Всеволод Нестайко «Тореадори з Васюківки»(фрагменти)

Дата _____________

Клас _____________

Урок №

Тема уроку. Всеволод Нестайко «Тореадори з Васюківки»(фрагменти)

Мета уроку: ознайомити учнів зі спадщиною відомого дитячого письменника Всеволода Нестайка, його захоплюючими творами. Розглянути фрагмент із повісті «Тореадори з Васюківки», розкрити особливості твору, його пригодницький характер;

розвивати навички виразного читання, переказу прозового твору, коментування його; формувати вміння аналізувати поведінку героїв, їхні вчинки, вміння толерантно й аргументовано доводити свою думку, розвивати почуття гумору;

виховувати позитивні риси характеру, активну життєву позицію, оптимістичний світогляд.

Тип уроку. Урок засвоєння нових знань і розвитку на їх основі вмінь і навичок

Методи і прийоми: розповідь з елементами бесіди, виразне читання вголос, демонстрація книг, літературні ігри, , конспектування, ілюстрування.

Між предметні зв’язки – пригоди і романтика у творах Д. Дефо, Ж. Верна, М. Твена (зарубіжна література).

Теорія літератури: повість, пригодницький твір, дійові особи, характеристика героїв, головна думка.

Наочність і ТЗН: портрет автора, збірки його творів, ілюстрації до них, учнівські малюнки.

Використана література:

1. Великий тлумачний словник української мови / Упоряд. Т. В. Ковальова. — Харків: Фоліо, 2005. — 767 с.

2. Воєвода З.Я. Українська література. Книга для вчителя: календарне планування та розробка уроків. 6 клас. К.: Ранок, 2006. - 344 с.

3. Мовчан Р.В. Українська література. Книга для вчителів. 6 клас. Вид. Генеза, 2006. - 272 с.

4. Мальцева К.В. Развитие устной речи учащихся на уроках литературы. – Киев, 1987.

5. Неділько В.Я. Методика викладання української літератури в середній школі. – К.: Вища школа, 1978, С. 75-95.

6. Урок литературы в средней школе / Под ред. Т.Ф. Курдюмовой. – М.. 1984.

План уроку

1. Організаційний момент (1-2 хв.)

2. Перевірка домашнього завдання(3-5 хв.)

3. Актуалізація опорних знань(7-10 хв.)

4. Повідомлення теми і мети уроку(1-2 хв.)

5. Сприймання і закріплення нового навчального матеріалу(15-20 хв.)

6. Підведення підсумків уроку (1-2 хв.)

7. Домашнє завдання з інструктажем(1-2 хв.)

Хід уроку

1. Організаційний момент

1. Привітання

• Добрий день. (Добрий день).

• Сідайте.

2. Організація класу до уроку

• Заспокоїлися, привели речі на парті до порядку. Перевірили чи все необхідне є на парті: підручник, зошит, літературознавчий словник, ручка. Сіли рівненько, ручки склали на парту.

• Хто відсутній сьогодні? (Сьогодні на уроці відсутні ….. через хворобу, з невідомих причин).

2. Перевірка домашнього завдання

1. Огляд підготовлених учнями кросвордів, ребусів, шарад, головоломок

• Ви всі пригадуєте, що декілька уроків поспіль ми працювали над «Казкою про яян» відомої письменниці Емми Андієвської. Вашим домашнім завданням було приготувати кросворди, ребуси, шаради та головоломки по змісту твору.

• Хто бажає продемонструвати нам свої праці? (Хтось із учнів готує кросворд на дошці, а інші демонструють свої головоломки).

2. Заслуховування усних творів «Чи схожий я чимось на яянина?»

• Окрім цього ви мали написати твір на тему «Чи схожий я чимось на яянина?». Хто бажає поділитись своїми думками? (Декілька учнів зачитую свої твори, ми колективно їх оцінюємо).

• Не хвилюйтеся. Ваші старання не будуть марними. В кінці уроку здасте зошити з творами і кожен отримає оцінку за свою творчість.

3. Актуалізація опорних знань

- Чи траплялися з вами цікаві пригоди? (З нами траплялися цікаві пригоди).

- А можна про них написати художній твір? (Звичайно, про цікаві пригоди можна написати твір).

- Мабуть, кожен з нас любить пригоди. Хто ж їх не любить, скажите ви.

- На вашу думку, пригодницькі твори повинні бути комічними або, навпаки, гостросюжетними. Власні міркування обґрунтуйте.

- Пригоди бувають приємними і прикрими, несподіваними і передбачуваними. Але обов’язково романтичними, які ж пригоди без романтики?

- Йдучи сьогодні до вас на урок у мене теж трапилася несподівана пригода. Як завжди рано-вранці поспішаю на урок до свого улюбленого 6-А класу. Йду звичним шляхом, спостерігаю за природою, малечею яка йде до школи, аж ось декілька старшокласників влаштували міні-ковзанку на пішохідному переході. Вони коли горить червоне світло для автомобілів катаються на ній, а коли загоряється червоне наввипередки тікають. Один хлопчик підсковзнувся і ледь не потрапив під колеса автомобіля, якби водій вчасно не загальмував. Я не змогла бути осторонь цієї події, адже це хлопець з нашої школи і за такі вчинки потрібно карати. Отож, спочатку я поговорила з ним, розказала, що з ним ледь-ледь не трапилося лиха через його необдуманий вчинок і повела до завуча з виховної роботи Людмили Василівни. Вона проведе з ним роз’яснювальну роботу і повідомить батьків про вчинок сина. Ось так я ледь не запізнилася на урок. Така моя сьогоднішня пригода.

4. Повідомлення теми і мети уроку

• Сьогодні ми розпочинаємо роботу над новим розділом, що називається «Пригоди і романтика».

• - Ви вже звернули увагу на виставку книг на стенді. Кожна з них розповідає про цікаву, дивовижну пригоду героїв. Можливо, деякі з презентованих книг є у вашій особистій бібліотечці. Але, що ж об’єднує всі ці книги окрім їх автора?

• - Книжка, яку я зараз тримаю у руках, має цікаву історію. Написав її майстер пригодницького жанру, який створив понад 30 дитячих книжок. Його творами захоплюються не тільки в нашій країні, а й далеко за її межами. Вони перекладені багатьма мовами світу.

• Сьогодні ми говоритимемо про відомого дитячого письменника Всеволода Нестайка. Який крім літературної премії ім. Лесі Українки, удостоєний багатьох міжнародних відзнак. Прочитаємо фрагмент з відомої повісті- трилогії «Тореадори з Васюківки». Так, у 1979 році Міжнародна рада включила книжку "Тореадори з Васюківки” до почесного списку Г.Х. Андерсена як один з найвидатніших творів світової літератури для дітей.

5. Сприймання і закріплення нового навчального матеріалу

1. Розповідь

- Відомий у світі український дитячий письменник Всеволод Зіновійович Нестайко народився 1930 року в місті Бердичеві, що на Житомирщині, в сім’ї службовців. Дитинство його перекреслила війна. Пізніше письменник згадував про це так: «Саме тому, що дитинство моє перервала війна і довелося зазнати чимало гірких недитячих переживань, рано подорослішати, мені й захотілося писати для дітей – повернутися в дитинство і догратися, досміятися, пофантазувати разом з юними читачами».

2. Зустріч з письменником (Підготовлені заздалегідь учні)

- Хто ж як не письменник найкраще розповість про себе й про те, як створювалася повість. Уявімо, що Всеволод Нестайко завітав до нас на урок. Йому слово.

1. Учень.

Сказати що я змалку мріяв стати саме дитячим письменником, було б неправдою. Мабуть, ніхто з малку не мріє стати дитячим письменником.

І все-таки джерела, причини моєї літератської долі – в моєму дитинстві.

Коли я був маленьким хлопчиком, страшенно хотів якнайшвидше вирости і стати великим, дорослим. Може, тому, що я був справді малий на зріст, чи не найменший у класі. Малий, худий та ще й рудий. Як вогонь червоний. Мене дражнили: «Море горить!», «Пожежна команда». А ще в класі мене називали Рудий африканський їжачок. Чому, спитаєте, їжачок? А тому, що руде волосся на моїй голові стирчало, як голки в їжачка. А прозвав мене так Філя Шпиндель. Було це на уроці географії, коли ми проходили Африку.

А за однією зі мною партою сиділа кирпата красуня й відмінниця Маня Корчемська, портрети якої я повсякчас нищечком малював на промокатці1. Почувши, що Філя Шпиндель назвав мене Рудим африканським їжачком, вона так весело, так заливисто реготала, що я... Ах, не будемо згадувати!.. Не будемо згадувати!..

Коротше кажучи, я страшенно хотів якнайшвидше вирости. І така мене брала нетерплячка, така нетерплячка, що я вам розказати не можу!

Коли я зараз згадую своє раннє дитинство, я чомусь передусім згадую самотність. Так уже склалося тата свого я не пам’ятаю. Він загинув у 1934 році за кордоном, виконуючи державне завдання. Мій тато був мужньою, веселою і дуже товариською людиною. Всі його любили. Він вільно володів п’ятьома мовами.

У ранньому дитинстві я був дуже хворобливий. Мабуть, немає такої дитячої хвороби, окрім рахіту, якою б я не хворів у дитинстві. Скарлатина, кір, вітрянка, коклюш, свинка… Не кажучи про безкінечні грипи та ангіни… Здорових, безтурботних днів мого дитинства на рік було менше, ніж сонячних днів у Англії. Тож не могла моя мама весь час сидіти разом зі мною на лікарняному. І вона замикала мене самого у квартирі й бігла до здорових дітей у далеку від нас 56 школу біля Володимирського базару.

Пригадую, як я, трирічний, гірко плакав у коридорі під замкненими дверима, вслухаючись у жахливу тишу, яка зрідка порушувалася хряскотом дверей на третьому або другому поверхах і лункими по сходах кроками, що віддалялися й затихали десь унизу

Зрідка підійде з того боку до дверей якась жалісна сусідка, побалакає хвилю, намагаючись заспокоїти мене, і знову піде. І знову німотна тиша, і знову страх, відчай, безнадія. Отоді-то, мабуть, уперше в житті відчув я рятівну силу гумору.

2.Учень.

Доля наче навмисне закинула моїх батьків ненадовго у такий улюблений творцями анекдотів Бердичів, щоб я народився саме там. Про Бердичів збереглася одна згадка: страшний голод 1933 року, і я, трирічний, після марних прохань дати чогось поїсти кажу:”Ну, то дай води”. Власне, рятуючись від голоду, ми й переїхали тоді у тридцять третьому, до Києва, де жила мамина сестра з чоловіком і моїм двоюрідним братом Толею,

Через голод, через ті страшні спогади душа моя не пригорнулась до місця мого народження. І рідним моїм містом став Київ.

А потім була школа. Мама продовжувала вчителювати, йшла зранку й поверталася пізно увечері. І знову я був сам. Тільки тепер це вже була не стільки самотність, скільки самостійність.

А влітку було море, Одеса, санаторій № 516, де медсестри ганялися за мною з додатковим харчуванням, бо я був худий.

І були кораблі на рейді, і солоний морський вітер, і штормові хвилі… І жагуча мрія стати капітаном далекого плавання. Мрія, яка не полишала мене майже все шкільне життя.

А ще були канікули на селі у дядька. І захоплення селом, любов до села, до мудрих сільських дідів, що так багато всього знають і такі дотепні,- слухав би й слухав день і ніч. Взагалі страшенно любив у дитинстві бесіди дорослих, особливо коли вони щось розповідали, якісь історії, пригоди, побрехеньки.