
- •Моніторинг індивідуальних досягнень дітей з особливими потребами
- •Найважливіші діагностичні показники:
- •Особливості інклюзивної дошкільної освіти
- •Казочка про Цвірінька
- •Організація роботи з дітьми, що мають обмежені можливості здоров'я
- •Учителю-логопеду:
- •Музичному керівнику:
- •Шпаргалка для батьків, або правила роботи з гіперактивними дітьми
- •Вікові особливості перебігу синдрому гіперактивності
- •Як працювати з батьками гіперактивної дитини
- •Як гратися з гіперактивними дітьми
- •Гра «Давайте привітаємося»
- •Вправа «Інструкція»
- •Гра «Відповідай!»
- •Інтернет-рєсурси для батьків дітей з особливими потребами
- •Сайти для батьків: загальні
- •Для батьків дітей з особливими потребами
- •Корисні сайти
- •Соціальне забезпечення людей з особливими потребами
- •Методика «страхи»
- •Методи обробки матеріалу
- •Пояснення до класифікації страхів
- •Корекція й розвиток пізнавальних процесів
- •Вправа «Визначимо іграшку»
- •Можливості роботи з казкою
- •Методика встановлення обмежень
- •Загальні рекомендації щодо послаблення тривожності:
- •Ставте дітям корисні запитання
- •Соціальна поведінка дитини
- •Поради вихователям щодо соціальної поведінки дітей
- •Дитячі страхи
- •Телебачення і здоров'я дітей
- •Поради вихователям
- •Поради батькам
- •Телебачення і здоров'я дітей
- •Вплив змі на розвиток дитини
- •Дитина і комп'ютер
- •Поради батькам щодо адаптації дитини до умов днз
- •Як знайти гармонію дитячої душі?
- •Для будь-якого тата важливо...
- •П'ять шляхів до серця дитини
Гра «Давайте привітаємося»
Мета: зняти м'язове напруження, переключити увагу.
Тренер пропонує учасникам за сигналом починати хаотично рухатися по кімнаті у зручному для них темпі і напрямку та вітатися з усіма, хто зустрічається на їхньому шляху. Вітатися треба певним чином за сигналами тренера:
ш плескання долонь — вітатися за руку; ш звук дзвіночка — вітатися плечима; т сигнал свистка — вітатися спинами.
Тренер звертає увагу учасників на те, що різноманіття тактильних відчуттів, яке супроводжує проведення цієї гри, дає змогу гіперактивній дитині відчути своє тіло, зняти м'язове напруження. Зміна партнерів по грі допоможе їй позбавитися почуття відчуження. Для повноти тактильних відчуттів бажано заборонити розмови під час цієї гри.
Гра «Сто м'ячів»
Мета: сприяти розвитку навички розподілу уваги, формуванню вміння встановлювати контакт з оточенням.
Перший етап. Тренер пропонує усім учасникам стати у коло. У нього в руках — м'яч. Тренер кидає м'яч кому-небудь із гравців, попередньо «домовившись» з ним поглядом. Той, хто впіймав м'яч, перекидає його ще комусь, теж попередньо «зв'язавшись» із ним поглядом і т. д. Завдання гравців — упіймати погляд партнера і не допустити падіння м'яча на підлогу.
Перехід до другого етапу можливий лише тоді, коли учасники відпрацюють навичку візуального спілкування під час передачі м'яча. У роботі з дітьми між проведенням першого і другого етапів може пройти не один тиждень.
Другий етап. Гра проводиться так само, як і на першому етапі, тільки тренер вводить ще один додатковий м'яч. На наступних етапах у грі може використовуватися три, чотири, п'ять м'ячів. Якщо м'яч впаде на підлогу, тоді кількість м'ячів скорочується на один.
Вправа «Інструкція»
Мета: удосконалювати навичку формулювання чіткої лаконічної інструкції; рефлексія власних здібностей надання та виконання певних інструкцій.
Тренер обирає на роль ведучого одного з учасників за бажанням. Ведучому дає аркуші із зображеннями фігур, а всім учасникам — аркуші і ручки. Пропонує завдання — протягом однієї хвилини ведучий має дати чіткі вербальні вказівки групі, у результаті яких у кожного учасника має вийти зображення, ідентичне тому, яке є у ведучого. Потім кожен учасник сам порівнює свою роботу з еталоном.
Після цього тренер пропонує учасникам відпрацювати у парах навичку чіткого формулювання вказівок: кожен учасник пари малює на аркуші паперу будь-яку нескладну картинку і дає другому інструкцію, що і у якій послідовності малювати. Після завершення роботи отриманий малюнок порівнюють із тим, відповідно до якого надавалися інструкції. Потім учасники міняються ролями.
Після закінченні вправи тренер пропонує учасникам обговорити виконання завдання:
я чи вдалося точно виконати завдання партнера? ш що допомагало і що заважало його виконанню?
Гра «Відповідай!»
Мета: розвивати вміння контролювати імпульсивні дії.
Тренер пропонує учасникам відповісти на запитання, але відповідати можна лише після команди: «Відповідай!». Після кожного запитання тренер робить паузи різної тривалості. Наприклад: ш Яка зараз пора року? Відповідай! Ж Якого кольору у нас у групі стіни?
Відповідай! « Який сьогодні день тижня? Відповідай! Ш Як називається місто, у якому ви живете? Відповідай! Гра може проводитись як індивідуально, так і з групою дітей.
Синкінезія — рефлекторний співдружби рух кінцівки чи іншої частини тіла, що є супутнім довільному руху другої кінцівки або іншої частини тіла
Гра «Розстав пости»
Мета: розвивати навички вольової регуляції, здатності концентрувати увагу на певному сигналі.
Тренер пропонує учасникам марширувати під музику в колоні один за одним. Призначає командира, який іде першим і обирає напрямок руху. Коли командир плесне у долоні, учасник, який іде останнім, повинен негайно зупинитися. Усі інші продовжують рухатись і слухати команди. Так командир розставляє всіх учасників у задуманому ним порядку — у лінію, по колу, по кутках тощо.
Щоб чути команди, учасники повинні рухатися безшумно.
Гра «Рахуй оплески»
Мета: розвивати контроль рухової активності.
Тренер пропонує учасникам рухатися кімнатою по колу або вільно обираючи напрямок. Коли тренер плесне у долоні один раз, учасники повинні зупинитись і прийняти позу «журавля» (стояти на одній нозі, руки в сторони) або якусь іншу позу. Якщо тренер плесне двічі, учасники повинні
прийняти позу «жабки» (присісти, п'ятки разом, носки і коліна в сторони, руки між ступнями ніг на підлозі). Коли ведучий тричі плесне у долоні, учасники відновлюють рух.
Гра «Ковпак ти мій трикутний»
Мета: розвивати концентрацію увагу, сприяти формуванню свідомого контролю своїх рухів і поведінки.
Тренер пропонує учасникам сісти кружка і усім по черзі промовити по одному слову з фрази: «Ковпак ти мій трикутний, трикутний ти мій ковпак. Якщо ти не трикутний, то ти не мій ковпак». Після цього фразу повторюють знову, але учасникам, яким припадає говорити слово «ковпак», тренер пропонує замінити його жестом — скажімо, два легких удари долонькою по своїй голові. Наступного разу тренер пропонує замінити вже два слова: слово «ковпак» і слово «мій» — показати рукою на себе.
У кожному наступному колі учасники промовляють на одне слово менше, а «показують» на одне більше. У заключному колі учасники зображують усю фразу лише жестами.Якщо така фраза задовга для відтворення, її можна скоротити.
Гра «Заборонені рухи»
Мета: розвивати швидкість реакції, сприяти позитивному емоційному підйому.
Тренер шикує учасників півколом навпроти себе. Він показує різні рухи. Учасники повинні виконувати всі рухи, крім одного. Тренер називає і показує «заборонений» рух (наприклад, торкнутися до носа) і дає сигнал до початку гри. Помилки звичайно викликають бурхливі реакції, сміх, але виводити учасників із гри не треба.
Вправа «Замок»
Мета: розвивати дрібну моторику рук.
Тренер пропонує учасникам скласти руки долонями одна до одної та зчепити пальці у замок.
Тренер показує будь-який палець, а учасники повинні ним порухати. Палець має рухатися точно і чітко без синкінезій. Торкатися пальця не можна. Послідовно тренер задіює всі пальці обох рук.
Потім тренер пропонує учасникам продовжувати виконувати вправу у парах.
Вправа «Рух по колу»
Мета: розвивати контроль рухової активності.
Тренер пропонує учасникам сісти кружка, покласти свою праву руку на ліве коліно сусіда справа, а ліву руку — на праве коліно сусіда зліва і передавати рух по колу. Тренер починає вправу — легенько плескає правою рукою по лівому коліну сусіда справа. Учасники передають рух по колу (плескання правої долоні по лівому коліну сусіда справа) до тих пір, поки не перестануть помилятися.
Заключна вправа
Мета: підбити підсумок тренінгу.
Тренер ділить учасників на 3 — 4 групи і пропонує кожній групі скласти звернення від імені гіпер-активних дітей до батьків і вихователів. Після закінчення роботи звернення зачитують і обговорюють.
Тренер пропонує обмінятися враженнями від тренінгу.
Додаток З