Методологія та методи дослідження в соціальній психології

Поняття "методологія" визначається як система принципів і способів організації і побудови теоретичної і практичної діяльності, а також як теорія про цю систему.

У вітчизняній науці більшість нау­ковців відмічають, що в сучасному науковому знанні терміном "ме­тодологія" визначаються три різних рівні наукового підходу.

1. Загальна методологія - це певний загальний філософський підхід, загальний спосіб пізнання, який приймається дослідником. Загальна методологія формулює деякі найбільш загальні принци­пи, які свідомо або несвідомо застосовуються у дослідженнях.

2. Спеціальна методологія - сукупність методологічних прин­ципів, які приймаються в даній галузі знання. Спеціальна методо­логія є реалізацією філософських принципів стосовно специфічно­го об'єкта дослідження. Цей спосіб пізнання є адаптованим для більш вузької сфери знання.

3. Методологія - як сукупність конкретних методичних засобів дослідження, що здебільш позначається терміном "методика". Кон­кретні методичні засоби порівняно з загальною та спеціальною ме­тодологією є більш автономними і можуть застосовуватись в одна­ковій формі в рамках різних методологічних орієнтацій. Конкретні методики, які застосовуються в теорії соціалізації, не є абсолютно незалежними від більш загальних методологій.

Значення цієї ієрархії методології для теорії соціалізації поля­гає в тім, щоб не допустити зведення всіх методологічних проблем тільки до третього значення цього поняття. Тобто, які б емпіричні або експериментальні методики не застосовувалися, вони не можуть розглядатись ізольовано від загальної і спеціальної методології.

В широкому розумінні поняття методологія використовується як еквівалент полняття науковий метод, який вимагає дотримання прийнятих канонів дослідження: проблема повинна бути визначеною; повинна бути сформулювана таким чином, щоб її можна було пов»язати з існуючою теорією і відомими емпіричними фактами; повинна бути сформульована гіпотеза, яку потрібно перевірити; потрібно визначити процедуру дослідження; збираються і аналізуються факти, і згідно з результатами аналізу підтверджуються або відкидаються гіпотези; у відповідності з новими результатами змінюються основи існуючого наукового знання.

У вузькому розумінні методологія – це спосіб отримання фактів. Соціальна психологія має багато методів отрмання наукових фактів.

Основні загальнонаукові методи соціальної психології - спостереження, експе­римент, самоспостереження.

Допоміжні, методи соціальної психології - тести, опитувальники (бесіда, анкета, інтерв'ю), соціометрія, референтометрія, біографічні методи (аналіз життє­вого шляху, документації, свідчень очевидців).

Програма вивчення соціально-психологічних явищ з допо­могою спостереження або експерименту: 1) постановка проблеми; 2) визначення об'єкта, предмета, завдань дослідження; 3) уточнення головних понять;4) формулювання гіпотези; 5) розробка методики дослідження; 6) проведення пілотного дослідження та подальше вдосконален­ня методики, перевірка її на відповідність поставленій меті; 7) збирання первинної інформації, що супроводжується конт­ролем надійності та вірогідності отриманих даних; 8) логічна і кількісна обробка отриманих результатів, їх інтер­претація; ) висновки.

Спостереження вперше було застосоване в дитячій психо­логії. Його зміст:

1) метод збору інформації про об'єкт на основі безпосереднього сприймання і реєстрації всіх фактів з метою їх подальшого аналізу та висновків;

2) фіксація даних за заздалегідь продуманим планом без актив­ного втручання дослідника в перебіг подій;

3) організована та цілеспрямована фіксація явищ навколиш­ньої дійсності, що зумовлюється завданням діяльності. Предметом спостереження є вербальні та невербальні про­яви поведінки людини, групи в певному соціальному середо­вищі та ситуації: послідовність, спрямова­ність, частота, тривалість, інтенсивність, експресивність, зміст мовних актів, особливості лексики, граматики, фонетики, син­хронізація дій; виразні рухи, експресія обличчя, очей, тіла, зву­ків; рух, пересування і нерухомі стани, швидкість і спрямова­ність руху; фізичний вплив (дотики, штурхани, удари, підтрим­ка, сумісне зусилля, передача, відняття, затримка).

Різновиди спостереження схожі на ті, які застосовуються у віковій та педагогічній психології. Відмінність полягає в меті методу: у соціальній психології домінантою будь-якого дослі­дження є вивчення психології групи.

Особливості спостереження:

1) складність повторного дослідження;

2) потенційний вплив об'єктивних та суб'єктивних чинників на інтерпретацію результатів, які можуть спотворити отри­маний результат:

а) суб'єктивні чинники - прояв емоцій; соціальна установка; власний досвід; увага;

б) об'єктивні чинники - обмеженість сфери застосування; значні витрати часу; не всі явища навколишньої дійсності підда­ються спостереженню;

3) трудомісткість процедури;

4) присутність спостерігача сковує піддослідних;

5) неможливо виявити думку респондентів лише з допомогою питань;

6) можливість фіксувати різні зміни в особистості безпосеред­ньо в момент їх виникнення;

7) залежно від того, який різновид використовується, існує ймовірність з'ясувати різноманітність пізнавальної ситуації, яка як необхідна умова для досягнення мети дослідження виникає нечасто, навіть спорадично.

Вимоги до спостерігача: контроль власних дій, емоцій; його дії не повинні шкодити тим особам, за якими спостері­гають; нейтральність; об'єктивність; професійна підготовленість (наявність програм, розробок тощо).

Програма спостереження: вибір об'єкта; визначення мети і завдань (конкретизація предмета спосте­реження); визначення ситуації і умов діяльності спостережуваного об'­єкта; з'ясування ознак і одиниць; визначення параметрів вихідних понять і розробка надій­ності категорій з допомогою коефіцієнта згоди спостерігачів (схожа ситуація спостерігається різними особами), коефіціє­нта надійності (різні спостерігачі проводять спостереження в різний час), коефіцієнта стійкості (один спостерігач пра­цює в різний час).

Спостереження повинне використовуватися в комплексі з іншими методами дослідження.