!6 Проблема субстанції та Абсолюту в новочасній філософії

1. Істотна властивість субстанції, без якої вона не може існувати – це (атрибут)

2. Автором космогонічної гіпотези про походження Всесвіту був (Кант)

3. (Гольбах) вперше увів поняття “субстанції” як самодостатньої основи всього існуючого

4. (Субстанція) – це самодостатня основа всього існуючого, яка не потребує нічого для свого існування

5. За вченням Р. Декарта, матеріальна й ідеальна субстанції є проявом єдиної субстанції, якою є (Бог)

6. (Деїзм) – це онтологічне вчення, згідно з яким Бог творить світ, а надалі не втручається у перебіг природних і соціальних процесів

7. За вченням Б. Спінози, субстанцією є Бог тотожний з (природою)

8. Онтологічне вчення, згідно з яким Бог творить світ і зливається з ним, має назву (-----)

9. Головний твір Ґ. Ляйбніца – (Монадологія)

10. (----------) – це проста субстанція, тобто така, що немає частин

11. Німецький філософ ХІХ ст. А. Шопенгавер бере за Абсолют – (воля до життя)

12. (-------------) діалектика, за Ґ. Геґелем, – це теорія розвитку Абсолютної ідеї

13. Головна праця Ґ. Геґеля – Наука (--------)

14. (Субстанція світу), за Ґ. Геґелем, – це інобуття Абсолютної ідеї

15. Принцип заперечення заперечення розкриває тріада понять: теза, (антитеза), синтеза

!7 Некласична онтологія та її проблематика

1. (------------) діалектика – вчення про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та мислення

2. Згідно з марксизмом, атрибут матерії, що характеризує протяжність об’єктів, їх розташування та межування з іншими, це – (простір)

3. Згідно з марксизмом, атрибутом матерії, що характеризує тривалість об’єктів, темп і ритм, є (час)

4. (Рух) – це будь-яка зміна взагалі, починаючи від простого переміщення і закінчуючи мисленням

5. Гранично широке поняття про існування, як матеріального, так і духовного, Н. Гарман називає (----------)

6. (Людина), за П. де Шарденом, є віссю, вершиною і перспективою еволюції

7. (Ноосфера) – це абсолютно духовна, невидима і реальна сфера думки, що існує поза і над біосферою

8. Структура реального буття, за Н. Гартманом, містить такі нари: матеріальний, органічний, психічний і (-------------)

9. За Н. Гарманом, істотною характеристикою реального світу є (--------------), тобто існування розмаїтих неповторних речей

10. Згідно з В. Вернадським, (ноосфера) – це розумне покриття Землі, створене людиною

11. В екзистенціальній філософії справжнє існування людини на противагу несправжньому передає поняття (дасеін)

12. Субстанцією Всесвіту в онтології П. де Шардена є тканина (універсуму)

13. В еволюції Всесвіту П. де Шарден виділяє такі стадії: переджиття, життя, (думка), наджиття

14. (Хртстиянсько-еволюційна онтологія) – офіційна філософія римо-католицької церкви

15. М. Гайдеґер у своїй фундаментальній онтології розглядає буття як (---------) існування

!8 Філософські традиції в Україні

1. Основна філософська проблема в “Слові про Закон і Благодать”: (історіофілософська)

2. Віру дану Богом усьому людству через свого сина Ісуса Христа митрополитом Іларіон називає (благодать)

3. Віру дану Богом ізраїльтянам через пророка Мойсея митрополитом Іларіон називає (закон)

4. (Братства) – це організації православного населення в Україні, що обстоювала свою віру, національну культуру і мову

5. Перший період утвердження філософської думки в добу Київської Русі ще називають (Княжа) доба

6. Дослідник історії філософії України В. Горський виділяє три періоди в історії філософської думки в Україні: (Княжа) доба, доба козаччини, доба Романтизму

7. (-------------) – це доба, в якій започатковано розробку української національної ідеї

8. Філософію в добу Київської Русі розуміли як (------------)

9. Г. Сковорода в онтології виділяє три світи: (макрокосм), мікрокосм, символічний світ – Біблія

10. (----------) характеризує кожен із трьох світів Г. Сковороди

11. Г. Сковорода в онтології виділяє три світи: макрокосм, (мікрокосм), символічний світ – Біблія

12. Ідеалом людини у філософї Г. Сковороди є (щаслива) людина, яка пізнала в собі Бога

13. За вченням Г. Сковороди, (зріднена праця) – це осердя душевного життя людини, джерело самопізнання, що скеровує людину до самовдосконалення