Експеримент:
1) метод збору фактів в умовах, які забезпечують активний прояв соціально-психологічних явищ, що вивчаються; отримання інформації з метою встановлення закономірностей, які характеризують експериментальну ситуацію;
2) передбачає активне втручання дослідника в процес роботи;
3) організована дослідником експериментальна ситуація, яка спрямована на встановлення закономірностей взаємодії залежних і незалежних змінних.
Вимоги до експерименту: опис об'єкта дослідження; визначення типових (специфічних) умов дослідження; формулювання гіпотези; пошук незалежних змінних (конкретні ситуації або явища, які спеціально організовані дослідником); визначення залежних змінних (конкретні ситуації або явища, які передбачається отримати внаслідок проведеного дослідження).
Етапи експерименту:
1) теоретичний (постановка проблеми);
2) методичний (розробка методик експерименту і експериментального плану);
3) експериментальний (створення експериментальної ситуації, засобів управління перебігом експерименту та вимірювання реакцій піддослідних);
4) аналітичний (кількісний аналіз отриманих результатів: математична обробка, інтерпретація результатів, формулювання гіпотез, практичних рекомендацій). Види експерименту:
1. За місцем проведення:
1) природний (управління поведінкою респондентів в умовах повсякденного життя з допомогою чинників, які впливають на їх поведінку й контролюються дослідником); завдання полягає в з'ясуванні всіх чинників експериментальної ситуації та встановлення між ними рівня зв'язку; експериментальна ситуація визначається однією або двома групами (контрольною; експериментальною) або за схемою «до - після» (типовим прикладам тут є експеримент А.С. Макаренка);
2) лабораторний (передбачає організацію незвичної для піддослідних експериментальної ситуації) - створення штучної обстановки для проведення дослідження, тобто респонденти інформовані, що з ними працюють, але не знають мети, змісту роботи (типовим прикладом є експеримент В.М. Бехтерева, який досліджував ефективність групової діяльності, пізніше його техніка вдосконалювалась Б.Г. Ананьєвим; штучність експериментальної ситуації може призвести до недо-стовірності отриманих даних.
2. За метою:
1) констатувальний (отримання результатів про рівень розвитку певних соціально-психологічних явищ);
2) формувальний (цілеспрямована дія на особистість та групу для формування в неї певних якостей);
3) контрольний (зіставлення результатів у різних групах з метою з'ясування ефективності запропонованих методик).
Соціометричний метод, референтометрія, тести, контент-аналіз
Соціометричний - метод з'ясування структури міжособистісних стосунків у групі.
Структура методу: соціометрична анкета; соціоматриця; соціограма; систематизація отриманих результатів.
Референтометрія як метод виявляє значущих для особистості осіб (груп), на яких вона орієнтуються в розв'язанні проблеми. Дає уявлення про статусну структуру членів групи.
Структура методу: 1) підготовчий етап; 2) робота з окремими членами групи;
3) інтерпретація результатів.
Процедура - системне порівняння різнопланових суджень одного члена групи про інших.
Тести - це стандартне, часто обмежене в часі дослідження, яке спрямоване на виявлення кількісних і якісних індивідуально-психологічних відмінностей. Є основним способом психодіагностичного вивчення, з допомогою якого встановлюється психологічний діагноз
Контент-аналіз - це метод систематизованої фіксації і квантифікації (критеріального впорядкування) отриманих даних.
Основні напрямки його застосування:
1) вивчення соціально-психологічних особливостей комунікаторів та реципієнтів через зміст їх повідомлень;
2) вивчення реальних соціально-психологічних явищ (об'єкта, субстанції повідомлень), які відображені в змісті повідомлень, у тому числі явищ, які були в минулому і недоступні для дослідження іншими методами.
Опитування - безпосередній (бесіда, інтерв'ю) або опосередкований метод збору первинної інформації (анкета). Є найбільш поширеним додатковим методом у соціальній психології. Його основний елемент - питання.
Види опитування: 1) за кількістю опитуваних - групове, індивідуальне;2) за способом проведення - очне, заочне; 3) за формою проведення - письмове, усне.
Анкета як вид опитування передбачає збір первинної інформації за заздалегідь визначеними за змістом та кількістю питаннями. Процедура проведення анкети називається анкетуванням. У соціальну психологію метод запозичений із соціології.
Види анкет:
1. Закриті - складаються з питань і переліку можливих відповідей на них. Переваги: доступні для опитуваних (легко інструктуються та стандартизуються), не потребують значних зусиль на обробку і аналіз результатів. Недолік - звужують можливості власної позиції опитуваних у відповідях, оскільки відповідні варіанти вже є попередньо заданими.
2. Відкриті - складаються з питань, на які потрібно самостійно відповісти. Переваги: відповіді на запитання є нерегламен-тованими, що сприяє з'ясуванню широкого спектру думок опитуваних з певних проблем. Недоліки: висока ймовірність суб'єктивної, довільної інтерпретації опитуваними поставленого запитання часто призводить до неможливості зіставлення підсумкових даних; аналіз отриманих відповідей є трудомісткою процедурою.
3. Змішані (комбіновані, або напівзакриті): передбачають варіанти спланованих відповідей, а також можливість формулювання опитуваними власного розв'язання проблеми. Перевага: високий рівень імовірності вибрати оптимальну відповідь, економія часу для проведення роботи. Недолік - респонденти здебільшого обмежуються у виборі відповідей запропонованими варіантами, тому, як правило, ця анкета є рівнозначною до закритої, особливо у випадках, коли вона перевантажена запитаннями.
Інтерв'ю як вид опитування запозичене з соціології. Це діалог між співрозмовниками, де один з них є основним контактером і працює за попередньо продуманим планом, який може змінюватися залежно від ситуації. Основні види інтерв'ю: стандартне (формулювання і послідовність питання визначаються заздалегідь); нестандартне (передбачає загальні особливості взаємодії, коли зміст питань залежить від конкретної ситуації); напівстандартне (має орієнтовну кількість питань, вибір яких залежить від ситуації спілкування). Основні особливості взаємодії в інтерв'ю:
1) між чоловіками, як правило, частіше складаються неофіційні стосунки;
2) чоловіки більше схильні працювати з чоловіками, а жінки -з обома статями;
3) чоловіки більш критичні до співрозмовника;
4) значні (понад 15 років) вікові відмінності вже попередньо можуть негативно впливати на результат;
5) міжстатеве спілкування потенційно здатне викликати взаємне почуття дискомфорту тощо.
Таким чином, багатоманітність методів отримання знань дає можливість отримати велику кількість матеріалу. Цей матеріал у систематизованій, узагальненій формі, представлений у вигляді законів, теорій, конструкцій складає фундаментальні знання, на яких основана наука.