Найважливіші діагностичні показники:

я емоційна реакція дитини на факт обстеження (характер контакту з дорослим)

- розуміння цілі завдання та інструкції здатність керуватися інструкцією до кінця роботи

- характер діяльності • ступінь здатності до навчання

здатність переносити показаний спосіб дії

на аналогічне завдання я оцінка результатів своєї діяльності ш здатність самостійно виправляти помилки ■ розвиток моторики ш рівень мовленнєвого розвитку я рівень активності при виконанні завдань

У межах роботи над програмою було складено два діагностичні комплекси, в яких передбачено зміст і форму психодіагностичного обстеження дітей:

■ первинне обстеження, що проводиться під час вступу дитини до закладу (див. Додаток 2);

•моніторинг рівня засвоєних знань, що проводиться тричі протягом навчаль­ ного року — у вересні, січні, травні — з метою корекції змісту навчання кож­ ної дитини.

Під час обстеження ведеться прото­кол, у якому фіксується: т прізвище, ім'я дитини; я дата народження;

дата обстеження;

перелік запропонованих завдань і рі­вень їх виконання.

Проаналізувавши результати обсте­ження, педагог може з'ясувати, які за­вдання є складними для конкретної дити­ни, а які — для всієї групи, і визначити основні напрями диференціа­ції та індивідуалізації навчально-виховного процесу.

Моніторинг рівня засвоєних знань проводиться протягом усьо­го періоду перебування дитини в дитячому будинку за змістовими лініями з кожного розділу розробленої програми. Дані про рівень ро­зумового розвитку всіх дітей кожної вікової групи зручно узагаль­нювати на зведених картках «Аналіз результативності навчально-виховної роботи» (див. Додаток 4). А динаміку результатів корекцій-ної навчально-виховної роботи з кожною дитиною добре простежи­ти, побудувавши криву, яка відображає рівень засвоєння знань у різ­ні часові проміжки.

Основним критерієм оцінки розумового розвитку дитини з особливими потребами є здатність до навчання. Під нею розумі­ють індивідуально-психологічні особливості, що зумовлюють успіш­ність навчальної діяльності: швидкість та легкість оволодіння новими знаннями, міцність їх засвоєння, широту та свідоме їх використання в різних умовах та видах діяльності, критичність мислення тощо (див. Додаток 1). Максимально розвинути цю здатність — головне завдання наших педагогів.

Результати діагностичних обстежень дають змогу відстежити динаміку корекційної навчально-виховної роботи з кожною дити­ною за час її перебування в дитячому будинку, полегшити їй соціаль­ну адаптацію та визначити рівень готовності до навчання у школі від­повідного типу.

Аналіз закордонної практики свідчить, що інклюзивна освіта передусім є можливою для дітей з нерізко вираженими вадами психофізичного розвитку. Це, зокрема, окремі форми затримки психічного розвитку (ЗПР), певні мовленнєві відхилення, зниження слуху чи зору, нескладні опорно-рухові вади, порушення емоційно-вольової сфери. Якщо такі діти мають збережений інтелект, самостійно себе обслуговують, адекватно контактують з однолітками, мають сімейну підтримку, то, за умови фахового психолого-педагогічного супроводу, вони цілком можуть засвоїти культурний досвід у середовищі здорових однолітків