Міністерство охорони здоров`я України

Херсонської обласної ради

Херсонський базовий медичний коледж

Реферат

На тему:

Системний підхід в менеджменті. Керуюча та керована підсистема в охороні здоров`я.

Підготувала:

Студентка групи 2МД-11

ХБМК

Дерев`янко Аліна

Херсон 2012

План.

1. Системний підхід у менеджменті

2. Керуюча та керована системи в охороні здоров'я

3. Список використаної літератури

1.Системний підхід у менеджменті

Застосування теорії систем дозволило керівникам по­бачити організацію як єдність її складових частин, які тісно пе­реплітаються як між собою, так і з зовнішнім середовищем. Клю­човим поняттям цієї теорії є визначення самої системи. Таких визначень багато, але суть їх зводиться до того, що основна ознака системи — орієнтація її елементів на виконання єдиного цільового завдання системи.

Система — це сукупність елементів, які, взаємодіючи між собою та із зовнішнім середовищем, породжують нові властивості та ознаки, які не притаманні жодному із цих елементів, але характерні для системи в цілому.

Основними складовими теорії систем є системний підхід як наукова методологія та системний аналіз як метод.

Системний підхід — це наукова методологія, яка є засо­бом аналізу та синтезу при вивченні складних цілісних систем. Суть її полягає в тому, що явища та процеси, які відбуваються у природі й суспільстві, розглядаються як цілісні системи, що скла­даються з підсистем, компонентів чи елементів.

Системний аналіз — це метод вирішення складних комплексних проблем, якщо задовільний результат не можна отримати за допомогою однієї довільної дисципліни чи навіть сукупності методів інших дисциплін.

Проблема, з точки зору теорії систем, — це невідповідність між бажаним (необхідним) та дійсним станом справ.

Система охорони здоров'я, згідно з теорією систем, — це сума всіх складових її елементів, які діють на одній території чи населеному пункті, включаючи амбулаторно-поліклінічні, стаціо­нарні та інші заклади, їх взаємозв'язок, спрямований на задово­лення потреб населення в лікувально-профілактичній допомозі, її особливостями є: а) вона багатоцільова та багаторівнева сис­тема з ієрархічною системою управління; б) її елементи підпада­ють під випадкові неконтрольовані впливи; в) характер внутріш-ньосистемних зв'язків складний і важко вловимий; г) сама сис­тема має імовірнісний, а не детермінований характер. Охорону здоров'я як систему можна продемонструвати на прикладі схеми управління охороною здоров'я міста (рис. 1.2).

Як бачимо, система охорони здоров'я, як і будь-яка інша система, є цілісним утворенням, має свою внутрішню структуру, яка складається із сукупності елементів (підсистем, компонен­тів), характеризується численними зв'язками різної природи, завдяки яким елементи взаємодіють між собою заради досягнен­ня мети системи, зокрема забезпечення здоров'я людини.

Заклад охорони здоров'я можна розглядати як систему, до складу якої входять такі підсистеми: технології, люди, фінансо­ва, інформаційна, адміністративна, структури тощо.

Системи досить різноманітні, й класифікація їх обширна:

За ступенем складності системи поділяють на:

• прості;

• складні;

• дуже складні.

За ієрархічними рівнями:

• відкриті;

• закриті.

За зумовленістю дії:

• детерміновані;

• стохастичні.

За закономірностями поведінки:

• соціальні;

• економічні;

• біологічні;

• хімічні;

• інформаційні;

• психологічні;

• інші.

Управління такою дуже складною системою, як охорона здо­ров'я, безперечно потребує системного підходу і використання системного аналізу. Основними напрямками їх застосування в охороні здоров'я є такі:

• розробка і реалізація цільових комплексних програм, спря­мованих на вирішення складних проблем;

• реорганізація системи медичної допомоги на ринкових та засадах соціальної безпеки;

• розробка математичних моделей системи медичної допо­моги з метою прогнозування її розвитку;

• моделювання взаємодії підрозділів системи та систем між собою з метою визначення так званих слабких місць та подальшої оптимізації роботи.

Основною перевагою системного аналізу є те, що його вико­ристання дозволяє дослідникові поступово розчленовувати склад­ну систему на менш складні підсистеми чи проблеми доти, поки вирішення їх стає вже можливим. Таких розчленувань може бути досить багато, що залежить від того, яка за складністю система, з якою ми працюватимемо.

Організації охорони здоров'я — це складні соціальні системи. Управляти ними складно через потребу в передбачуваності, до­триманні порядку, ефективності, з одного боку, оновленні та но­ваторстві — з іншого. Сприйняття організації як закритої системи дозволяє зробити припущення, що принаймні деякі частини орга¹ нізації можуть бути ізольовані від зовнішнього світу. В такому випадку сама по собі проблема управління полягатиме в тому,

щоб внутрішню структуру організації, методи підвищення продук­тивності праці та стимули використовувати таким чином, щоб максимально збільшити внутрішню ефективність організації.

Потреба у відкритості, здатності до пристосування, оновлен­ні та новаторстві відповідає погляду на організацію як відкриту систему. При підході до організації як до відкритої системи спи­раємось на те, що організації є частиною середовища, яке їх оточує, а тому вони повинні постійно змінюватись та пристосо­вуватись для того, щоб належним чином реагувати на вимоги, які пред'являє їм оточення. При цьому наголошується на задово­ленні потреб клієнтів та зацікавлених сторін, які не входять до складу організації.