Висновки
На основі аналізу поетичного доробку Ліни Костенко ми виокремили культурологічні аспекти, художні особливості та філософське начало її поетичного слова.
Характерною особливістю творчості поетеси є досить широке використання різноманітних літературних засобів та прийомів, на особливу увагу серед яких заслуговує використання алітерації з метою посилення експресії поетичної мови.
Поезія Ліни Костенко характеризується багатою метафорикою, що охоплює чи не кожен поетичний текст на всіх його рівнях. Метафорика - унікальна особливість поетичного ремесла, адже за допомогою неї можна передати те, що звичними словами можливо лише навіяти, натякнути.
На особливу увагу заслуговує і така властивість поетичної мови Ліни Костенко, як афористичність. В афоризмі лаконічно можна висловити глибинну суть проблеми. Афоризми поетеси набули характеру "крилатих висловів", а отже, - й широкого використання в розмовній мові у відповідному контексті. В першу чергу, це афоризми "Не треба думати мізерно. Безсмертя є ще де-не-де." Або "Благословенна кожна мить життя на цих всесвітніх косовицях смерті."
Особливою рисою поезії Ліни Костенко є її діалогічний характер. На мікрорівні - це діалоги з людиною-сучасником або з людиною-предком з метою навчання чи отримання поради (найширше виявляється в поезії, присвяченій темі любові, творчості, часу); на макрорівні - прямий діалог поезії Ліни Костенко з різними епохами та культурами. Тут спостерігається вписаність творчості поетеси в контекст світової культури.
В процесі аналізу інтертекстуальних впливів творчості інших митців на поезію Ліни Костенко виокремили перегуки з поезією А.Ахматової (діалогічний характер поезії), О.Блока (у першу чергу, використання коротких номінативних речень), М.Цвєтаєвої, Т.Шевченка, М.Рильського та інших (подібність у манері письма, використання своєрідної поетичної лексики).
Прямих запозичень в поезії Ліни Костенко не знаходимо, але впливи творчості інших авторів досить відчутні. Це дало змогу поетесі вибудувати власний поетичний світ і оригінальну манеру письма.
При спробі семіотичного аналізу творчого доробку Ліни Костенко ми виокремили найуживаніші символи, а також вияв давніх архетипів у тих чи інших образах в поетичній лексиці. До найбільш уживаних належать символи слова, моря, храму, буття, а також музичні та біблійні. Особливе місце у поетичному словнику Ліни Костенко займає символ сну. У кожному новому творі цей символ набуває нових семантичних ознак, поєднується з мрією, казкою, міфом.
Поезія Ліни Костенко - це музика слова, пристрасна і велична. Музика в поезії Ліни Костенко - це душа, безмежна і непізнана. Музика і поезія Ліни Костенко - це два космоси. І кожен - неосяжний. ЇЇ поезія — це неповторність художнього дива в українській літературі. Досить прочитати лиш декілька рядків, і ви зрозумієте, що кожен твір Ліни Костенко – це частинка її душі, частинка доброго серця справжнього українського поета, частинка думки великого філософа та прекрасної людини.
Як зазначає Г. Клочек, «Ліна Костенко — Поет у найповнішому, справжньому розумінні цього слова. А це означає, що в неї загострене розуміння Краси... На принципах Краси будується і етична позиція Ліни Костенко».