7……………….. Візантія за правління Юстиніана і Великого

За роки правління Юстиніана І (527 – 565 рр.) Візантійська імперія досягла вершини могутності. Цей імператор намагався відновити Римську імперію в колишніх межах.

Майбутній імператор народився 482 р. в родині бідного селянина. Його дядько Юстин вислужився із солдата до полководця, захопив престол і наблизив свого небожа до імператорського двору. Не маючи нащадків, імператор зробив Юстиніана співправителем.

Юстиніан був колоритною особистістю. Він поєднував у собі, неначе давній бог Янус, два обличчя. Здобув добру освіту, був працелюбним, рішучим, наполегливим і талановитим до керівництва. Дозволяв будь-якій людині висловити власну думку і ніколи не показував свого незадоволення зовні. Водночас Юстиніан, за свідченнями сучасників, був хитрим і підступним, уміло приховував свій гнів. Небезпечний і дволикий, він проливав сльози не зі справжніх своїх почуттів радості чи смутку, а награно у потрібний час. Він постійно обдурював: скріпивши угоду найстрашнішими клятвами, міг швидко забути про них. Його вважали невірним другом і найжорстокішим ворогом. Ніколи він не відчував зніяковілості перед тими, кого планував знищити. Своєю поведінкою, мовою, зовнішнім виглядом Юстиніан нагадував швидше варвара, ніж імператора. Ним володіла єдина жага — відновити під своєю владою давню велич Римської імперії.

Відповідала Юстиніану за розумом і підступністю його дружина Феодора — донька наглядача звірів у цирку і сама циркова акторка. Прекрасна і чарівна Феодора мала залізну волю і в разі скрути завжди підтримувала свого чоловіка. У 527 р., по смерті дядька, Юстиніан і Феодора були проголошені імператором та імператрицею Візантійської імперії.

За наказом імператора Юстиніана І в 528 – 534 рр. було укладено зібрання законів “Звід громадського права”, де поєдналися давні римські правові норми і духовні цінності християнства. “Звід...” проголошував рівність усіх громадян перед законом. Хоча рабство не скасовувалось, але заборонялося вбивати рабів і вони отримували змогу звільнитися. Закони Юстиніана урівнювали у правах чоловіка і жінку, забороняли розлучення, засуджене християнською церквою. У “Зводі” проголошувалась ідея необмеженої та абсолютної влади імператора: “воля імператора — джерело законів”. Було закріплено право недоторканності приватної власності. “Звід...” став зразком для розроблення законів більшості країн Західної Європи у ХІІ – ХІV ст.

Перетворення, розпочаті Юстиніаном, вимагали значних коштів. Зростання податків, зловживання і хабарництво імператорських чиновників викликали повстання 532 р. у Константинополі. Повстання отримало назву “Ніка” через гасло повстанців (Ніка! — “Перемагай!”). Вісім днів панували повстанці у місті. Юстиніан навіть надумав утекти, але за порадою Феодори залишився, оголосивши, що краще загине, ніж утратить владу. Імператор підкупив вождів повстання, і за допомогою загонів варварів-найманців придушив повстання, перебивши близько 35 тис. людей.

Придушивши повстання, Юстиніан приступив до реалізації головної мети свого життя — відновлення Римської імперії у колишніх кордонах. Сприяло реалізації його задумів те, що варварські королівства на Заході переживали в той час глибоку кризу.

У 534 р. візантійська армія на чолі з видатним полководцем Велизарієм розгромила вандалів і захопила Північну Африку. Далі армія Велизарія, захопивши о. Сицилію, вдерлася до Італії. Значну роль відіграла підтримка візантійців християнською церквою і населенням Італії. У 536 р. армія Велизарія вступила без бою до Рима, а за три роки візантійці захопили столицю варварів — Равенну. Здавалося, що Юстиніан вже майже досяг заповітної мети, але тут на Візантію, скориставшись перебуванням її війська в Італії, почали нападати слов’яни і перси. Імператор відкликав Велизарія і послав його з армією на захист східних кордонів. Полководець впоравсь і з цим завданням. До завоювання земель на Заході Юстиніан повернувся лише 552 р. І хоча відновити межі Римської імперії часів імператора Константина не зумів, проте збільшив територію своєї держави майже вдвічі.

За часів Юстиніана І в Константинополі було побудовано храм св. Софії. Його зведення, розпочате 532 р., забезпечували 10 тис. людей протягом 5 років. Ззовні храм виглядав звичайно, але всередині вражав розмірами. Гігантське мозаїчне склепіння діаметром 31 метр неначе висіло в повітрі без будь-якої опори. Це досягалося тим, що велика баня трималася на двох півбанях, кожна з яких, своєю чергою, спиралася на три малі півбані. Чотири стовпи, що тримали склепіння, були приховані, а чітко виднілися лише вітрила-трикутники між арками. Хрест на склепінні символізував божу опіку і захист імперії. Коли 537 р. освячувався храм, імператор Юстиніан І, зачудований його величною красою, вигукнув: “Хвала Господу, який надихнув мене здійснити таку справу! Соломоне, я тебе перевершив!”

За правління імператора Юстиніана І Візантійська імперія перетворилася в оазу християнської цивілізації серед варварського світу.

25………………..IV Хрестовий похід почався в 1202 р. Проте замість походу у Святу землю хрестоносці втрутилися в міжусобну боротьбу у Візантійській імперії й у 1204 р. захопили Константинополь, нещадно пограбували його і влаштували там різанину християн. Тут вони заснували Латинську імперію, яка проіснувала до 1261 p., коли візантійцям знову вдалося захопити Константинополь.

У 1212 р. в Палестину з Франції та Німеччини відправили 50 тис. дітей, більшість з яких потрапила в рабство, багато хто загинув. В історію ця авантюра ввійшла під назвою «Дитячий хрестовий похід».

1217 р. за закликом папи почався V Хрестовий похід (1217-1221 pp.), головним учасником якого став угорський король Ендре II. Хрестоносці висадилися в Єгипті, проте зазнали невдачі.

У 1228 р. наступний VI Хрестовий похід (1228-1229 pp.) очолив німецький імператор Фрідріх II. Йому вдалося домовитися з єгипетським султаном про передачу хрестоносцям Єрусалиму, Віфлеєму та Назарету в обмін на допомогу у війні проти Дамаску. Проте у 1244 р. Єрусалим удруге й остаточно був втрачений для християн.

Для врятування залишків палестинських християн був проголошений VII Хрестовий похід, який очолив французький король Людовік IX у 1249 р. Проте хрестоносці були розбиті, а сам король потрапив у полон. За звільнення себе і своїх товаришів він змушений був заплатити 4 млн. франків. Після цього він де кілька років пробув у Палестині, але бажаючих звільняти Гроб Господень більше не було. У 1254 р. він відплив до Франції.

Згодом мусульмани захопили Антіохію, влаштувавши там різанину, потім Тріполі, у 1291 р. — столицю Єрусалимського королівства — Акру. Після цього християни без бою залишили всі інші міста, які ще залишалися в їх руках: Бейрут, Сідон, Tip. Вони закінчилися невдачею. Звичайно, їх метою був не лише захист християнства, а й завоювання нових земель. Хрестові по ходи були військово-економічною та релігійною інтервенцією, що приносила гроші, землю, владу. У результаті хрестових по ходів у Європі з'явилися нові побутові предмети: мило, подушка, перина, шовкова білизна; такі ліки, як хінін, приправи; східні фрукти — фініки, інжир, гранат; технічні винаходи — шабля, арбалет, міна, арабські цифри. Крім цього, походи були формою міграції чималої частини населення Заходу. Багато хто з європейців обзаводився на Сході дружиною та дітьми, які лише чули розповіді про Європу від батьків та дідів. З іншого боку, до Європи прибували слуги і ремісники, вчені та викладачі, численні емігранти зі Сходу.

Венеція і Генуя стали великими незалежними портами і банківськими центрами. Замість східних товарів до Азії вивозили тканини, хутра, шкіру, залізо, льон, ліс, срібло та рабів.

У більшості країн Європи гроші були срібними, азійські країни торгували за золото. Із-за цього виникали проблеми, тому орден тамплієрів, торгівці-євреї та італійські купці заснували банки і ввели обіг перевідні векселі та боргові розписки, які можна було використовувати замість грошей.

Попри упередження проти мусульман Захід був зачарований плодами ісламської культури та цивілізацій — і тими легкими тендітними тканинами, які ледь переважували повітря, і тими дамаськими клинками, які ці тканини в повітрі розрубували. Ведучи війни за Гроб Господень, середньовічна Європа вперше відчула себе єдиним цілим і вперше мала об'єднавчу мету. Поряд із земним життям і благополуччям духовні ідеали і жертви заради них стали реальною цінністю культури Середньовіччя.

19……….