Закони розвитку (динаміки) організації: закон онтогенезу та закон синергії
Закони розвитку (динаміки) організації:
закон онтогенезу (перетворення);
закон синергії;
закон інформованості-упорядкованості;
закон єдності аналізу й синтезу;
закон самозбереження.
Формулювання закону онтогенезу (перетворення) або, як його ще називають, закону розвитку: кожна система (біологічна або соціальна) прагне досягти найбільшого сумарного потенціалу під час проходження всіх етапів життєвого циклу.
Розвиток – це незворотна й спрямована зміна матерії. Цикл розвитку вносить елементи новизни до чергового витка створення технічних пристроїв, зародження життя, створення наукової теорії. Є дві форми розвитку: еволюційна – безперервні, поступові кількісні і якісні зміни; революційна – стрибкоподібні зміни. Розвиток буває прогресивним і регресивним. Прогресивний – це перехід від нижчого до вищого, від простого до складного. Регресивний – це зворотний рух, перехід від вищого до нижчого, деградація. Прогрес і регрес тісно пов'язані між собою та становлять діалектичну єдність. Прогрес і регрес – це складові частини процесу досягнення гармонії. Без прогресу немає регресу, а без регресу немає прогресу.
Прогрес і регрес супроводжують розвиток будь-якої організації. Цей розвиток заснований на життєвому циклі будь-якої матеріальної системи, який включає декілька взаємопов’язаних етапів:
поріг нечуттєвості;
входження (рос. – «внедрение»);
зростання;
зрілість;
насичення;
спад;
крах;
ліквідація або утилізація.
Вісім вказаних етапів включають як прогресивний, так і регресивний розвиток.
Розвиток організацій обумовлений зміною таких чинників:
попиту і пропозиції на ринку;
зовнішнього середовища (економіка, політика, етика, культура тощо);
внутрішнього середовища (переміщення працівників, перехід на нові технології тощо);
змінами екології (забруднення або очищення середовища, скорочення або збільшення флори і фауни);
потребами та інтересами людини і суспільства (потреба у самовираженні і самовиявленні людини, потреба в прибавочному продукті суспільства);
- старінням та зносом матеріальних елементів (обладнання, людини, технології);
- технічним прогресом;
- глобальним станом світової цивілізації.
М
атематична
інтерпретація закону розвитку має такий
вигляд:
Величина Rmax є величиною суб'єктивною і залежить від уявлень керівників про стійкість організації. Вона виражається у запасах і резервах організації.
Закон розвитку опирається на ряд об’єктивних залежностей параметрів від часу. Серед них варто відмітити:
інерцію;
еластичність;
неперервність;
стабілізацію.
Інерція (або запізнення) полягає в тому, що зміна потенціалу системи Rj починається через деякий час (Тз) після початку впливу змін у зовнішньому і внутрішньому середовищі і продовжується деякий час (Тп) після їх закінчення. Інерція дуже властива людині незалежно від віку. Вона виявляється в традиціях, обрядах, стереотипах мислення, нормах поведінки.
В організаціях зміна потенціалу системи Rj повинна починатися через деякий час (Тз) після початку функціонування нових ресурсів і продовжуватися деякий час після їх вибуття. Впровадження нового ресурсу має починатися через деякий час після його створення або придбання, а застарілий ресурс повинен виводитися з використання через деякий час після впровадження нового. Загалом, інерція в організації проявляється в функціонуванні застарілого обладнання, у використанні застарілих знань і навичок, в діяльності відживших себе організаційних структур.
Еластичність полягає в тому, що швидкість (Шп) зміни потенціалу системи Rj залежить від самого потенціалу Rj, тобто: Шп = F(Rj).
Висока еластичність характеризується швидким і плавним реагуванням на збурюючі впливи. При низькій еластичності приймаються неадекватні рішення протягом тривалого строку.
Неперервність полягає в тому, що процес зміни потенціалу системи Rj йде неперервно, змінюється лише швидкість і знак зміни. Уявна дискретність (перервність) зміни потенціалу системи частіше пояснюється поглядом з боку, коли не помічається поточна робота, що приводить (трансформується) до нової якості чи кількості.
Стабілізація полягає в тому, що система прагне до незмінності діапазону зміни потенціалу системи Rj. Ця закономірність ґрунтується на відомій потребі людини і суспільства до стабільності. Кожна організація теж прагне цього, насамперед, через стабілізацію ефективних етапів життєвого циклу. Покращення роботи організації, і розширення етапу стабілізації повинно проводитися професійно за рахунок ряду факторів, у т. ч. за рахунок підключення нових ресурсів на кожному етапі розвитку продукції. Стабілізація може здійснюватися шляхом включення нової продукції в діяльність організації. Так, наприклад, не чекаючи спаду продукції «А», можна включити в діяльність організації нової продукції «Б», а потім аналогічно - продукцію «В» і продукцію «Т». При цьому утвориться зона стабілізації ресурсів. Для стабілізації професійного рівня персоналу організації необхідно створити систему постійного навчання співробітників. Якщо такого навчання немає, то цей процес все рівно буде йти, але спонтанно і неефективно. Спеціальні види страхування також можуть використовуватися для стабілізації потенціалу організації.
Розглянуті об’єктивні залежності параметрів від часу лежать в основі відповідних принципів закону розвитку, який на них опирається.
Слід зазначити, що успішний розвиток і зростання організації може зумовити виникнення синдрому великого бізнесу, який характеризується наступними ознаками:
- дуже централізований і розбухлий апарат управління;
- всеохоплююча система спеціальних форм і процедур для прийняття звичайних, повсякденних рішень тощо.
Отже, закон онтогенезу відображає симетричний розвиток генезису і подає життєвий цикл будь-якої організації у вигляді загальної для всіх організацій, повторюваної послідовності закономірно змінюючих одна іншу основних стадій її онтогенезу.
Закон синергії. Синергія (від грецького synergia - співробітництво, сприяння) - спільне і однорідне функціонування елементів системи. Закон синергії свідчить: будь-яка система (технічна, біологічна або соціальна) має такий набір ресурсів, за якого її потенціал завжди буде або значно більшим від простої суми потенціалів ресурсів, що до неї входять (технологій, персоналу, комп'ютерів), або істотно меншим.
А. Богданов аргументує важливість і значущість тектологічного закону синергії: "Повний розквіт її виражатиме свідоме панування людей як над природою зовнішньою, так і над природою соціальною. Оскільки будь-яке завдання практики та теорії зводиться до тектологічного питання: як найдоцільніше організувати певну сукупність реальних або ідеальних елементів".
Стосовно соціальних організацій закон синергії виявляється, зокрема, в прирості енергії, що перевищує суму індивідуальних зусиль членів організації. Це явище визначило перехід людства до організованих форм трудової і суспільної діяльності і привело до виникнення організацій. Особливо важливими є соціальні системи у вигляді компаній, фірм, товариств або об'єднань. Дія закону синергії в організаційних системах істотно відособлює організацію від інших об’єктів і систем матеріального світу, адже для всіх природних систем (за виключенням складних біологічних) основним законом є не закон синергії, а закон збереження і перетворення енергії, відповідно якого в будь-якій замкненій системі при усіх її змінах кількість енергії залишається постійною.
Тепер розглянемо дію закону синергії в організаційній системі більш детально.
Приріст енергії в певній організації спостерігається тоді, коли у процесі об’єднаної праці в результаті додавання окремих складових з’являється якась нова якість. Цим процесом в діловій організації можна управляти. Це виражається в цілеспрямованому регулюванні її потенціалу.
Потенціал будь-якої організації, її здатність до діяльності, становлять ресурси: приміщення, технологічне устаткування, персонал, матеріали, комплектуючі вироби. Кожен окремий ресурс організації має кількісні та якісні характеристики: обсяг, маса, продуктивність. Сукупність ключових характеристик визначає потенціал конкретного ресурсу організації. Однак, у реальній діяльності організації важливим є потенціал сукупності ресурсів. Важливими є і енергетичний, і виробничий потенціал організації.
Енергетичний потенціал ділової організації, що визначає її можливості в досягненні поставленої цілі, залежить від багатьох факторів:
- матеріальні характеристики (територія, службові приміщення, технічна оснащеність, грошові засоби, оборотні фонди та ін.), необхідні для успішного ведення діяльності;
- фактори соціального характеру (рівень професійної підготовки персоналу, соціально-психологічна атмосфера у колективі, зацікавленість усіх працівників організації в досягненні загальної цілі), що визначають мікроклімат в колективі і професіоналізм персоналу.
Ці характеристики і фактори в сукупності, впливаючи на ефективність функціонування організації, визначають її синергію. Коли використовувані ресурси істотно підсилюють або послаблюють потенціал один одного, загальний потенціал організації буде значно меншим, або значно більшим за суму потенціалів, що становлять діяльність ресурсів. Різні поєднання використовуваних в організації ресурсів можуть створити різний рівень можливого потенціалу організації: від дуже низького до дуже високого.
Зрозуміло, що керівників організацій, насамперед, цікавить ефект синергії, яким в організаціях прийнято вважати посилення результатів спільної діяльності в результаті співпадіння набору елементів і оптимального поєднання їх характеристик. Тому основне завдання ланки управління полягає у створенні умов, за яких поставлена ціль досягається в більш короткі строки з використанням найменших об’ємів матеріальних і людських ресурсів. Дякуючи цьому забезпечується досягнення максимального економічного ефекту, що дозволяє використати отримані матеріальні засоби для подальшого розвитку організації або задоволення соціально-культурних потреб членів організації.
Однак, ефект синергії, механізмом дії якого є об'єктивний закон теорії організації - закон синергії, аналогічний до резонансу, тобто до різкого зростання або зниження продуктивності. Синергію можуть викликати як виразно позитивні, так і виразно негативні наслідки.
Позитивна синергія реалізується за рахунок збігу набору ресурсів та оптимального поєднання їх характеристик.
Ознаками досягнення позитивної синергії в організації є:
- піднесений настрій в колективі;
- посилення інтересу працівників до професійного зростання;
- активне придбання акцій своєї організації;
- посилення лояльності до керівництва організації;
- зростання кількості пропозицій щодо вдосконалення технології та структури управління;
- добродійна діяльність організації;
- стійкість організації до внутрішніх та зовнішніх впливів.
Негативна синергія одержується в результаті абсолютно непрофесійного підходу до дорученої діяльності.
Ви в своєму житті, мабуть, уже зустрічалися з ситуаціями, коли хтось, щоб прискорити виконання певної роботи двома людьми, які й так досить непогано справлялися з нею, давав їм ще одного помічника, однак, замість того, щоб зростати, продуктивність праці падала. Третій виявився зайвим. Це зумовило від’ємний синергетичний ефект. Причиною негативної синергетики в організації може виявитися будь-що: заморожене обладнання, нераціонально використовувані грошові ресурси тощо.
Зростання або зменшення енергій в межах ділової організації визначається не лише кваліфікацією її працівників, але й типом внутріорганізаційних зв’язків. Помітний синергетичний ефект ми можемо спостерігати навіть при звичайному додаванні зусиль, наприклад, при піднятті декількома людьми важкого предмета. Уже тут можливе виявлення вторинного ефекту об’єднаної праці, що заключається в появі атмосфери змагання, що викликає приріст життєвої енергії і збільшує індивідуальну продуктивність окремих людей.
Вперше відчутну дію закону синергії було виявлено при розподілі трудового процесу за різними спеціалізаціями, зокрема, при переході до конвеєрної системи праці. Наразі поділ праці є основною технологією роботи для більшості ділових організацій. Найбільш значимий ефект досягається при правильному використанні сучасних технологій роботи в поєднанні з процесами розподілу праці і сучасною організацією управління.
Оскільки в реальному житті об’єднання зусиль людей може привести не тільки до збільшення сумарної енергії, але й до її зменшення, завдання ланки управління ділової організації, в тому числі й менеджерів усіх рівнів, полягає в об’єднанні зусиль усіх членів організації для досягнення єдиної цілі. Якщо члени організації переслідують різні цілі, або конкурують між собою, то ефект від їх спільних дій може бути мінімальним або навіть від’ємним.
У зв’язку з цим в організації має бути розроблена система заходів соціального та економічного характеру, спрямована на вирішення задачі забезпечення позитивного синергетичного ефекту. Цілеспрямована мобілізація зусиль колективу здійснює вирішальний вплив на життєдіяльність організації. До економічних заходів, що підвищують зацікавленість окремих працівників і колективу в цілому в досягненні загальної цілі, відносяться: можливість участі в розподілі загального прибутку і різні форми заохочення за результатами роботи організації в цілому.
Більш складним завданням є проведення заходів соціально-психологічного характеру. В соціальному плані варто передбачити розробку спеціальних програм, пов’язаних з проведенням відпочинку і відпустки, безкоштовне медичне обслуговування, надання допомоги при вирішенні особистих і сімейних проблем.
У психологічному плані, окрім зустрічей з представниками керівництва, на яких детально роз’яснюються цілі і завдання, що стоять перед організацією, і розповідається про стан спільних справ, доцільно введення в програму професійного навчання спеціального розділу, в якому кожному члену організації роз’яснюється важливість його діяльності в межах спільних інтересів. Для всіх ланок організації необхідна спеціальна система мотивацій. Вочевидь, ці міри повинні поєднуватися з досить ефективною системою контролю і системою оперативного коректування заходів, що проводяться.
Нині відсутні прямі методи оцінки синергетичного ефекту. Проте для успішної реалізації закону синергії необхідно використовувати методи організації та самоорганізації, управління і самоврядування. Серед них: питання-відповіді; конференція ідей або "мозкова атака"; метод евристичного прогнозування.
Найбільш простий спосіб оцінки ефекту синергії полягає в оцінці показників діяльності організації, що аналізується, в порівнянні з роботою іншої аналогічної організації. У таблиці 1 подано перелік основних показників, що дають змогу зробити висновок про дії системи управління щодо використання синергетичного ефекту на основі методу порівняльних оцінок.
Таблиця 1. - Основні показники ефекту синергії
Особові та групові |
Для організації в цілому |
Збільшення продуктивності праці |
Високий рівень показників економічної діяльності |
Внесення пропозицій щодо поліпшення умов організації праці |
Швидка і адекватна реакція на зміни в зовнішньому середовищі |
Підвищення рівня професійної підготовки |
Використання прибутку з метою розширення власного бізнесу |
Посилення виконавської дисципліни |
Стійкі показники розвитку організації |
Освоєння суміжних професій |
Вдосконалення структури |
Зростання заробітної плати |
Освоєння нових ринків збуту |
Перехід до групових форм оплати праці і гнучка система заохочень трудової діяльності |
Використання сучасних технологій комунікації й управління |
Придбання акцій організації |
Підвищений попит на продукцію |
Свідоме ставлення до праці |
Висока якість товарів і послуг |
Лояльність до керівництва |
Створення позитивного іміджу |
Відсутність конфліктів |
Сприятливий моральний клімат |
Участь в колективних заходах | |
Інноваційна діяльність |
Практична реалізація методу порівняльних оцінок передбачає накопичення статистичних даних про діяльність однотипних організацій за чималий проміжок часу та побудову на основі цих даних еталонної моделі. Надалі при оцінці ефективності системи управління організацією щодо використання синергетичного ефекту проводиться порівняння її показників з параметрами моделі. Більшість показників, наведених у табл. 1, передбачає оцінку тільки на якісному рівні, а їх кількісна величина може бути визначена методом експертних оцінок. Для знаходження оцінок за показниками особового характеру доцільно застосовувати процедури тестування соціально-психологічного стану особи.
Отже, ступінь реалізації потенційних можливостей організації залежить від ефективності роботи ланки управління. При цьому можна буде досягти як позитивного, так і негативного ефекту. Низький рівень реалізації енергетичного потенціалу може бути обумовлено неефективним менеджментом, відсутністю в колективі лідера, недостатньою кваліфікацією або пасивністю персоналу, слабкою технічною оснащеністю, використанням застарілих технологій управління і багатьма іншими причинами.
Завдання керівника полягає в тому, щоб знайти такий набір, за якого ресурси оптимально взаємодіяли б між собою, створюючи ефект позитивної синергії.
На практиці ефект позитивної та негативної синергії зустрічається нечасто. Це пояснюється дуже рідкісним поєднанням високого управлінського професіоналізму керівника та тривалого періоду успіхів. Проте знання закону синергії може активізувати діяльність керівника щодо пошуку найоптимальнішого набору ресурсів.
Закон синергії діє незалежно від волі та свідомості керівника, проте результати дії закону залежать від керівника, підлеглих і зовнішнього середовища.
Три інші закони динаміки організації, а саме: закон інформованості-упорядкованості, закон єдності аналізу й синтезу та закон самозбереження, буде розглянуто на наступній лекції.
1 Лафта Дж.К. Теория организации: Учеб. пособие. — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2003, с. 196
2 Смирнов Э.А. Основы теории организации: Учеб. пособие для вузов. — М.: ЮНИТИ, 2000, с. 225