Тема 6. Аналіз витрат на виробництво, собівартості і реалізації продукції

1. Джерела інформації та завдання аналізу собівартості продукції.

2. Аналіз собівартості продукції за економічними елементами.

3. Аналіз витрат за калькуляційними статтями.

4. Аналіз витрат на гривню продукції.

5. Аналіз собівартості окремих видів виробів.

6. Груповий підрахунок виявлених втрат та резервів зниження собівартості продукції.

1. Джерела інформації та завдання аналізу собівартості продукції.

Функціонування будь-якого промислового підприємства вимагає відповідних витрат виробничих ресурсів та коштів. Деякі з них відшкодовуються за рахунок прибутку підприємств та коштів, що спрямовуються на капітальні вкладення. Більшість витрат, пов’язаних із у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних засобів, нематеріальних активів, трудових ресурсів і т.д. складають собівартість продукції. собівартість показує вартість виробництва для підприємства.

Джерелами зниження собівартості продукції є економія живої та матеріалізованої праці, що забезпечується раціональним та ощадливим використанням усіх видів ресурсів, дотриманням суворого режиму економії в всіх підрозділах підприємства.

Задачами аналізу собівартості продукції є оцінка обґрунтованості розрахункових показників собівартості, оцінка досягнення розрахункового рівня, вивчення динаміки собівартості, створення умов оперативного впливу на формування показників собівартості, виявлення відхилень фактичного рівня витрат від розрахункових або встановлених нормативів, вивчення чинників зміни показників собівартості продукції.

В господарській практиці підприємств різних галузей промисловості застосовуються такі основні показники собівартості:

• виробнича собівартість продукції;

• собівартість порівняльної продукції;

• затрати на одну гривню продукції;

• собівартість одиниці виробів.

В умовах ринкової економіки права підприємства в сфері господарювання розширилися і тому до державних підприємств не доводять директивно планові показники з собівартості продукції. Тому, з метою покращення фінансового стану, аналітики зобов’язані дуже ретельно вивчати власні виробничі витрати і постійно вести пошук резервів зниження собівартості.

Для вирішення поставлених задач при аналізі використовуються такі джерела інформації:

• кошториси витрат на виробництво продукції;

• норми і нормативи споживання матеріальних, трудових та інших ресурсів;

• первинні документи про випуск та використання матеріалів, облік виробітку і заробітної плати, зміни норм та відхилень від них;

• дані оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку;

• матеріали обстежень, перевірок, спостережень, нарад, конструкторської і технологічної документації.

2. Аналіз собівартості продукції за економічними елементами.

Під елементами витрат слід розуміти якісно однорідні первинні витрати, які неможливо розкласти на складові. Групування витрат на виробництво і реалізацію продукції за економічно однорідними первинними елементами дає можливість визначити всі матеріальні, трудові і грошові витрати підприємства на виробництво продукції.

Таке групування є обов’язковим для всіх підприємств незалежно від галузевої належності. Згідно з діючим законодавством витрати, що включаються до собівартості продукції групуються відповідно до їх економічного змісту за такими економічними елементами:

• матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів);

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація;

• інші операційні витрати.

Планові дані про витрати на виробництво за відповідними економічними елементами міститься у кошторисі витрат на виробництво, а фактичні – у відповідній звітності. Порівняння фактичних витрат за економічними елементами з кошторисними та фактичними за минулий період дає тільки загальне поняття про виробничу собівартість продукції та її відхилень від минулого періоду і розрахунків за поточний рік.

Вивчення даного показника за даними підприємства показує, що на підприємствах промисловості в структурі витрат найбільшу питому вагу займають матеріальні витрати (70%). Витрати на оплату праці та соціальні виплати у порівнянні з іншими підприємствами галузі досить високі (біля 20%), але у порівнянні з підприємствами аналогічних галузей розвинутих зарубіжних країн ще недостатні.

Враховуючи, що промисловість належить до матеріаломістких галузей, дуже важливим є елемент “Матеріальні витрати”. Аналіз матеріальних витрат вимагає виявлення динаміки та причин зміни питомої ваги певного елемента у загальному обсязі матеріальних витрат.

Детального вивчення також потребують витрати на оплату праці. Комплексним є елемент “Відрахування на соціальні заходи”. До нього належать обов’язкові відрахування за встановленими законодавством нормами на державне соціальне страхування і до Пенсійного фонду від витрат на оплату праці працівників, зайнятих у виробництві відповідної продукції, незалежно від джерел фінансування витрат на оплату їх праці. Крім того сюди включають відрахування до державного фонду сприяння зайнятості населення.

Важливою також є величина елементу “Амортизація основних засобів”, до яких належить сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих засобів. Вона нараховується від їх балансової вартості за затвердженими нормами, включаючи також прискорену амортизацію їх активної частини.

Значної уваги потребує аналіз елемента “Інші витрати”, оскільки він об’єднує дуже різні витрати, такі як: платежі на обов’язкове страхування майна підприємства, сплату відсотків за короткотермінові кредити, позики банків, витрати на сертифікацію продукції, витрати на відрядження і т.д.