Фразеологізми у художньому тексті

Окрему увагу слід звернути і на фразеологізми у художніх творах, на їх функцію в авторському тексті та особливості уживання.

Фразеологічні звороти часто зазнають у творах певних трансформацій - автори переробляють їх відповідно до контексту, замінюючи один чи кілька компонентів фразеологічного звороту синонімічними словами, вводячи до їх складу додаткові слова, що можуть впливати на семантику фразеологізму, перетворюючи його інколи на вільне словосполучення, а також оновлюють семантику фразеологічних зворотів без зміни структури.

Так, у словниках зафіксований дієслівний фразеологізм вішати (повісити, хнюпити, похнюплювати, похнюпити) носа (ніс). У О.Гончара знаходимо такий варіант: "- І що тепер буде? - доголюючись, бригадир витягує шию перед дзеркальцем... - Опустимо носа чи як? "("Бригантина"). Словосполучення "опускати носа" виникло внаслідок авторської переробки та контамінації фразеологізмів вішати носа і опускати руки. Так виник новий, оригінальний авторський варіант, що згодом, усталившись, може набувати ваги фразеологізму. Поки що його слід розглядати як вільне словосполучення з переносним, метафоризованим значенням.

Розглядаючи фразеологічні одиниці у мові художніх творів, можна виявити їх найрізноманітніші значення, що не зафіксовані словниками.

99

Використовуючи фразеологізми у різних контекстах, письменники збагачують їх семантику, розширюють сферу застосування, в результаті чого фразеологічна одиниця використовується із своєрідним значенням.

"Словник української мови" фіксує два значення фразеологізму відвести душу: а) "ділитися своїми переживаннями, думками" і б) "задовольняти яке-небудь сильне бажання" (Т.2. С.446).

П. Загребельний уживає його як синонім до слова "тішитися": "Тоді я вже вдома відвів душу, потішився дочкою " ("Переходимо до любові").

А відомий вираз "чекати біля моря погоди" він перефразував на "чекати дощу біля річки", порівняймо: "- Ну ти й кажеш! Чекати дощу біля річки - на це здатен тільки ти" (" 3 погляду вічності"). Отже, письменники сприяють збагаченню фразеологічного фонду мови.

Спостереження за мовою українського роману свідчать, що частішими є такі випадки, коли значення фразеологізму і омонімічного їй вільного словосполучення поєднуються в одному виразі, але сприймання їх неодночасне." "Тільки ви, Даниле Максимовичу, не заїдайтеся з ним - недобрий він чоловік. Це такий, що злобу і в могилу забере. Не рубайте йому все з плеча, бо не з його, а з вашого плеча крівця потече" (М. Стельмах). Фразеологізм рубати з плеча означає "говорити, діяти різко, категорично", але наступне словосполучення "з вашого плеча крівця потече" змушує нас ще раз звернутися до попереднього виразу й побачити в ньому вільне словосполучення. Використаний фразеологізм сам собою дуже промовистий, експресивний, але настільки переконливішою після його "оживлення " стала порада Данилові Бондаренку не загострювати стосунків із Ступачем! Михайло Стельмах досягає бажаного ефекту використанням слідом за фразеологічною одиницею слова, омонічного одному з її компонентів.⁶⁸

Павло Загребельний часто викликає у читача посмішку, вживаючи не окреме слово, а ціле словосполучення, наприклад: "У мене був той добре відомий кожному стан, що окреслюється словами "хочеться провалитися крізь землю", а що, мабуть, нікому не вдавалося провалюватися крізь землю, а я в найближчому майбутньому взагалі не мав подібних намірів, то й довелося мені бодай в уяві помандрувати з рідного міста"; " Я б схопив його за петельки. Та трусонув би так, що

68 Див. Панасевич - Гнатюк І. С. Як "оживити" фразеологізм // Культура слова. -1981.-Вип. 21.-С.27-30.

100

аж... Але спробуй ухопитися за петельки сучасної сорочки" (П. Загребельний).

Ще один спосіб неодночасної подвійної актуалізації полягає в тому, що, використовуючи фразеологічну одиницю, письменник поширює якийсь із її компонентів підрядним реченням, чим зіставляє пряме і фразеологічно зумовлене значення:

"Василя Федоровича вдома не було. Не було й Ліни, за неї Зінка пускала Володі бісики, які він ловив зі сумом" (Ю. Мушкетик). Присудки стійкої сполуки і підрядного речення (пускала - ловив) тематично близькі, що теж сприяє актуалізації лексичного значення словосполучення поряд із його фразеологічним значенням (пускати бісики - "кокетуючи, грайливо поглядати на кого-небудь"). Сприймання значення фразеологізму у наведених прикладах передує розумінню того ж самого виразу як звичайного сполучення слів. Але буває і навпаки. Нерідко створена письменником ситуація настроює читача на сприймання вільного словосполучення, але за мить стає помітною його омонімічність компонентам традиційного фразеологізму, значення якого також реалізується у контексті:

"Здалеку заспівали півні, а в саду сполохано озвалася дівчина: -Ой, уже півні співають. Біжу! Біжу!

-А вищезли б вони!От капосна птиця Ну, ще крапелиночку постій!! - Знаю твою крапелиночку. Прощавай, біжу. -Я тебе на руках донесу...

-От для чого потрібні руки людині., - підбадьорюючи Данила, посміхнувся Діденко" (М. Стельмах).

Про майстерність М. Стельмаха свідчить те, як він талановито "замаскував" у виразі "я тебе на руках донесу фразеологізм "носити на руках" - дуже добре ставитися, виявляти велику увагу до кого-небудь". Ствердженням того, що йдеться про конкретну ситуацію, є лірично-філософське Діденкове: "От для чого потрібні руки людині" . Жартівлива пропозиція юнака донести додому на руках кохану дівчину звучить невимушено й природньо. Отже, підсвідомо здійснюється актуалізація значення фразеологічної одиниці поряд із нефразеологічним словосполученням. Такий прийом свідчить про прагнення письменника "оживити фразеологізм", А це - шляхи оновлення думки, свіжості, чарівності образного слова.

Внаслідок індувідуально-авторської обробки фразеологізми набувають більшої мовленнєвої експресії. Вислів через пень-колоду

101

логічно (нормативно) поєднується лише з дієсловами на позначення трудових процесів і має значення "абияк, сяк-так (робити)". Є. Гуцало у романі "Позичений чоловік''' сполучає цей фразеологізм з дієсловами, що передають процес говоріння, внаслідок чого виникає значення "нечітко, неконкретно висловитись", наприклад: "Щось і мене повело-покрутило так, що я не прямо сказав, а висловився через пень-колоду, через дорогу навприсядки з допомогою семи мішків гречаної вовни, та й ті неповні". Лінгвостилістичний ефект тут підсилюється ще й завдяки контамінації з іншими фразеологізмами, ужитими в реченні.

Експресивно-стилістичні якості відомих фразеологізмів збільшуються, коли сталий зворот поповнюється новими лексичними компонентами, що продиктовано логіко-ситуативними умовами контексту, наприклад: "Та бачу, що ви добра зичите і мені, і дитині, -всміхається Христя. - І тих не треба в куми брати, що люблять командувати, як свиня мішком! - Тих треба обминати десятою-сотою дорогою" (порівняймо: десятою-сотою і десятою). Автор вдається і до використання фразеологізмів із зміненою синтаксичною структурою, коли фразеологізм стає компактнішим і лаконічнішим внаслідок видалення деяких слів-компонентів і набуває іншої семантики: "Ви помітили, що розказуючи про себе, я начебто загадки вам загадую, та все начебто наздогад буряків, правда?"⁶⁹

Народно-розмовні фразеологізми, як згустки народної мудрості, мають у собі великі зображальні можливості, використовуючи які, письменники домагаються пластичного, образного змалювання і об'єктивної дійсності, і зображуваних персонажів. Вони є одним із важливих засобів створення гумористичного ефекту в п'єсах українських драматургів-класиків.

Влучно дібрані розмовно знижені фразеологізми, серед яких немало лайливих, що включалися лише в мовні партії негативних, здебільшого комічних персонажів, допомогли драматургам не тільки створити типові колоритні життєві постаті і висміяти та засудити різні людські вади (грубість, лихослів'я, сварливість, незлагідний характер тощо), а й критикувати різні негативні явища тогочасної дійсності (зажерливість, грубість, скнарість, пияцтво, хабарництво), причому все у сатирично-гумористичному плані.

69 Конопненко Є.Г. Прислівникові фразеологізми у романі Є. Гуцала "Позичений чоловік" // Культура слова. - 1984. - Вип. 27. - С. 12 -15.

102

Зокрема у мові Калитки вжиті такі вислови: до душі, тане до кишені: хоч голий, та веселий; у мене в шапці більше розуму, ніж у тебе в голові; лізти у вічі; вуха об' їсти; душу вимотувати; не тикати носа, живцем облупити тощо.

Герасим: "Ви ударяєте на гроші - гроші всьому голова;" "Обіцянка цяцянка, а дурневі - радість"; "Вчений поки бога змалює, то чорта з'їсть "; "Як грошей нема, то й розуму Біг дасть".

Кожен з драматургів виявив чимало винахідливості у змалюванні життєвих колоритних сцен, органічно переплітаючи у мовних партіях комічних персонажів своїх п'єс експресивно знижені народні фразеологізми з власними неологізмами, наприклад у п'єсі "Мартин Боруля" І. Карпенко-Карого:

Мартин. Що ж мені тепер з тобою робити? Га? Що?...Бодай ти галушки не проковтнув, щоб ти вареником подавився, кажи, шкуру з тебе здерти?

Народно-розмовні фразеологізми у комедіях українських драма­тургів наочно продемонстрували викривальні функції комедії, її властивість акцентувати увагу на негативних явищах дійсності.

Список рекомендованої літератури

1. Бойко Н.І. Структурно-семантичні особливості професійно-термінологічної лексики у мові художньої прози // Мовознавство.-1984.-№1.

2. Толоващук С.І. Позасловникова лексика у творах О.Гончара // Мовознавство. - 1988. - № 6.

З. Трицютенко І.Є. Функції побутових слів у романі "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"// Мовознавство. - 1947.- Т. 4-5.

4. Забєліна В.П. Через порівняння до образу // Культура слова. - 1983.-Вип. 25.

5. Колошник B.C. Поетичні фразеологізми в українській радянській поезії // Культура слова.- 1982.- Вип. 23.

6. Ковальов В.П. Експресивне використання полісемії, омонімії, паронімії в українській художній прозі // Українська мова і література в школі. -1982.-№1.

7. Ковальов В.П., Бойко О.М. Фразеологізми в художньому мовленні // УМЛШ. -1985.-№10.

103

8. Мінасян В.І. Розмовна лексика і експресія // Культура слова.- 1985.—

Вип. 28.

9.0тін Є.С. Конотативна лексика // Мовознавство.- 1978. -№ 6.

10. Паскаленко Л.Д. Виробничо-професійна лексика у художньому творі

// Культура слова.- 1985.- Вип. 28.

11. Шамота A.M. Переносне значення слова в мові художньої

літератури.- К.,1967