
- •1. Тичина – тріумф і трагедія.
- •4. Назвати поетів шістдесятників.
- •5. Сталінський вирок о.Довженку («Україна в вогні»).
- •6. Представники Празької школи (Юрій Клен, Олена Теліга)
- •22 Жовтня 1941 р. На автомашині через Святошин та Брест-Литовське шосе вона мчить Києвом і щемить її серце поблизу кПі і тих місць, які вона колись залишила.
- •2. Україна - провідна зірка творчості поета
- •3. Зображення трагічної долі рідного краю в тоталітарному суспільстві
- •4. Україна - мати-носій абсолютної правди, вищий моральний закон для кожного українця
- •6. Кровний зв'язок із рідною землею - страдницьке покликання поета-громадянина
- •8. Літературні угрупування 20-30-х рр. Хх ст.
- •1926 Р. «Ланка» реорганізувалася в марс – «Майстерню революційного слова».
- •9. Журба і радість у поезії о. Олеся.
- •10. Мій улюблений сучасний письменник.
- •11. Людина у межовій ситуації у творах і. Багряного.
- •12. Назвати представників сучасної жіночої прози.
- •13. Джерела і чинники українського модернізму.
- •14. В. Сосюра – роздвоєння поета.
- •1940-Ві й наступні роки в житті Рильського важко уявити без купи покладених на плечі безвідмовного Максима Тадейовича громадських обов’язків, сам перелік яких зайняв би довгу колонку.
- •1958 Року він втратив дружину. Очевидці розповідають, що попрощатися з Катериною Миколаївною прийшов і її перший чоловік Іван Очкуренко. Максим Тадейович обняв його — і обоє розплакалися…
- •16. Д. Павличко – мотиви каяття («Лист прибиральниці»).
- •17. І. Драч, б. Олійник.
10. Мій улюблений сучасний письменник.
DARі MARі
NAV John B. P.
ZHDANOV Paul
АНДРУХОВИЧ Юрій
АНДРУХОВИЧ Софія
АНТИПОВИЧ Тарас
АСАТУРЯН Наталя
АХЕКЯН Ксенія
БАНДРІВСЬКИЙ Андрій
БАРБАРА Михайло
БАРИЛКО Іра
БЕЗІМЕННА Ксенія
БЕРЕЗА Леся
БОБИК Аліція
БОЙЧЕНКО Олександр
БОНДАР Андрій
БОНДАР-ТЕРЕЩЕНКО Ігор
БОРИСЕНКО Катерина
БОРМОТОВ Сергій
БОТАНОВА Катерина
БУРЛЮК Давид
БУЄВИЧ Олена
ВИННИЧУК Юрій
ВОЛИНЕЦЬ Тарас
ВЄЛІТ Оксана
ГАВРИЛІВ Тимофій
ГАЛЕТА Олена
ГАРМАТЮК Володимир
ГАРМАТЮК Руслан
ГОГОЛЬ Юлія
ГОРКУША Оксана
ГРИГОРЧУК Тарас
ГУЦУЛЯК Олег
ДАНЬКО Денис
ДАНЬКО Денис
ДАЦИШИН Маркіян
ДЕРЕШ Любко
ДЕРЮГА Тетяна
ДЕРЮГА Тетяна
ДОВГАН Ярослав
ДОВЖЕНКО Отар
ДОНЕЦЬ Софія
ДРАЧ Олег
ДУБИНЯНСЬКА Яна
ЖАДАН Сергій
ЖУРАКІВСЬКИЙ Андрій
ЗАБУЖКО Оксана
ЗАВАДСЬКИЙ Юрій
ЗАДНІПРЯНИЙ Ігор
ЗЕЛЕНИЙ Артем
ЗЛАТОГОРСЬКИЙ Олексій
КАРПА Ірена
КАЇНСЬКА Олена
КЛЕХ Ігор
КЛИМЕНКО Олександр
КОВАЛЬ Вадим
КОЖЕЛЯНКО Василь
КОПАК Оксана
КОЦАРЕВ Олег
КОЧЕВИХ Олег
КОШТИЧ Діана
КРИВОРУЧКО О.
КРИЖОВСЬКА Юля
КРИШТАЛЕВА О.
КРИШТОПА Олег
КРУК Галина
КУНЕЦЬ Олег
КУР'ЯТА Ніна
КІЯНОВСЬКА Маріанна
ЛАЗУТКІН Дмитро
ЛАПКО Сергій
ЛИСЕНКО Ольга
ЛИТВИНЧУК Любомир
ЛУЧУК Іван
МАРУДА Андрій
МАТВІЄНКО Світлана
МАХНО Данило
МЕКЕДА Сергій
МИКИЦЕЙ Марія
МИХАЙЛЕНКО Олена
МОРГОВСЬКИЙ Антон
МУЛИК Володимир
НАБОРАК Віктор
НАЗАРЕНКО Володимир
ОРШАК Іра
ПАВЛІВ Володимир
ПАСІЧНИЙ Олександр
ПЕПА
ПЕТРОСАНЯК Галина
ПИРКАЛО Світлана
ПОВАЛЯЄВА Світлана
ПОДЕРВ’ЯНСЬКИЙ Лесь
ПОДСЯДЛО Яцек
ПОКАЛЬЧУК Юрко
ПОМЕРАНЦЕВ Ігор
ПРОХАСЬКО Тарас
ПРОЦЮК Степан
ПУЗИР Олексій
РОЗЧАР Ганна
РОЙТБУРД Александр
РОМАНЕНКО Олег
РОСЬ Роман
РУДЕНКО Александр
РЯБЧУК Микола
САВИНЕЦЬ Андрій
САВКА Мар'яна
САД Віхта
СКАВРОН Богдан
СКЛЯРЕНКО Сергій
СКОВРОН Лілія
СЛИВИНСЬКИЙ Остап
СЛОБОДЕНЮК Надія
СМОЛА Олеся
СНЯДАНКО Наталка
СТЕРНІЧУК Олександр
СТРИНАГЛЮК Любомир
СУМНИЙ Олесь
ТАРАН Людмила
ТЕРНОСЛИВКА Ангеліна
ТРИФОНОВ Роман
УГРИН Олена
УЧИТЕЛЬ Дмитро
УШКАЛОВ Сашко
УШКАЛОВ Саша
ФЕДОРАК Назар
ХАРАБАРУК Вадим
ХМІЛЬ Степан
ХОЛОДНИЙ Микола
ЦВЄТКОВ Олексій
ЦЯПА Андрій
ЧЕПУРКО Іван
ЧЕПУРКО Петро
ЧУГАЙСТИР
ШЕВА Наталь
ЯНОВСЬКА Ганна
ЯРОШЕНКО Руслан
ЯЦЕНКО Петро
ЯІЦЬКИЙ Сашко
ІВЧЕНКО Ярослава
ІЗДРИК Юрко
ІЛЬЧУК Наталя
ІЛЮК Ольга
ІРВАНЕЦЬ Олександр
ЄШКІЛЄВ Володимир
Біографії: http://eureka.ucoz.ua/publ/91
Оксана Забужко
В Україні Забужко від 1996 (від часу першої публікації роману-лонґселлера «Польові дослідження з українського сексу») залишається найпопулярнішим україномовним автором – загальний наклад проданих її книжок станом на 1 січня 2003 становить понад 65 тис. примірників. Крім того вона є авторкою численних культурологічних статей і есеїв у вітчизняній та зарубіжній періодиці. Оксана Забужко провадила авторську колонку в деяких періодичних виданнях («Panorama», «Столичные новости» тощо), вела літературні майстер-класи в Київському університеті. Твори Забужко здобули також міжнародне визнання, особливо широке — в Центральній та Східній Європі. Її вірші перекладалися 16 мовами світу і 1997 удостоєні Поетичної Премії Global Commіtment Foundatіon (Фонду Всесвітнього Зобов’язання, США). Серед інших її літературних нагород - премії Фонду ім. Гелен Щербань-Лапіка (США, 1996), Фундації Ковалевих (1997), Фонду Рокфеллера (1998), Департаменту культури м. Мюнхена (1999), Фундації Ледіґ-Ровольт (2001), Департаменту культури м. Ґрац (2002) та ін. Джерело: Вікіпедія
ІНТЕРВ’Ю ( ФРАГМЕНТИ) Оксана ЗАБУЖКО: «Де немає лицаря, там приходить пахан»
… про своє покоління…
… Я не люблю, коли починають слово «молодий» застосовувати до нашого покоління. В цьому є якісь комсомольські рецидиви. Хто не остаточно полисів і посивів — то всі «наша молодь». Як на мене, наша генерація, умовно кажучи, 35—45- літніх — це те середнє покоління, котре в принципі у будь- якому суспільстві є найактивнішим. Соціально — центральне покоління. Ми завжди маємо найбільший запас ініціативи та енергії для реалізації цих ініціатив. Тому я, коли мене зараз називають молодою, не кокетливо і не по-жіночому здригаюся, як від електрошоку. Молодий — це ніби якийсь аванс. Я ж нормально, активно працююча у культурі людина...
… Україна у світі…
… «В Україні серійний убивця замордував понад 50 чоловік» —це, до речі, чи не єдина інформація про Україну, котру я за півроку вичитала в «Геральд триб'юн». В цьому сенсі я хочу сказати, що якщо ми самі про себе не будемо говорити, то за нас говоритимуть інші. А це вже є проблема загальнокультурна — залишки колоніального синдрому. Україна ніколи не вміла говорити сама за себе. Україна і себе пізнавала такою, якою їй розкаже російська література — своїх власних голосів не чути. Постійний синдром недовіри до власного голосу, недовіри до власної думки. І тепер, коли українська журналістика не подає інформацій в зарубіжну пресу, коли Україна не говорить сама про себе, то чому дивуватися, що до нас частіше їдуть західні журналісти взяти інтерв'ю житомирського маніяка, аніж в Оксани Забужко.
… читацька аудиторія…
… Мій читач — це, головним чином, той середній клас, який наша держава знищує податками і намагається вбити в землю, а він все одно паросточки пускає. Мені цікаво писати саме для мого читача, а не таку літературу, яка б продавалась в електричках. Хоча саме вона — за великим рахунком — рятує національну літературу в цілому. Американська література — це все-таки не так Фолкнер чи Селінджер, як Стівен Кінг, про якого ти можеш поговорити зі своїм перукарем (а про Фолкнера не поговориш!). Український перукар свого Стівена Кінга немає.
.. літературні вподобання…
… Я б почала з Лесі Українки, яка, до речі, теж не прочитана, теж забетонована і її теж не завадило б перечитати хоча б з огляду на її глибоко дворянське походження — з герцогської родини XіV століття. Причому прочитати з відповідними інтерпретаціями європейського лицарського міфу. Вона багато в чому для мене знакова фігура альтернативного — ненародницького і зовсім нерадянського — українства. До речі, це постать, яку радянська літературознавча традиція не потрапила навіть спрофанувати, настільки вона була чужорідною. По-моєму, тільки зараз Наталя Вітренко захотіла якось її убрати в рушник і повісити портрет на сцені, що для мене було повним культурним шоком — символ абсурду нашого життя. Шляхетна пані у вишиваному рушнику і під нею — наша Наташа. Знаково — це той же культурний суржик, що й Вєрка Сердючка. Мені дуже імпонує в інтелектуальному дискурсі Липинський. Приваблює лінія, котра пішла на еміграцію: Костецький, Шевельов, в певному сенсі Чижевський — тобто та інтелектуальна еліта, котра в 1929 році у нас в Україні скінчилася. Обов'язково Василь Стус. Дуже філософічна поезія, напрочуд високої внутрішньої самодисципліни і колосального етичного рівня.
…моральний імператив…
… В літературі є один чіткий моральний імператив — брехати не можна. Поза цим немає жодних табу на слова чи теми. Все може бути переплавлене на високе мистецтво, якщо тільки є оця внутрішня письменницька «чесність із собою». Тому для мене, наприклад, українська радянська література, за дуже нечисленними винятками, які можна на пальцях перелічити — наприклад, Григір Тютюнник і ще дехто, — є глибоко аморальною, бо це напівправда в усьому. Автори: Лариса ІВШИНА, Леся ГАНЖА, Ганна ШЕРЕМЕТ, ДмитроДЕСЯТЕРИК Джерело : День, ГАЗЕТА №129, субота, 17 липня 1999 http://www.day.kіev.ua/2137/ Офіційний сайт Оксани Забужко http://zabuzhko.com/ua/ Поема- лист http://www.jі.lvіv.ua/jі-lіbrary/pleroma/zabuzhko1.htm