5. Сучасні соціологічні школи.

Розвиток суспільства соціологи-позитивісти розглядали як прямолінійну еволюцію, а його структуру зводили до механічного підпорядкування різних елементів. Залежно від того, що висували вони на передній план— природні чинники, рушійні сили соціального розвитку, методологічні зразки певної природничої науки, формувалися певні натуралістичні школи в соціології.

Географічна школа. Вона охоплювала натуралістичні вчення, які головну роль у розвитку суспільств, народів відводили їх географічному положенню і природним умовам.

Школа німецької геополітики. Визначальними вважала суто природничі причини географічно детерміновані тенденції політичного розвитку та експансії держав-організмів. З арсеналу геополітики були почерпнуті сумнозвісні аргументи щодо дефіциту "життєвого простору" і неприродності політичних кордонів Німеччини для виправдання фашистської агресії.

Расово-антропологічна школа. ЇЇ представники інтерпретували суспільний розвиток у поняттях спадковості, "расового добору", боротьби "вищих" і "нижчих" рас.

Органічна школа. Розглядала суспільство як живий організм, а соціальну диференціацію суспільства—аналогічно до розподілу функцій між різними органами.

Соціал-дарвіністська школа. Спиралася на вчення Г.Спенсера, зводячи закономірності розвитку людського суспільства до закономірностей біологічної еволюції і принципів природного добору, боротьби за існування і виживання найбільш пристосованих організмів.

Новими напрямами теоретизування в сучасній соціології є дослідження глобальних проблем світового розвитку, зокрема нерівномірності темпів соціального розвитку окремих регіонів нашої планети, соціальних аспектів національного розвитку і розбудови демократичних інститутів, проблем соціального захисту окремих груп, становища молоді та жінок тощо.

6. Історія соціології в Україні.

Звертаючись до історичних джерел соціологічної думки в Україні, варто згадати роботи митрополита Іларіона, Клима Смолятича, Володимира Мономаха, Ф.Прокоповича, а також соціально-філософські здобутки Г.С.Сковороди. Вони заклали основи духовної традиції, особливості якої проявилися й у розвитку української соціологічної думки.

Початком самостійних соціологічних праць слід вважати дослідження женевського гуртка українських вчених у 80-х роках ХІХст., які друкувалися в часописі "Громада", що виходив у Женеві.

Члени женевського гуртка українських вчених-істориків, до якого належали С.Подолинський, М.Драгоманов, Ф.Вовк, по суті першими в своїх соціологічних студіях звернулись до потреб соціально-культурного життя українського народу.

Значний внесок вніс М.Ковалевський у розвиток історико-порівняльного методу в соціології, який він розглядав як могутню зброю боротьби проти суб’єктивізму.

І.Я.Франко "прагнув проаналізувати генезу творення людської суспільності" і держави, вірив у майбутню справедливість, новий соціальний порядок матеріального і духовного процесу суспільства. В такому суспільстві "над народом не буде управи з гори, але сам народ з долу (тобто від громад) управляє сам собо., працює сам на себе, сам образується і сам обороняється".

М.Грушевський обгрунтував неможливість моністичного розуміння історії, а також неправомірність застосування природничого розуміння закону для пізнання соціальної реальності.

Вчений-економіст, мислитель М.Туган-Барановський вважав, що без соціології немає сучасної науки про суспільство, обгрунтував роль господарства в соціальному житті. М.Туган-Барановський дійшов до висновку, що тільки найбідніші борються за "чисте" існування. Люди значно більш прагнуть до багатства як шляху до влади, ніж навпаки.

Сприятливішими для розвитку соціології стали 80-і роки. Наприкінці 80-х років виник Всесоюзний центр вивчення громадської думки. Восени 1990р. створено Інститут соціології Академії наук України, відкрито факультети і відділення підготовки професійних соціологів.

25 квітня 2001р. вийшов Указ Президента України "Про розвиток соціологічної науки в Україні", яким передбачено започаткування державних наукових програм у галузі соціології, створення банку соціологічних даних, розвиток соціологічних і соціально-психологічних служб на підприємствах, установах, навчальних закладах, поширення соціологічних знань серед населення.

Запитання.

1. Що сприяло виникненню і розвитку соціології як окремої науки?

2. Яка роль О.Конта у становленні соціології"?

3. Який метод лежить в основі соціологічних поглядів Г. Спенсера?

4. Чому К. Маркса називають класиком соціології"?

5. Який вкладу соціологію зробив Е. Дюркгейм?

6. Хто був творцем розуміючої соціології і теорії соціальної дії"?

7. Назвіть перших представників соціологічного психологізму

8. Чим зумовлена поява у XX ст. різних соціологічних шкіл і концептуальних напрямків

у соціологи

9. Хто започаткував і розвивав соціологічну думку в Україні у XIX ст?

10. У чому полягають особливості розвитку вітчизняної соціології XX ст?

11. Які основні етапи свого розвитку пройшла соціологічна думка України?

12. На що націлює Указ Президента України від 25 квітня 2001 р. '"Про розвиток соціологічної науки в Україні"?

Теми рефератів, доповідей:

1. Основні досягнення емпіричної соціології ХХ ст.

2. Соціологічні погляди М.М.Ковалевського.

3. Соціологічні погляди І.Франка.

4. М.Грушевський і українська соціологія.

5. Розвиток української соціологічної думки в еміграції.

Література.

1. Соціологія. Посібник /За ред.. В.Г. Городяненка. – К.: Вид. центр «Академії», 2004.- с-384

2. Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології від античності до початку ХХ ст. – К.: Либідь, 1993. – с.212

3. Лукашевич Н.П., Туленков Н.В. Соціологія. Базовий курс.–К., 2005– с.312

4. Соціологія: Підручник/ За ред. В.М.Пічі.-Львів, 2010.-296с.