Висновки

У дисертації обґрунтовано і теоретично узагальнено нове розв’язання зав-дань декодування поетичного підтексту та відтворення його в перекладі шля-хом визначення підтексту як образного складника поетичного твору та опису його функціональних особливостей, що сприятиме досягненню повноціннішого перекладу поезії та поглибленню об’єктивності критики останнього.

Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки:

1. Підтекст поетичного твору виявляється та інтерпретується як у межах однієї надфразової єдності, так і в співвіднесенні кількох контактно та дистант-но розміщених надфразових єдностей, але найчастіше – на рівні всього тексту.

2. Наявність підтексту в поетичному творі характеризується присутністю в тексті сигналів, за допомогою яких він виявляється та перекладається.

3. Серед ознак підтексту є такі, що характеризують його як внутрішній прихований зміст твору, іноді він становить додатковий зміст твору, а частіше – його ідейний задум, головну думку, і, водночас, він – особливий вид образу: підтекстовий або субсемантичний образ, що виникає на семантико-композицій-ному рівні та є повноправним складником поетичного макрообразу.

4. Підтекст поетичного твору буває інтенційним та оказіональним. Обид-ва види підтексту підлягають відтворенню при перекладі поетичного твору.

5. У випадку, коли субсемантичний образ формує головну думку віршо-вого твору, він набуває ознак домінантності при перекладі твору іншою мовою.

6. При перекладі поетичного твору аналіз та відтворення елементів, що складають його субсемантичний образ, має відбуватися в двох аспектах – ком-позиційному та структурному, і розкриття конкретного співвідношення індиві-дуальної (композиційної) та загальної (структурної) функцій в кожному еле-менті становить основне завдання перекладача.

7. Субсемантичний образ формується в міру розгортання змістовно-фак-туальної інформації в структурі цілого тексту. В зв’язку з тим, що образна стру-ктура субсемантичного образу охоплює найчастіше весь поетичний твір і, отже, межі підтексту й твору збігаються, структурне співвіднесення між складниками вірша стає основним законом сприйняття та перекладу останнього.

8. Субсемантичний образ, як імплікаційна категорія, не завжди вичлено-вується в тексті і, відповідно, не завжди сприймається реципієнтом-переклада-чем. Навіть у випадку його повного чи неповного сприйняття інтерпретація під-тексту є різною. Проте, можливості різного тлумачення підтексту не безмежні, вони визначаються текстом і підпорядковані йому. Співтворчість автора й пере-кладача – основна умова адекватного перекладу поетичного підтексту.

8. Факторами, що впливають на декодування та відтворення підтексту, є ступінь володіння мовою оригіналу й перекладу та інвентарем засобів мовного аналізу, асоціативний запас пам’яті перекладача, часовий критерій, місцевість та національно-культурна своєрідність, досвід та загальний інформаційний за-пас тлумача, здатність проникнення в суспільно-політичне, культурно-історич-не тло першотвору, володіння іншими фоновими знаннями, до яких належить обізнаність із подробицями біографії автора, історією та умовами написання твору, критичним матеріалом, коментарями, репліками та виступами самого автора, його філософськими, соціально-ідеологічними, політичними та ін. по-глядами, іншими творами автора, мемуарами, епістолярною спадщиною тощо.

9. При перекладі підтексту значну роль відіграє дослідження системи внутрішніх текстових зв’язків, основу якої складають два процеси: процес пов-торення елементів у тексті та процес їх ретроспективного співвіднесення. Ре- троспекція не лише створює умови для побудови цієї системи, а й відіграє важливу роль у декодуванні та перекладі образної інформації, повний обсяг якої реконструюється лише внаслідок аналізу всіх одиниць, що повторюються.

10. У багатьох випадках поетичний твір може знайти своє ідентичне тлу-мачення іншою мовою, лише будучи інтерпретованим у контексті всієї збірки, до якої він входить, оскільки всі вірші є часто взаємодоповнюючими або мають взаємопов’язану образну значимість. Проаналізовані приклади обґрунтовують поняття єдності творів одного автора, а також існування та взаємозумовленість індивідуальної авторської символіки, що часто лежить в основі підтексту поетичного твору і яку можна назвати ідіолектною.

11. Розгляд віршів на синтагматичному рівні демонструє, як слова, що часто повторюються в поезії Р. Фроста, досягають символічного рівня завдяки тій ролі, яку автор відводить організації поетичного тексту. Аналіз образу в межах цілісної структури тексту допомагає розкрити смислову глибину та пер-спективу символу, а відповідний аналіз перекладів даних творів – функціональ-ну спроможність засобів образного відтворення обраних перекладачем.

12. Контекст, необхідний для осмислення підтекстового образу з метою перекладу, характеризується широкими позатекстовими зв’язками й може бути названим рецептивним інтерпретаторським контекстом. В ньому реалізуються, конкретизуються, уточнюються і доповнюються значення мовно-образних оди-ниць, що формують підтекст.