49. Охарактеризуйте стан культури в Україні у першій половині 19 ст.

У 1804 р. були видані "Статут університетів" та "Статут навчальних закладів, підвідомчих університетам". Згідно цих статутів в Україні відкривались чотири типи навчальних закладів: університети, гімназії, повітові та парафіяльні школи

На Лівобережній Україні був створений Харківський навчальний округ. Його центром став Харківський університет, заснований зусиллями місцевого дворянства на чолі з Василем Каразіним у 1805 р.

З 1804 р. заборонено навчання українською мовою, дедалі суворішого переслідування зазнавали українські пісні, звичаї, народний епос. Справі посилення русифікації мав служити і відкритий у 1834 р. Київський університет.

Однак влада не могла ігнорувати дедалі більшої потреби в освічених людях, яка існувала на той час. Тому були відкриті гімназії, ліцеї.

Університети перетворюються в центри наукових досліджень. Першим ректором Київського університету став М.Максимович - відомий природознавець; історик, етнограф. Він був автором більше сотні наукових праць у різноманітних галузях знання. Особливою популярністю користувались видані ним 1827 р. "Малороссійскія песни. 1852 р. при університеті був створений Архів давніх актів, який містив багато цінних документів з історії України. В київському університеті працював також талановитий економіст та історик І.Вернадський.

Значна увага приділялась історичним дослідженням. У 1842-1843 рр. була видана п'ятитомна "История Малороссии" М.А.Маркевича, де автор продовжував кращі традиції у висвітленні української минувшини, закладені "Історією русів". Великодержавним російським історичним концепціям М.Карамзіна, М.Погодіна, М.Устрялова українські історики М.Маркевич, М.Костомаров, П.Куліш протиставляли концепції самобутності історичного розвитку України.

в першій чверті XIX ст. виникають російські професійні театри: 1805 р. - в Києві, 1810 р. - в Полтаві, 18!2 р. - в Харкові. Великою популярністю користувався в Полтаві український театр, на сцені якого виступала аматорська група під керівництвом Ш.Котляревського. У 1819 р. тут були поставлені "Наталка Полтавка" і "Москаль-чарівник". Існував також аматорський театр у селі Кибинці, керівником і режисером його був В.П.Гоголь-Яновськип.

В музичному мистецтві продовжували жити культурні традиції минулого, які дбайливо зберігали і передавали кобзарі, бандуристи, лірники. Найвідомішими серед них були О.Вересай, І.Кркжовський, А.Шут. В той же час починається розвиток української симфонічної музики, яка вбирала все найкраще з народного мистецтва. Кращі здобутки в українському живопису цього періоду належали Т. Шевченку, І.Сошенку, Д.Безперчому, К.Павлову.

В архітектурі утвердився класицизм. Найбільш відомими спорудами, збудованими в цьому стилі, в Україні були оперний театр в Одесі (архітектор Тома де Томон), будинок Київського університету (архітектор Беретті). Безіменні народні майстри створили унікальні архітектурні ансамблі: парк "Олександрія" у Білій Церкві, Софіївський парк в Умані, палац Ґалаґана в с. Сокоринцях та інші.

Таким чином, українська культура в першій половині XIX ст. збагачується новими досягненнями, стає ближчою до людини, її духовних потреб. Разом із тим її розвиток гальмувався пануванням феодально-кріпосницької системи та антиукраїнською політикою царизму.