Вправа «Визначимо іграшку»

Мета: розвиток значеннєвої пам'яті й мислення.

Хід гри

Кожна дитина приносить яку-небудь іграшку. Із групи ви­бирають ведучого. На 3—5 хвилин він виходить за двері. Під час його відсутності вчитель із дітьми придумує яку-небудь історію, у якій головним персонажем виступає одна із прине­сених іграшок.

Усі іграшки, у тому числі й іграшка — ігровий персонаж, розставлені на столах або стільцях. Запрошують ведучого. Діти із групи по черзі розповідають йому вигадану історію, не називаю­чи головного персонажа, а замінюючи його назву займенником «він» або «вона». Історія розповідається протягом 3—5 хвилин.

Якщо персонаж відгаданий, вибирається інший ведучий, гра повторюється. Якщо відповідь неправильна, діти доповнюють розказану історію так, щоб, даючи нові деталі, допомогти ве­дучому, не називаючи при цьому задуману іграшку. Ведучий повинен показати іграшку, яка була головним персонажем розказаної історії.

Вправа «Зайва іграшка»

Мета: розвиток значеннєвих операцій аналізу, синтезу й кла­сифікації.

Хід гри

Діти приносять з дому іграшки. Групу дітей ділять на дві підгрупи. Перша підгрупа на 2—3 хвилини виходить із кімнати. Друга підгрупа відбирає 3 іграшки з принесених. При цьому дві іграшки повинні бути «з одного класу», а третя — з іншого, наприклад, лялька, зайчик і м'ячик.

Входить перша група й, порадившись, бере «зайву іграш­ку» — ту, котра, на їхню думку, «не підходить». Так, у нашому прикладі, «зайва іграшка» — це м'ячик (лялька й зайчик — живі, а м'ячик — ні).

Якщо діти легко справляються із трьома іграшками, їхню кількість можна збільшити до 4—5, але не більше 7. Крім цього, іграшки можна замінити картинками з дитячого лото (тоді гра буде називатися «зайва картинка»).

Вправа «Склади речення» Мета: розвиток мислення й фантазії.

Хід гри

Учитель пропонує групі 2 картки з дитячого лото, на яких зо­бражені предмети. Група сідає півколом. По черзі кожна дитина придумує речення, що містить назви двох задуманих предметів.

Потім показуються два інші предмети, і знову по колу діти придумують нові речення.

Примітка

1. Стимулюйте в дітей прагнення до складання нестандарт­них, оригінальних речень.

2. Якщо діти легко справляються із придумуванням речень із двох заданих слів, наступного разу запропонуєте їм 3 слова для складання речень.

Вправа «Протилежне» Мета: розвиток мислення й мовлення.

Хід гри

Ведучий показує групі дітей одну картинку. Завдання гри полягає в тому, щоб назвати слово, що позначає протилежний предмет. Наприклад, ведучий показує предмет «чашка». Діти можуть назвати такі предмети: «дошка» (чашка випукла, а дошка пряма), «сонце» (чашку робить людина, а сонце — частина при­роди); «вода» (вода — це наповнювач, а чашка — це форма) і т. д.

Кожна дитина по черзі пропонує свою відповідь і обов'язково пояснює, чому вибрала саме такий предмет.

Вправа «Визначення»

Мета: розвиток розумових асоціативних зв'язків.

Хід гри

Ведучий показує одну картку, на якій намальований предмет.

Завдання гри полягає в тому, щоб придумати слово, що пе­ребуває між двох задуманих предметів і є ніби «перехідним містком» між ними.

Кожна дитина відповідає по черзі. Відповідь повинна бути обов'язково обгрунтованою.

Наприклад, слова «гусак» і «дерево». «Перехідними містками» можуть бути такі слова: «летіти» (гусак злетів на дерево), «ви­різати» (з дерева вирізали гусака), «сховатися» (гусак сховався за деревом) і т. д.

Вправа «Придумай загадку» Мета: розвиток мовлення й мислення.

Хід гри

Із групи дітей вибирають ведучого. Він має придумати за­гадку, а група — відгадати. Далі інша дитина придумує загадку й т. д.

Діти 6—7 років дуже люблять придумувати загадки, гра від­бувається жваво.

Вправа «Прислів'я»

Мета: розвиток мовлення й мислення.

Хід гри

Учитель пропонує прості прислів'я. Діти мають розказати, як вони розуміють зміст прислів'я.

Запитувати необхідно по черзі. Наприклад, прислів'я «Ти­хіше їдеш — далі будеш» діти інтерпретують так: «Треба їхати тихо, тоді швидше приїдеш. Це значить — не можна поспіша­ти».

Прислів'я:

1. Справа майстра боїться.

2. Усякий майстер на свій лад.

4. На всі руки майстер.

5. Кравець зіпсує — праска загладить.

6. Картопля поспіла — берися до діла.

7. Без труда й у саду немає плода.

8. Який догляд, такий і плід.

9. Більше справи — менше слів.

10. Людина в справі пізнається.

10. Горе є — сумуй, справа є — працюй.

11. Без дисципліни жити — добру не бути.

12. Зароблений хліб солодкий.

13. У кого вправність, той і діє спритно.

14. Без початку немає кінця.

15. Без роботи пряників не купиш.

16. Очі бояться — руки роблять.

17. Щоб не помилитися, не треба квапитися.

18. Без труда немає добра.

19. Праця — найкращі ліки.

20. Терпіння і труд все перетруть.

21. Навчання і труд разом живуть.

22. Вчення — світло, а невчення — тьма.

ВПРАВИ З РОЗВИТКУ УЯВИ

Вправа «Уява»

Мета: розвиток активної уяви, зняття напруження.

Хід гри

Ведучий. Діти, сядьте зручно. Обіпріться на спинку стільця. (Лунає музика С. Баха «Фуга», на екрані — слайди із зображенням пейзажу.)

Діти дивляться на екран, сидять розслаблено. Ведучий напівголосно, під музику коментує кожний слайд одним ре­ченням. Тривалі паузи дають можливість дітям «вдивитися» у пейзаж.

Ведучий:

• Інша людина — радість для тебе (слайд із зображенням ріки, човна й двох людей).

• Навколишній світ — радість для тебе (слайд степу з по­льовими квітами).

• Ти — радість для іншого (слайд із зображенням ніжної квітки в травичці). Тощо.

Завершує ведучий вправу словами:

— Усього вам доброго, діти! Бережіть себе. Але й інших бе­режіть, поважайте, любіть!

Вправа «Малювання в масштабі»

Мета: розвиток просторової уяви й уміння користуватися координатною сіткою.

Хід гри

Діти з обмеженими художніми можливостями можуть успіш­но малювати, накладаючи координатну сітку на малюнок, який копіюють. Для цього дорослий допомагає покласти аркуш кальки на оригінал і проводить лінії на відстані 1,25 см одну від одної — для того, щоб одержати сітку.

На чистому аркуші паперу малюють сітку будь-якого масш­табу, але складають із такої ж кількості квадратів. Потім дитині пропонують скопіювати оригінал на чистий папір, використо­вуючи як орієнтир сітку. Якщо сітка намальована олівцем, її можна стерти, коли малюнок буде готовий.

Вправа «Заборонене слово» Мета: розвиток уяви, мислення й мовлення.

Хід гри

Ведучий (наприклад, педагог, що працює із класом) до­мовляється з дітьми не вживати протягом дня слово «рука» або «книга». Як тільки хто-небудь із учасників вимовляє слово, заборонене протягом цього дня, навпроти його імені на дошці з'являється хрестик.

Суть вправи полягає в тому, що учасники повинні про­вокувати одне одного на вживання саме забороненого слова. Це вимагає певної винахідливості. До того ж треба бути дуже уважним, щоб не пропустити застереження інших гравців, а та­кож стежити за своїм мовленням.

Ця гра загострює відчуття мови, тому що доводиться постійно шукати слово-замінник (синонім).

Варіант гри. Замість заборони слова ви можна домовитися заміняти його яким-небудь безглуздим сполученням, наприклад «рожеві барани».

КОНСУЛЬТУВАННЯ ДІТЕЙ І ЇХНІХ

БАТЬКІВ З ВИКОРИСТАННЯ

КАЗКОТЕРАПІЇ

Казки люблять усі. Навіть ті, хто не зізнається в цьому. У казці все як у казці: це не про мене. У казковій формі свою проблему легше побачити й легше сприйняти (не так образливо, не так боляче). Для казкового героя легше знайти вихід зі складної си­туації — адже в казці все можна! А потім цей вихід, виявляється, можна використовувати і для себе. До того ж усім відомо, що каз­ки завжди добре закінчуються. Ось тому така популярна казко-терапія. Ця методика переживає справжній бум популярності.

Для психологів казкотерапія — один із безболісних способів психотерапії. Можливо, тому що за допомогою казок (або під їхнім впливом) сформувався життєвий сценарій і за допомогою казки можна спробувати змінити невдалий життєвий сценарій. Адже в казкотерапії прийнято складати і розповідати казки, притчі, легенди, міфи й інші історії.

Казка містить унікальну інформацію про особистість автора і його внутрішній світ, допомагає зрозуміти його очікування і прагнення, сильні й вразливі місця, особливості світовідчуван­ня людини і, головне, дає уявлення про його систему цінностей.

Читання батькам казки, створеної їх дитиною, справляє ди­вовижний ефект. Навіть не розуміючи психологічного значення дитячої казки, не піддаючи її символічному аналізу, батьки осягають її сенс відразу. Те ж саме відбувається і з дітьми, коли вони чують історії, складені їхніми батьками.

Можливо, казка утворює чарівний, невидимий місток між батьками й дітьми, звільняє дорослих від суєтних думок і до­зволяє їм проникнути у внутрішній світ дитини?

Коли батьки звертаються до нас із приводу проблем своїх ді­тей, ми вже знаємо, що десь між ними порушився цей «чарівний зв'язок», дуже тоненькі нитки розуміння одне одного.

Зазвичай психологи рекомендують батькам зрозуміти вну­трішній світ дитини. Проте розуміння дитиною внутрішнього світу батьків так само необхідне. Взаємний обмін, «духовне партнерство» дітей з батьками і батьків із дітьми — головна умова їхнього взаєморозуміння і зростання.

Казки, які складають діти й дорослі, не тільки дають фахів­цеві необхідну психодіагностичну інформацію, але й одночасно є могутнім терапевтичним засобом. Тому девіз для дітей і батьків простий: «Складайте казки і даруйте їх одне одному». Навіть без спеціальної психологічної роботи це робить взаємини кращими й гармонійнішими.

Ще один важливий аспект казкотерапії — корекція емоційних порушень поведінки. Саме уява у поєднанні з пам'яттю дають дитині можливість вибрати найбільш правильне й ефективне вирішення проблеми. Казка — це і є життя, яке доводить по­ведінку героїв до абсурду, але залишає в пам'яті й свідомості дитини найголовніше: вихід із важкої, деколи безвихідної ситу­ації. Адже вихід завжди є! У житті немає безвихідних ситуацій. Просто людина виявляється не готовою до виходу з них.

Кожна дитина по-своєму розуміє і сприймає ту чи іншу каз­ку. Тому одна казка справляє на неї велике враження, а інша проходить повз, не зачіпаючи її відчуттів.