Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
скан змін редактировать.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
09.08.2019
Размер:
253.4 Кб
Скачать

Соціальна поведінка дитини

Новонароджена дитина ще не.'є'ввввігістістю, але вона має мої ливість нею стати, якщо дяя зд>сі^*і$І«^ютї«ея сприятливі умови Насамперед, потрібно сформуватиіУд*Р1«»и ставлення до себе, інших та до нашеоадшгаьод'о оліту^ йіонаті«у формується ставле-ня до найближчих Дорослюс*!>іЛчріМ^ матеріівгодом коло люде" до яких дитина тавжгтятштій «Жне* «достає. Хтось їй подоба ється, хтось не дуже, із кимось вона хоче' перебувати поруч, когос-ігнорує. У дошкільному віщосиоіиим^?стигом усвідомлення сво'-ставлень стають однолітки.. ( ^ ;;;\^ т. ' ,г, »г ■

Дитина починає розуміти свої сутодажяаяоаічвіособливості, сво несхожість на інших, формує позитивие стаШюнвя до своєї зовнішності, статі, імені, віку, свого вміння, навичок. Одним із показни­ків виникнення особливості є появау дитншії^иічрщих стійких і патій до однолітків, перші закоханості, стіЙІСИ^вИМпатій і по ігр" шок, і до дорослих. ; ,; >• ■;.'\>;

Якщб взяти до уваги дорослу людину, то вотмае високий стату" користується повагою в колективі, передусім тому, що вона є носіє групових цінностей, групових норм. Вона знає, що групі подобаєт ся, а що — ні, що припустимо, а що забороняється. Вона оргаяіч у цьому колективі, вона — своя. Зі статусяею1 людиною всі хоч* спілкуватись, на її думку всі зважають, воца авторитетна.

Той, у кого статус, на жаль, не дуже високий, частіше соромит ся, виявляє невпевненість, відчуває дискомфорт у спілкуванні. Й му здається, що його не зрозуміють, томукращ* й не виявляти се бажання, не розповідати про себе відверто., Дюдилу з невисоким ст~ тусом найчастіше практично не помічають, що дуже важко цереж вається й може стати поштовхом до несподіваних агресивних дій а подальшої усамітненості.

Статус — це передусім місце людини у групі, у системі взаєь з іншими людьми. Статус відтворює загальне ставлення, реальочікування оточуючих. У статусі віддзеркалюється ступінь впливу людини на інших членів групи.

І саме від дорослих, які перебувають поруч із дитиною, залежить формування особистості та її місце в групі, її статус. Кожна людина прагне до успіху, самоствердження, але не завжди має можливість швидко і легко досягти своєї мети, адже на заваді — почуття влас­ної недосконалості. Тому безчверебільшення вагомою та важливою є підтримка та допомога рідних та близьких людей.

Поради вихователям щодо соціальної поведінки дітей

  • Вихователі повй^аі демонструвати бажану поведінку. Це нале­жить робити постійно і за будоиякої нагоди. Коли діти бачать, що вихователь їх ррваща^ співпрацює з ними, шукає взаємоприй­нятних рішень, виадовдюв емоції за допомогою слів, це сприяє створенню,у групі атм#^фери дружби та взаємодопомоги, а ді­ти починають наслідувати поведінку вихователя. Добрий при­клад — запорука усйіху. Потрібно вголос описувати свої думки та дії, щоб діти могли їх наслідувати.

  • Один із найефективніша прийомів — розпитування. Якщо за­питання доступні для розу^і4Іння.^ЦТЄЙ, вони допомагають їм ви­йти на новий рівень розуміш^ Іріечвй та подій і дають виховате­леві змогу здобути інформацію, необхідну для оцінювання по­треб дітей. .";ї ,, ,

  • Запропонуйте дітям намалювати себе та своїх друзів, запитай­те, що їм подобається в собі та в друзях (спонукання позитивно­го ставленця, до себе та інших).

  • Наприкінці кожного дня пропонуйте всім ді^ям розповідати, що позитивного трапилося з ними цього дня. Якщо дитина нічого не може пригадати, підкажіть їй.

  • Сприяйте створенню системи дружньої підтримки, щоб діти іно­ді могли звертатися по допомогу до товаришів, а не до дорослих.

  • Доручайте дітям різні види робіт у групі (доручення). Якщо діти без потреби звертаються по допомогу, заохочуйте їх виконувати завдання самостійно (пояснення, звернення до попереднього до­свіду, схвалення).

  • Залучайте дітей до розробки правил поведінки у групі. Викла­дайте ці Правила у позитивному настрої, наприклад: «Ми турбу­ємося про нашу групу і матеріали».

  • Підчас рольових ігор демонструйте, що відбувається, коли хтось не дотримується правил (повага до інших, до їх прав).

  • Заохочуйте,співпрацю і взаємодію з однолітками під час ігор.

■ Учіть дітей співчувати й допомагати іншим. Запровадьте у груп посаду «помічника на день». Можна призначити й кількох «п<> мічників» для виконання різних робіт. Одним із завдань може бути допомога другові, що потребує підтримки і співчуття.

  • Проведіть заняття, що присвячене визначенню схожих і відмін­них рис дітей. Намалюйте з дітьми плакат, на якому зображені їхні улюблені страви, кольори, книжки, іграшки тощо.

  • Учіть дітей бути відповідальними. Хваліть їх за правильні вчин­ки: «Дякую, що ти не забув зачинити двері, тепер ми не замерз немо».

  • Нагадуйте малятам правила поведінки у групі та їх наслідки. Ро­зігруйте з дітьми проблемні ситуації. Інколи доцільно, щоб роль дитини з поганою поведінкою грав вихователь. Допомагайте ді­тям знайти можливі розв'язання проблеми до того, як ситуація знову повториться. Наприклад: «Щоб ти міг зробити наступно­го разу, коли це трапиться?»

Поради батькам

  • Якомога частіше спостерігайте за поведінкою дитини під час спілкування з іншими дітьми, спільних ігор.

  • Розмовляйте з дитиною про її перебування в дитячому садку, на подвір'ї (із ким гралась? хто є твоїм другом? чому? про що роз­мовляє з іншими дітьми?). Будьте уважним співрозмовником, разом із дитиною з'ясуйте причини та правильність її поведін­ки щодо інших дітей.

  • Проводьте бесіди з дитиною про її однолітків із групи, сусідських дітей. Спонукайте, щоб дитина сказала щось позитивне про них, про риси характеру, таланти, вміння, а не про зовнішність.

  • Разом із дитиною намалюйте її друзів, виготовте подарунки для них до дня народження, інших свят.

  • Привчайте дитину бути відповідальною перед іншими, дотри­муватись правил поведінки, завжди замислюватись над своїми вчинками та вчинками інших дітей, дорослих, знаходити пра­вильне розв'язання складної ситуації.

  • І Іограйтесь у гру «Добре — погано» (дорослий запитує — дити­на відповідає, пояснює свою відповідь), у рольові ігри: «Сім'я», «Дитячий садок», доручайте дитині різні доручення, стимулюй­те їх самостійність,

- Підтримуйте та підбадьорюйте дитину, радійте за неї, хваліть за хорошу поведінку. Станьте прикладом для наслідування, де­монструйте бажану поведінку, пояснюйте свої вчинки.