
- •Моніторинг індивідуальних досягнень дітей з особливими потребами
- •Найважливіші діагностичні показники:
- •Особливості інклюзивної дошкільної освіти
- •Казочка про Цвірінька
- •Організація роботи з дітьми, що мають обмежені можливості здоров'я
- •Учителю-логопеду:
- •Музичному керівнику:
- •Шпаргалка для батьків, або правила роботи з гіперактивними дітьми
- •Вікові особливості перебігу синдрому гіперактивності
- •Як працювати з батьками гіперактивної дитини
- •Як гратися з гіперактивними дітьми
- •Гра «Давайте привітаємося»
- •Вправа «Інструкція»
- •Гра «Відповідай!»
- •Інтернет-рєсурси для батьків дітей з особливими потребами
- •Сайти для батьків: загальні
- •Для батьків дітей з особливими потребами
- •Корисні сайти
- •Соціальне забезпечення людей з особливими потребами
- •Методика «страхи»
- •Методи обробки матеріалу
- •Пояснення до класифікації страхів
- •Корекція й розвиток пізнавальних процесів
- •Вправа «Визначимо іграшку»
- •Можливості роботи з казкою
- •Методика встановлення обмежень
- •Загальні рекомендації щодо послаблення тривожності:
- •Ставте дітям корисні запитання
- •Соціальна поведінка дитини
- •Поради вихователям щодо соціальної поведінки дітей
- •Дитячі страхи
- •Телебачення і здоров'я дітей
- •Поради вихователям
- •Поради батькам
- •Телебачення і здоров'я дітей
- •Вплив змі на розвиток дитини
- •Дитина і комп'ютер
- •Поради батькам щодо адаптації дитини до умов днз
- •Як знайти гармонію дитячої душі?
- •Для будь-якого тата важливо...
- •П'ять шляхів до серця дитини
Соціальна поведінка дитини
Новонароджена
дитина ще не.'є'ввввігістістю, але вона
має мої
ливість
нею стати, якщо дяя зд>сі^*і$І«^ютї«ея
сприятливі умови Насамперед, потрібно
сформуватиіУд*Р1«»и ставлення до себе,
інших та до нашеоадшгаьод'о оліту^
йіонаті«у формується ставле-ня до
найближчих Дорослюс*!>іЛчріМ^
матеріівгодом коло люде" до яких
дитина тавжгтятштій
«Жне* «достає.
Хтось їй подоба ється, хтось не дуже,
із кимось вона хоче' перебувати поруч,
когос-ігнорує. У дошкільному
віщосиоіиим^?стигом
усвідомлення сво'-ставлень
стають однолітки.. ( ^ ;;;\^
т. ' ,г, »г ■
Дитина починає розуміти свої сутодажяаяоаічвіособливості, сво несхожість на інших, формує позитивие стаШюнвя до своєї зовнішності, статі, імені, віку, свого вміння, навичок. Одним із показників виникнення особливості є появау дитншії^иічрщих стійких і патій до однолітків, перші закоханості, стіЙІСИ^вИМпатій і по ігр" шок, і до дорослих. ; ,; >• ■;.'\>;
Якщб взяти до уваги дорослу людину, то вотмае високий стату" користується повагою в колективі, передусім тому, що вона є носіє групових цінностей, групових норм. Вона знає, що групі подобаєт ся, а що — ні, що припустимо, а що забороняється. Вона оргаяіч у цьому колективі, вона — своя. Зі статусяею1 людиною всі хоч* спілкуватись, на її думку всі зважають, воца авторитетна.
Той, у кого статус, на жаль, не дуже високий, частіше соромит ся, виявляє невпевненість, відчуває дискомфорт у спілкуванні. Й му здається, що його не зрозуміють, томукращ* й не виявляти се бажання, не розповідати про себе відверто., Дюдилу з невисоким ст~ тусом найчастіше практично не помічають, що дуже важко цереж вається й може стати поштовхом до несподіваних агресивних дій а подальшої усамітненості.
Статус — це передусім місце людини у групі, у системі взаєь з іншими людьми. Статус відтворює загальне ставлення, реальочікування оточуючих. У статусі віддзеркалюється ступінь впливу людини на інших членів групи.
І саме від дорослих, які перебувають поруч із дитиною, залежить формування особистості та її місце в групі, її статус. Кожна людина прагне до успіху, самоствердження, але не завжди має можливість швидко і легко досягти своєї мети, адже на заваді — почуття власної недосконалості. Тому безчверебільшення вагомою та важливою є підтримка та допомога рідних та близьких людей.
Поради вихователям щодо соціальної поведінки дітей
Вихователі повй^аі демонструвати бажану поведінку. Це належить робити постійно і за будоиякої нагоди. Коли діти бачать, що вихователь їх ррваща^ співпрацює з ними, шукає взаємоприйнятних рішень, виадовдюв емоції за допомогою слів, це сприяє створенню,у групі атм#^фери дружби та взаємодопомоги, а діти починають наслідувати поведінку вихователя. Добрий приклад — запорука усйіху. Потрібно вголос описувати свої думки та дії, щоб діти могли їх наслідувати.
Один із найефективніша прийомів — розпитування. Якщо запитання доступні для розу^і4Іння.^ЦТЄЙ, вони допомагають їм вийти на новий рівень розуміш^ Іріечвй та подій і дають вихователеві змогу здобути інформацію, необхідну для оцінювання потреб дітей. .";ї ,, ,
Запропонуйте дітям намалювати себе та своїх друзів, запитайте, що їм подобається в собі та в друзях (спонукання позитивного ставленця, до себе та інших).
Наприкінці кожного дня пропонуйте всім ді^ям розповідати, що позитивного трапилося з ними цього дня. Якщо дитина нічого не може пригадати, підкажіть їй.
Сприяйте створенню системи дружньої підтримки, щоб діти іноді могли звертатися по допомогу до товаришів, а не до дорослих.
Доручайте дітям різні види робіт у групі (доручення). Якщо діти без потреби звертаються по допомогу, заохочуйте їх виконувати завдання самостійно (пояснення, звернення до попереднього досвіду, схвалення).
Залучайте дітей до розробки правил поведінки у групі. Викладайте ці Правила у позитивному настрої, наприклад: «Ми турбуємося про нашу групу і матеріали».
Підчас рольових ігор демонструйте, що відбувається, коли хтось не дотримується правил (повага до інших, до їх прав).
Заохочуйте,співпрацю і взаємодію з однолітками під час ігор.
■ Учіть дітей співчувати й допомагати іншим. Запровадьте у груп посаду «помічника на день». Можна призначити й кількох «п<> мічників» для виконання різних робіт. Одним із завдань може бути допомога другові, що потребує підтримки і співчуття.
Проведіть заняття, що присвячене визначенню схожих і відмінних рис дітей. Намалюйте з дітьми плакат, на якому зображені їхні улюблені страви, кольори, книжки, іграшки тощо.
Учіть дітей бути відповідальними. Хваліть їх за правильні вчинки: «Дякую, що ти не забув зачинити двері, тепер ми не замерз немо».
Нагадуйте малятам правила поведінки у групі та їх наслідки. Розігруйте з дітьми проблемні ситуації. Інколи доцільно, щоб роль дитини з поганою поведінкою грав вихователь. Допомагайте дітям знайти можливі розв'язання проблеми до того, як ситуація знову повториться. Наприклад: «Щоб ти міг зробити наступного разу, коли це трапиться?»
Поради батькам
Якомога частіше спостерігайте за поведінкою дитини під час спілкування з іншими дітьми, спільних ігор.
Розмовляйте з дитиною про її перебування в дитячому садку, на подвір'ї (із ким гралась? хто є твоїм другом? чому? про що розмовляє з іншими дітьми?). Будьте уважним співрозмовником, разом із дитиною з'ясуйте причини та правильність її поведінки щодо інших дітей.
Проводьте бесіди з дитиною про її однолітків із групи, сусідських дітей. Спонукайте, щоб дитина сказала щось позитивне про них, про риси характеру, таланти, вміння, а не про зовнішність.
Разом із дитиною намалюйте її друзів, виготовте подарунки для них до дня народження, інших свят.
Привчайте дитину бути відповідальною перед іншими, дотримуватись правил поведінки, завжди замислюватись над своїми вчинками та вчинками інших дітей, дорослих, знаходити правильне розв'язання складної ситуації.
І Іограйтесь у гру «Добре — погано» (дорослий запитує — дитина відповідає, пояснює свою відповідь), у рольові ігри: «Сім'я», «Дитячий садок», доручайте дитині різні доручення, стимулюйте їх самостійність,
- Підтримуйте та підбадьорюйте дитину, радійте за неї, хваліть за хорошу поведінку. Станьте прикладом для наслідування, демонструйте бажану поведінку, пояснюйте свої вчинки.