внішньоекономічну діяльність окремих суб'єктів господарювання і країн у цілому, регулювання міжнародної економічної взаємодії, форми і рівні МЕВ, внутрішні тенденції і закони розвитку міжнарод­ної економіки (див. тему 1).

Зовнішнє середовище міжнародної економіки - це система зо­внішніх (відносно суб'єктів МЕВ) умов реалізації різних форм і видів МЕВ та чинників, що визначають напрями розвитку і особливості МЕВ. За характером впливу зовнішнє середовище поділяється на:

-умови і чинники прямого (безпосереднього) впливу, що утворю­ють інфраструктуру МЕВ (міжнародні правові норми, міжнародні організації, торговельні представництва, комунікаційні мережі тощо);

-умови і чинники непрямого впливу (науково-технічний прогрес, політична, демографічна, соціально-економічна ситуація тощо).

За сферами впливу зовнішнє середовище МЕВ має природно- географічну, політико-правову, економічну, технологічну і соціокуль- турну складові (табл. 2.1).

Табл и ця 2.1

Структура зовнішнього середовища мев

Складові	Умови і чинники, шо впливають на розвиток МЕВ
природно- географічне середовище	розмір території країни, географічне розташування країни, кліматичні умови, наявність або відсутність природних ресурсів, наявність водних шляхів сполучення тощо
політико- правове сере­довище	політико-правовий режим країни, модель управління економікою, -адміністративні методи регулювання, політична стабільність, рівень політичного ризику, членство країни у міжнародних об'єднаннях тощо
економічне се­редовище	-домінуючі відносини власності, тип господарського механізму, економічний потенціал країни, рівень і диверсифікація науково-технічного розвитку, рівень розвитку інфраструктури, рівень життя населення, . ступінь розвитку зовнішньоекономічних зв'язків краї­ни, її міжнародна спеціалізація тощо
технологічне середовище	рівень енергетичного забезпечення країни, наявність розвиненої транспортної мережі, інформаційне забезпечення економічної діяльності, можливість утілення у виробництво високих технологій
соціокультур- не середовище	-структура населення за статтю, віком, професійним і на­ціональним складами, рівень освіти, медичного забезпечення, мова, релігія, ставлення до праці, особливості історичного розвитку, національні традиції, культурні цінності, норми поведінки, особливості ділової етики тощо

Що стосується природно-географічпого середовища, то наявність чи відсутність тих чи інших природних ресурсів у різних країнах, а також особливості їх кліматичних умов створюють об'єктивні пе­редумови формування та поглиблення системи міжнародного поділу праці, а отже, й впливають на розвиток МЕВ. Забезпеченість ресур­сами нерідко залежить від розміру території країни. Невеликі країни, як правило, мають меншу кількість і різноманітність природних ре­сурсів та вузький спектр кліматичних умов, тому вони гостріше від­чувають потребу в спеціалізації. Визначальну роль у розвитку МЕВ відіграє також розташування певної країни відносно інших країн, регіонів, транспортних шляхів тощо.

Поліпшко-правове середовище формується насамперед державою як провідним суб'єктом МЕВ. Політико-правовий режим країни ха­рактеризується способами і порядком формування владних інститутів, ступенем реальної участі громадян в управлінні державою, спосо­бами вирішення соціальних і політичних конфліктів, що виникають у суспільстві. Сучасні політико-правові режими варіюють між демо­кратією і тоталітаризмом. Отже, розвиток МЕВ багато в чому зале­жить ще й від взаємної адаптивності політичних устроїв, зокрема, демократичних і недемократичних.

Модель управління економікою залежить від типу соціально- економічної системи і може бути ліберальною або директивною. Крім того, за будь-якої моделі управління держава застосовує адмі­ністративні методи регулювання (ліцензування і квотування екс­порту та імпорту, введення валютних обмежень, встановлення особ­ливих вимог до товару, упаковки та маркування, накладання ем­барго на зовнішньоекономічні операції, введення економічних санк­цій тощо) задля захисту національного ринку від іноземної конку­ренції, сприяння експорту, вирівнювання торговельного і платіжно­го балансів та ін.

Адекватна реалізація принципів міжнародної економіки можлива лише в стабільному політичному середовищі. Часті зміни у право­вому полі, загострення соціальних конфліктів, виникнення загрози політичного перевороту, конфіскації, націоналізації, обмеження кон­вертування валютних надходжень змушуватимуть суб'єктів МЕВ згортати свою діяльність.

Важливим чинником політико-правового середовища МЕВ є та­кож членство країн у міжнародних об'єднаннях, що зумовлюється спільністю інтересів як наслідком подібності географічного розтащу. вання (країни Чорноморського економічного співтовариства), при- родних ресурсів (ОПЕК), історичної долі (країни Британської спів­дружності, СНД), соціально-економічного розвитку (ОЄСР, Бенілюкс), спільності конкурентів (ЄС), спільності військового будівництва (кра­їни - члени НАТО). Подібні інтеграційні процеси, з одного боку, спри­яють розвиткові економічних відносин між країнами, які є членами таких організацій, але з другого - створюють перешкоди економічним відносинам між країнами, що належать до різних угруповань.

Економічне середовище МЕВ є сукупністю економічних чинни­ків, які утворюють основу функціонування та розвитку міжнародно­го обміну товарами, руху робочої сили, капіталу та валюти. Причому при визначенні економічного потенціалу враховуються не тільки на­явність ресурсів, а й можливість їх ефективного використання, опти- мальність розвитку відтворювальної, галузевої, територіальної та зовнішньоекономічної структур. Економічно розвинені країни мають можливість більш активно діяти на міжнародній арені з метою забез­печення економічного зростання, стимулювання свого експорту та імпорту необхідної їм сировини і деяких кінцевих товарів. Крім того, ці країни мають більші можливості захищати національних виробни­ків, надаючи їм субсидії і використовуючи митні тарифи та нетариф- ні методи.

В сучасних умовах велика увага приділяється технологічній скла­довій середовища МЕВ. Стан наукових досліджень, розвиток засобів виробництва техніки і технологій, енергетичне, транспортне та ін­формаційне забезпечення країни відіграють велику роль у розвитку МЕВ. Розвинені країни, як правило, експортують кінцеві товари, а країни, що розвиваються, - сировину, енергоресурси, напівфабри­кати. Розвинена система комунікацій, транспортних мереж прискорює розвиток як національного виробництва, так і зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД).

Соціальне середовище МЕВ характеризується різноманітністю окремих прошарків населення, соціальних груп за демографічними, расовими, національними, професійними, релігійними та іншими ознаками. Крім того, кожна країна і народ мають свої культурні тра­диції, стереотипи поведінки, особливості виховання, ціннісні орієн­тації, норми та заборони. Ігнорування соціокультурних особливостей може суттєво гальмувати розвиток МЕВ.

Зрозуміло, що всі складові середовища міжнародної економіки є взаємопов'язаними і взаємообумовленими. До того ж умови функ­ціонування і розвитку МЕВ є досить різноманітними не тільки на різних етапах розвитку людського суспільства, айв умовах одного й того самого історичного періоду.