16

ТЕМА - 4. ЕКОНОМІЧНІ ЦИКЛИ ТА НАСЛІДКИ ПОРУШЕННЯ

МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ РІВНОВАГИ

1. Економічні цикли: сутність, структура і динаміка макроекономічних показників.

2. Безробіття, його економічний зміст, види та наслідки. Закон Оукена.

3. Інфляція, її види, причини і шляхи подолання в Україні. Стагфляція.

4. Взаємозв’язок інфляції і безробіття. Крива Філіпса.

1 Циклічний хвилеподібний розвиток економіки – це такий її рух, в процесі якого економіка послідовно проходить усі фази економічного циклу, зокрема економічного зростання, економічного спаду, депресії (стагнації), пожвавлення (оживлення) і знову повертається до економічного зростання.

Рис. 1. Графік економічного циклу

I фаза економічного циклу (відрізок О2А2) – „ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ” – характеризується нарощуванням (поліпшенням) усіх макроекономічних показників, зокрема ВНП, залученням нових ресурсів та інтенсифікацією їхнього використання.

Вища точка економічного зростання, коли задіяні всі економічні ресурси, економіка знаходиться в стані економічного перегріву, тобто працює на межі виробничих можливостей, носить назву ПІК ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ. Коли досягнуто цього піку, то як би не зростав попит, пропозиція не може збільшитися, тому що використані всі ресурси.

II фаза економічного циклу (відрізок А1О1В) – „ЕКОНОМІЧНИЙ СПАД (ЕКОНОМІЧНА КРИЗА)” – характеризується зниженням (погіршенням) усіх макроекономічних показників, зокрема ВНП, коли більшість підприємств становляться банкрутами внаслідок згортання виробництва.

Нижча точка економічного спаду, коли всі макроекономічні показники фіксуються на найнижчому рівні й припиняється падіння обсягів виробництва ВНП, називається РЕЦЕСІЄЮ.

III фаза економічного циклу (навкруги точки В) – „ДЕПРЕСІЯ (СТАГНАЦІЯ, ЗАСТІЙ або СТАБІЛІЗАЦІЯ)” – характеризується припиненням падіння макроекономічних показників, оскільки вони досягли найнижчого рівня, перегрупуванням підприємств, що вижили під час спаду, і створенням бази для нового відродження.

Іноді II і III фази об’єднані.

IV фаза економічного циклу (відрізок ВО2) – „ЕКОНОМІЧНЕ ПОЖВАВЛЕННЯ (ОЖИВЛЕННЯ)” – характеризується початком повільного зростання (поліпшення) макроекономічних показників.

У точці О2 економічне пожвавлення плавно переростає в економічне зростання.

ЧАС ЕКОНОМІЧНОГО ЦИКЛУ – це час, протягом якого економіка рухається від піку до піку.

Економічний цикл – це послідовність економічних змін, яка складається з фаз, що повторюються та випливають одна з одної.

Для циклу характерні:

1. постійне відтворення;

2. регулярність (періодичність).

Види циклів за тривалістю:

1. короткі хвилі (цикли Китчина) – періодичність від 3 до 5 років.

Їх причини пов’язують з особливостями відтворення (динаміки) товарно-матеріальних цінностей на підприємствах та з кризовим станом грошового ринку;

2. цикли Джаглера з періодичністю 7-11 років (середні хвилі в

економіці). Причини – періодичність масового оновлення основного капіталу та підсумок взаємодії багатьох грошово-кредитних факторів;

3. цикли Кузнеца – біля 20 років. Причини – співпадіння нижчих

точок на грошовому і товарному ринках;

4. цикли Кондратьєва (великі цикли кон’юнктури, довгі хвилі) –

45-54 роки. Причини – періодичність кардинальних науково-технічних перетворень;

5. вікові – 100 і більше років, характерні для сільського господарства

і галузей добувної промисловості.

Не всі коливання ділової активності пов’язані з циклами. Спостерігаються поряд з циклічними сезонні коливання ділової активності (купівельний бум перед Новим Роком; сезонність сільськогосподарського виробництва, будівництва).

Особливості сучасних економічних циклів:

1. межі (границі) між фазами циклу стали нечіткими (розмитими);

2. тривалість середніх циклів знизилася з 10-12 років (XIX століття) до

7-8 років (XX століття);

3) економічні кризи стали менш руйнівними;

4) фази економічного зростання стали більш яскраво вираженими і більш тривалими;

5) сучасні кризи починаються з кризи грошової системи.

Характерні риси економічного спаду в Україні:

1) економічний спад в Україні у 90-х роках XX століття неможливо охарактеризувати з точки зору теорії економічного циклу, тому що він не є наслідком циклічного розвитку економіки.

Головна причина спаду – складність переходу від командно-адміністративної (планової) системи до ринкової. Спад носив скоріше не циклічний, а системний характер. Можливо, стан економіки України випадково співпав з фазою економічного спаду світової ринкової економіки.

2) трансформаційний процес здійснюється дуже боляче внаслідок боротьби нових елементів системи зі старими;

3) спад виявився надто тривалим (понад 10 років) і супроводжується руйнуванням економічного потенціалу, тобто великим зносом обладнання, вичерпанням технічного ресурсу, підвищеною аварійністю виробництва;

4) велика питома вага тіньового сектору, тобто майже 50% неврахованої продукції.

Теорія економічних циклів є більш прийнятною для економічно розвинутих країн.

Особливість економічного розвитку – це відхилення від стану економічної рівноваги. Такі відхилення знаходять прояв у циклічних коливаннях.

2 Безробіття – це вивільнення частини робочої сили з усіх сфер економіки, де вона стає зайвою в даний момент з точки зору нарощування норми прибутку і підвищення ефективності виробництва.

Безробітні – це особи, які знаходяться у працездатному віці, є здоровими, активно шукають роботу і не можуть її знайти. Якщо безробітний реєструється на біржі праці або у центрі зайнятості (бюро працевлаштування), то він стає офіційно зареєстрованим безробітним і має право на виплати з безробіття.

Робоча сила – це сукупність зайнятих і безробітних, тобто населення у працездатному віці (від 16 до 60 років – чоловіки, до 55 років – жінки).

До складу робочої сили не включаються:

а) особи, які вибули зі складу робочої сили, тобто не мають роботи і активно її не шукають. До їх числа належать особи працездатного віку, що потенційно мають можливість працювати, але з будь-яких причин не працюють (домогосподарки, бездомні тощо);

б) особи, які знаходяться у психіатричних лікарнях;

в) особи, які знаходяться у місцях позбавлення волі (тюрмах);

г) непрацюючі пенсіонери;

д) інваліди з дитинства, пенсіонери, що одержали інвалідність внаслідок захворювань або виробничого травматизму;

е) студенти денного відділення вищих навчальних закладів;

є) діти до 16 років, зокрема учні шкіл та ін.

Види безробіття:

1) фрикційне безробіття – це тимчасова втрата роботи на добровільній основі, яка характерна для висококваліфікованих працівників, що шукають і очікують роботу (відповідно до кваліфікації) з метою покращення умов праці та зростання її оплати;

2) структурне безробіття – пов’язане з технологічними зсувами у виробництві, які змінюють структуру попиту на робочу силу, коли старі професії і галузі виробництва замінюються новими. Отримання робочих місць пов’язане з фаховою перепідготовкою;

3) циклічне безробіття – являє собою відхилення фактичного рівня безробіття від природного, є характерним для фаз економічного спаду і стагнації. Воно виникає внаслідок вивільнення робочої сили під час банкрутства підприємств. Циклічне безробіття сприяє втратам ВНП.

У той же час фрикційне і структурне безробіття не призводить до зміни ВНП.

Рівень безробіття (U) визначається за формулою:

кількість безробітних

U = ────────────── * 100%. (10.1)

робоча сила

Природний рівень безробіття (U*) – це рівень, який є характерним для економіки з повною зайнятістю ресурсів і потенційним обсягом виробництва ВНП. Він передбачає використання робочої сили повною мірою притаманний будь-якій фазі циклу, в тому числі і фазі економічного зростання.

Природний рівень безробіття (U*) визначається за формулою:

U* = Uфр + Uстр , (10.2)

де Uфр – рівень фрикційного безробіття, %;

Uстр – рівень структурного безробіття, %.