28. Лютнева революція, утворення Центральної Ради.

27 лютого 1917 р. в Росії перемогла демократична революція, наслідком якої стало знищення самодержавства. Влада перейшла до Тимчасового уряду. Цей уряд очолив князь Львов і його майже негайно визнала місцева влада в Україні. Тимчасовий уряд проголосив всі демократичні права і свободи та ліквідував обмеження на діяльність політичних партій, дозволив видання газет різних напрямів, проголосив свободу мітингів і демонстрацій. Національні політичні сили були роздроблені, тому виникла необхідність створити український керівний центр, що мав очолити масовий народний рух — Українську Центральну Раду (УЦР). З ініціативою про її створення виступили прибічники незалежності України (самостійники) на чолі з Миколою Міхновським. Вони бачили її органом тимчасового управління всіма сферами життя незалежної України. 4 березня 1917 р. вони погодились утворити спільний орган — Українську Центральну Раду. Вона стала представним органом усіх українських національно-демократичних сил і очолила національно-демократичну революцію в Україні. Крім політичних партій, до складу УЦР увійшли представники громадських організацій. Основні напрями політичної програми Центральної Ради: • боротьба за національно-територіальну автономію у складі дев'яти губерній та етнічних земель; • підготовка до виборів в Установчі збори з метою вирішення питання про автономію України у складі демократичної Російської республіки; • співробітництво з Тимчасовим урядом; • надання національним меншинам рівних політичних прав. Однак соціальні перетворення діячі Центральної Ради відкладали на майбутнє.

29.Перший та другий Універсали Центральної Ради.I Універсал Умови і Універсалу

1. Проголошення автономії України в складі Росії;

2. Джерелом влади в Україні є український народ;

3. Управління України має здійснювати всенародні українські збори (сейми або парламент);

4. Українські збори приймають закони, і тільки ці закони діють на території України;

5. Висловлювалася надія, що неукраїнські народи, які проживають на території України, разом з українцями будуть будувати автономний устрій.

II Універсал Умови іі Універсалу

1. Центральна Рада має поповнитися представниками від інших народів, які живуть в Україні;

2. Поповнена Центральна Рада утворює Генеральний Секретаріат, склад якого затверджує Тимчасовий Уряд;

3. Центральна Рада починає розробку закону про автономічний устрій України, який має бути затверджений установчим збором. До затвердження цього закону, УЦР зобов'язується не здійснювати автономії України;

4. Формування українського війська здійснюється під контролем Тимчасового Уряду.

30.Жовтневий (1917 р.) більшовицький переворот. Ііі Універсал Центральної Ради.

25 жовтня (7 листопада) 1917 р. більшовики шляхом перевороту захопили владу в Петрограді. Тимчасовий уряд був повалений.

Враховуючи величезне значення України, більшовики прагнули встановити контроль над її територією якомога швидше. Але це було дуже складно. У Києві в цей час ситуація була вкрай заплутаною. Тут на момент перевороту існували три сили — Центральна Рада і Генеральний секретаріат, Ради робітничих і селянських депутатів, а також штаб Київського військового округу, що залишався вірним Тимчасовому урядові. Першими наважилися на виступ більшовики. 30 жовтня під їх керівництвом робітники Київського заводу «Арсенал» та інших підприємств підняли повстання проти органів Тимчасового уряду. Центральна Рада спочатку стала на очікувальну позицію. Але у вирішальний момент, незважаючи на свої антибільшовицькі настрої і вбачаючи головного суперника в Тимчасовому уряді, який ставив їй перепони у відбудові Української державності, підтримала повстанців, підкріпивши їх вісьмома тисячами бійців. Військові сутички, у яких перші дві сторони серйозно підірвали свої сили, дозволили УЦР, що опиралася на власні військові формування, прийти до влади. Але співробітництво українських сил з більшовиками виявилося нетривалим. 7 листопада 1917 р. був ухвалений III Універсал Центральної Ради, що мав такий зміст: • проголошення Української Народної Республіки (УНР) у складі 9 губерній; • збереження федеративного зв'язку УНР з небільшовицькою Росією; • збереження влади УЦР і Генерального секретаріату до скликання Українських

31. Владні установи УНР у центрі та на місцях.

Формування вищих та місцевих органів влади Української Народної Республіки пройшло певну еволюцію. Третім універсалом вищим законодавчим органом влади, до скликання Установчих Зборів, проголошувалася Центральна Рада, яка формувалася шляхом делегування до її складу представників політичнихпартій та громадських організацій. Робочим, постійно діючим і виконавчим органом між пленумами ЦР була Мала Рада. ЦР видавала закони, ухвали, універсали, рішення. Виконавчу владу очолював Генеральний секретаріат, а з 9 січня 1918 р. - Рада народних міністрів, які складалися з галузевих відомств - секретарств (міністерств) - освіти, фінансів, внутрішніх справ тощо на чолі з генеральним секретарем (народним міністром). Розпорядження та інструкції виконавчої влади були обов'язковими до виконання на місцях.

Адміністративно-територіальний устрій українських земель у 1917-1918 pp. зберігався старий - губернський. В цілому як центральні, так і місцеві органи влади періоду УНР знаходилися лише у стадії зародження та становлення і їхньому розвитку завадили зовнішні (більшовики, німці) та внутрішні (гетьманський переворот) чинники.