1.2. Нормативно-регулятивна політика України в сфері стандартизації.
У 1991 р. між державами - членами СНД підписана Міжурядова угода про проведення узгодженої політики в області стандартизації, метрології і сертифікації. Відповідно до цього документу зберігається єдність вимірів на основі положень, прийнятих до розвалу Союзу, на основі використання єдиних еталонів (більшість їх знаходитися в Росії), стандартних довідкових даних, стандартних зразків складу і властивостей речовин і матеріалів. Угода містить положення про взаємне визнання результатів випробувань засобів вимірів і їх перевірки.
Велике значення питанням стандартизації, сертифікації і якості продукції надається і у рамках СНД.
13 березня 1992 р. в Москві відбулося засідання Ради глав урядів СНД. На порядку денному стояло питання про узгодження політики в області стандартизації, метрології і сертифікації, політики, покликаної зберегти технічну єдність у виробництві і торгівлі на території країн-членів СНД.
Згодом був організований Міждержавний Радий з метрології і сертифікації (МГС), який був надалі перейменований в Євроазіатський міждержавний радий із стандартизації, метрології і сертифікації (EASC).
Країни, маючи повну самостійність в питаннях формування і реалізації систем стандартизації, метрології, сертифікації і організації робіт в цій області:
використовують основні положення діючих систем стандартизації і метрології, і розвивають їх стосовно ринкової економіки, гармонізуючи з міжнародними нормами і правилами;
визнають діючі стандарти "ГОСТ" як міждержавні;
зберігають абревіатуру "ГОСТ" за міждержавними стандартами, що знову вводяться, передбачаючи гармонізацію їх вимог з міжнародними, регіональними і передовими національними стандартами;
здійснюють роботи по сертифікації на основі загальних організаційно-методичних станів через створювані урядами національні органи по сертифікації;
погоджено вирішують правові, економічні і організаційні питання стандартизації, метрології і сертифікації, у тому числі на основі двосторонніх або багатосторонніх договорів, програм і технічних проектів.
Сторони проводитимуть узгоджену політику по наступних напрямах в області стандартизації, метрології і сертифікації :
прийняття загальних правил проведення робіт після стандартизації, метрології і сертифікації, що представляють міждержавний інтерес;
встановлення єдиних обов'язкових вимог до продукції і послуг, що забезпечують їх безпеку для життя і здоров'я людини, охорону довкілля, сумісність і взаємозамінюваність, а також єдині методи випробувань;
стандартизація загальнотехнічних вимог, що представляють міждержавний інтерес;
організація ведення і розвитку класифікаторів техніко-економічної інформації і систем кодування;
вступ і розвиток еталонної бази і системи передачі розмірів одиниць фізичних величин;
формування, зберігання і ведення фонду міждержавних стандартів, міжнародних, регіональних і національних стандартів інших країн і забезпечення учасників Угоди цими стандартами;
ведення і зберігання діючих галузевих стандартів на найважливіші групи продукції, що представляють міждержавний інтерес;
взаємне визнання результатів державних випробувань, метрологічної атестації, перевірки і калібрування засобів вимірів;
взаємне визнання акредитованих випробувальних, перевірочних, калібрувальних і вимірювальних лабораторій (центрів), органів сертифікації, сертифікатів на продукцію і систем забезпечення якості;
видання, перевидання, тиражування і поширення міждержавних стандартів, міжнародних і регіональних стандартів, інших нормативних документів по стандартизації, метрології і сертифікації, що представляють міждержавний інтерес;
координація програми підготовки і підвищення кваліфікації кадрів в області стандартизації, метрології і сертифікації;
міжнародна співпраця в області стандартизації, метрології, сертифікації і якості.
У Угоді передбачається також, що сторони здійснюватимуть: фінансування загальних програм і технічних проектів в області стандартизації, метрології і сертифікації цільовим напрямом засобів; фінансування власної частини робіт по реалізації основних напрямів узгодженої політики у вказаних областях. [7]
Кожна сторона Угоди має право вільного виходу із складу його учасників за умови письмового повідомлення не менше чим за 12 місяців. В той же час Угода відкрита для приєднання Урядів інших країн, що визнають його положення.
Ця Угода має надзвичайно важливе значення для кожної держави СНД, тим більше, якщо врахувати, що 19 західноєвропейських країн утворили Європейський Союз (ЄС) і створюють єдині нормативні документи на продукцію і послуги - Євронорми (EN).
Міждержавна Рада здійснює координацію і виробляє рішення по проведенню узгодженої політики в області стандартизації, метрології і сертифікації. Рада складається з повноважних представників держав - учасників Угоди. Представниками в Раді є керівники національних органів по стандартизації, метрології і сертифікації різних держав.[8]
Рада виконує наступні основні функції:
вироблення і узгодження пріоритетних напрямів і форм спільної діяльності міждержавної співпраці в області стандартизації, метрології і сертифікації;
розгляд і прийняття основних напрямів наукових досліджень, науково-технічних програм, планів і проектів, представлення на твердження урядам держав-учасників, а за наявності повноважень - затвердження документів, передбачених Угодою;
ухвалення рішень про міждержавні стандарти, вироблення і прийняття правил і процедур проведення спільних робіт в цій області;
розгляд і узгодження кошторисів витрат для виконання цільових програм і технічних проектів по стандартизації, метрології і сертифікації з виробленням пропозицій за джерелами їх фінансування;
ухвалення рішень про формування технічного секретаріату Ради і тимчасових науково-технічних комісій, твердження. планів їх робіт, кошториси витрат і інші функції. Прийняті Радою рішення є обов'язковими для національних органів по стандартизації, метрології і сертифікації, які видають постанови про їх введення на території держав.
В останні роки основною тенденцією розвитку економіки на світовому, європейському та регіональних рівнях є інтенсифікація та поширення міжнародної торгівлі споріднених з нею або тих, що її підтримують, видів діяльності. З поступовим усуненням торгівельних та технічних бар’єрів, лібералізацією економіки в багатьох країнах цей розвиток все більше прискорюється спираючись на технічний прогрес. Важливу роль в інтеграційних процесах, що відбуваються у світовій торгівлі, має Генеральна Угода з тарифів та торгівлі (GATT), яка з 1995 року стала складовою частиною новоствореної Всесвітньої організації з торгівлі (WTO).
Створення
транснаціональних компаній, збільшення
кількості міжурядових угод щодо взаємної
діяльності або кооперації в різних
галузях 
економіки
є ще одним важливим чинником для посилення
цієї тенденції. Суттєву роль в економічній
політиці в багатьох країнах світу
відіграє їх прагнення до створення
єдиного економічного простору та нове
відношення до споживачів.[2]
Все це призвело до інтенсивної конкуренції на міжнародних ринках умовах, коли одночасно зросла важливість вирішення проблем захисту прав та інтересів споживачів, надійного забезпечення безпеки життя та здоров’я населення, охорони навколишнього середовища та створення умов для відтворення, раціонального енергоспоживання тощо.
В умовах конкуренції виробники часто відчувають підвищену потребу в допомозі інших членів економічних процесів для доказу і перевірки того, що їх продукція і послуги відповідають вимогам законодавства, прийнятним національним, міжнародним або регіональним стандартам. Часто ці перевірки не є справою вибору самих виробників, а встановленою законодавством нормою. На даному етапі розвитку світової економіки підприємства або торгівельні посередники пристосовуються до нових глобальних торгівельних моделей слідом за змінами у всьому світі. Мінливе обличчя торгівлі відбиває ці зміни, як у дзеркалі. У межах цих процесів йде швидка еволюція систем стандартизації, оцінювання відповідності та сертифікації, зв’язана з підвищенням їх ролі в сприянні міжнародному обміну товаром і послугами,
Необхідність глобального системного підходу до оновлення засад міжнародної торгівлі та їх взаємоузгодження з вирішенням багатьох економічних, соціальних, політичних, науково-технічних проблем стимулювала розвиток діяльності в галузі метрології, сертифікації, стандартизації та акредитації і споріднених видах діяльності не тільки в напрямку їх поширення, але й у напрямку їх суттєвого удосконалення та перебудови.
Нормативні документи, які розробляються провідними міжнародними організаціями з стандартизації (ISO, IEC) та іншими міжнародними, регіональними і національними організаціями з стандартизації, встановлюють і удосконалюють важливі елементи механізму функціонування міжнародних систем метрології, стандартизації, сертифікації та акредитації.[7]
Україна з 1993 року є членом Міжнародної організації з стандартизації (ISO) та Міжнародної електротехнічної комісії (IEC), з 1997 року Міжнародної організації з законодавчої метрології (OLML) і членом-кореспондентом Європейського комітету з стандартизації (CEN).
Таким чином, на сьогодні у сфері стандартизації, метрології, оцінки відповідності та захисту прав споживачів діє 43 угоди з 30 країнами, 17 з яких укладено на міжурядовому рівні.[2]
Участь у міжнародних організаціях відповідає стратегічному курсу України щодо підтвердження вступу до СОТ та членства в ЄС. Держспоживстандарт отримує як проекти так і щойно видані стандарти, публікації, журнали і каталоги, які створюють фонд нормативних документів, користування яким доступно розробникам національних стандартів, промисловцям, підприємцям, громадськості.[12]
Завдяки підтримці Держспоживстандарту України, 10 українських технічних комітетів активізували свою участь у міжнародній стандартизації, змінивши статус наглядача на активного члена. Таким чином, на сьогодні 39 ТК працює у 126 структурних підрозділах ISO у статусі активного члена.[7]
Участь України в такій кількості міжнародних і регіональних організацій із стандартизації і метрології, а також підписання та реалізація міжнародних угод з країнами членами Європейського Союзу забезпечить тверду основу для гармонізації національних стандартів, норм і правил з міжнародними і європейськими, а також сприятиме інтеграції України у європейський економічний простір та доступу української продукції на світові ринки.