- •Тема 6. Самоорганізація (2, 2’ год) Лекція №13 – Самоорганізація (2, 2’ год)
- •1. Природно-наукові засади та сутність синергетики та ентропії
- •2. Самоорганізація як ґрунтовний процес природи та її антиентропійна спрямованість
- •3. Синергетична концепція самоорганізації
- •Самостійна робота
- •5. Сталість організації (Статична й динамічна сталість. Типи сталості: внутрішня, зовнішня й спадкова сталості; кількісна й структурна сталості). Термінологічний словник
2. Самоорганізація як ґрунтовний процес природи та її антиентропійна спрямованість
Головною заслугою синергетики вважається відкриття нею процесів самоорганізації та кооперації в природі - це крок вперед у пізнанні світу.
Самоорганізація проявляється на рівні живої клітини, тканин, утворених з клітин, на рівні органів, систем органів, що виконують певні функції організму, і, нарешті, всього організму в цілому. Не тільки одного організму, а й усієї популяції в цілому.
Як приклад можна привести регулювання чисельності популяції у тварин. При надмірному збільшенні популяції спостерігається ослаблення особин через брак їжі, появи хвороб, хижаків та інших факторів, які регулюють чисельність, доводячи її до оптимального розміру. Те ж можна сказати і щодо до людства. В останні десятиліття набули поширення гомосексуалізм і наркоманія, які ведуть до виродження людства. І тут же з'являється СНІД, жертвами якого стають в першу чергу ці люди.
У неживій природі ми також бачимо принципи самоорганізації на всіх рівнях. На мікрорівнях це виявляється в законах, за якими існують елементарні частинки, атоми і молекули, за якими вони взаємодіють і створюють складні структури матерії. Хімічні реакції - це процеси самоорганізації на атомно-молекулярному рівні. На макрорівнях самоорганізація проявляється в законах виникнення, розвитку та взаємодії планет, зірок, галактик та інших космічних утворень. І, нарешті, самий вищий рівень самоорганізації - це сукупність всіх законів і сил, які забезпечують еволюцію.
Самоорганізація - це основний закон природи, це - механізм управління процесами, що відбуваються на всіх рівнях, спрямований на виникнення і підтримку процесів, пов'язаних з утворенням нових більш високоорганізованих форм і структур, передбачених еволюцією, і придушенням процесів, які знаходяться в стороні від еволюції, протидіють їй. Всі ці сили і закони, механізми управління, закладені в природі, не мають сенсу, якщо спочатку розвиток всього Всесвіту випадково, не має Вищої Мети і забезпечує її Програми.
Сучасна теорія організації
Сучасна теорія організації розвивається у трьох напрямах: ситуативний підхід до розгляду проблем організації, екологічний підхід, підхід організаційного навчання.
Ситуативний підхід заснований на визнанні того, що в організаційній діяльності не має єдиного правильного шляху.
Екологічний підхід стверджує, що серед організацій "виживає найбільш пристосована", діє процес природного відбору і заміни організацій.
Підхід організаційного навчання заснований на визнанні двох видів навчання: першого порядку — по "одинарній петлі" і другого порядку — по "подвійній петлі". Відмінність між цими видами навчання стосовно організації полягає в тому, що навчання по "одинарній петлі" — це звичайне для будь-якої організації обов'язкове навчання персоналу, воно підвищує здатність організації досягати поставлених цілей, а навчання по "подвійній петлі" — це організований і свідомо керований процес самонавчання в організації, який зумовлює повне переосмислення досвіду організації (переоцінку її організаційних цілей, цінностей, переконань) та її навчання за допомогою цього процесу.
Ознаками "самонавчальної організації" є гнучка і максимально плоска організаційна структура, партисипативний і повчальний підходи при виробленні організаційної стратегії, гнучкість системи винагород; доступність і вільний обмін інформацією й досвідом між усіма членами організації; орієнтація на освоєння досвіду інших компаній; сприятливий для навчання і розвитку персоналу клімат.
Дослідники виокремлюють чотири самонавчальні організації (табл. 1.2). Організації, що знають, належать до адаптивного типу організацій і можуть залишатися такими, що досягають успіху доти доки їх ринок залишається порівняно стабільним. Організації, що розуміють і організації, що думають є проміжною ланкою між організаціями, що знають і організаціями, що навчаються. Відмінною ознакою організації, що навчається, є підхід до змін: тоді як інші організації адаптуються до змін, залишаючись в межах наявних культурних цінностей і структур, в організаціях, що навчаються, самі зміни і отримане внаслідок цього знання є частиною культурних цінностей і структури.
Таблиця 1.2. Характеристика самонавчальних організацій
Показники |
Типи організації |
||||||||||||
Що знають |
Що розуміють |
Що думають |
Що навчаються |
||||||||||
Концепція |
Прихильність одному кращому шляху: • передбачуваність; • контрольованість; • ефективність |
Прихильність фундаментальним культурним цінностям, які направляють стратегію і дії. Віра в пануючий міф |
Погляд на бізнес як на низку проблем. Якщо виникла неполадка, її треба швидко усунути |
Вивчення, розвиток і вдосконалення будь-якого досвіду що відноситься до бізнесу, включаючи і те, як цей досвід отримується |
|||||||||
Функції менеджменту |
Здійснюють контроль, використовуючи правила й інструкції "за книгами" |
Пояснюють, повідомляють і укріплюють корпоративну культуру |
Ідентифікують і виділяють проблеми, збирають дані і реалізують рішення |
Вітають експериментування. Допомагають в аналізі. Заохочують конструктивну незгоду. Дають приклад навчання. Визнають невдачі |
|||||||||
Персонал |
Дотримуються правил, не питаючи чому |
Використовують корпоративні цінності як основу поведінки |
3 ентузіазмом використовують і закріплюють запрограмовані рішення |
Збирають і використовують інформацію. Сповідують конструктивний скептицизм |
|||||||||
Показники |
Типи організації |
|
|||||||||||
Що знають |
Що розуміють |
Що думають |
Що навчаються |
|
|||||||||
Споживачі |
Повинні вірити, що компанії видніше |
Вірять, що цінності компанії забезпечують позитивний досвід |
Вважають, що проблема повинна бути вирішена |
Є частиною відносин навчання в рамках відкритого безперервного діалогу |
|
||||||||
Підхід до змін |
Покрокові, є "тонким налаштуванням" для реалізації кращого шляху |
Тільки в межах пануючого міфу |
Реалізуються через програми вирішення проблем, які розглядаються як панацея |
Є частиною безперервного процесу, що описується ланцюжком "досвід, — аналіз — гіпотеза — експеримент — досвід" |
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|