- •N1.Психологічне визначення уяви та фантазії.
- •N2. Теорія бісоціацій у поясненні механізмуму творчо§ уяви.
- •N3.Фантазування: механізми та результат.
- •N4.Розвиток уяви і здатності до фантазування в онтогенезі.
- •N5.Свідоме і несвідоме в техніці фантазій.
- •N6. Мрія як феномен фантазі§, синтез реального та ідеального, об"єктивного та суб'єктивного.
- •N9. Репродуктивна і творча уява.
- •N10.Загальні проблеми психологі§ фантазі§.
- •N11.Проблеми уяви та фантазі§ у Рубінштейна.
- •N12. Дослідження Вундта в проблемі творчо§ уяви та фантазі§ в теорі§ бісоціаці§.
- •N13.Розет про техніку фантазі§.?????????????????
- •N14.Фантазія і гра.
- •N15.Виготський про роль уяви в індивідуальному розвитку.
- •N17.Уява та мислення; 17.Фантазія та мислення.
- •N18.Фантазія та інту§ція.
- •N19. Уява та пам'ять.
- •N20.Фантазія та моральна сфера людини.
- •N 22. Тлумаченя природи та структури творчого процесу.
- •1 Період досліджень з психологі§ фантазі§ -представлено в роботах старо§, асоціативно§ психологі§, зокрема, в роботах в.Вундта як і р.Рібо. Це матеріалістична точка зору.
- •N24.Роль фантазі§ у творчій діяльності людини.
- •N25.Методи дослідження творчо§ уяви.
- •N26.Фантазія у дитячому малюнку.
- •N 28. Уява і фантазія як психологічна реальність, феномен та процес.
- •Співвідношення уяви та фантазі§:
- •N29.Індивідуально-психологічні відмінності уяви, фантазування, творення.
- •N30. Функці§ уяви та фантазі§ у процесі формування та розгортання індивідуальних особливостей індивіда.
- •N31.Вікові відмінності в уяві та фантазуванні.
- •N1. Потреби, мотиви, емоці§.
- •N2. Умови виникнення емоційних процесів??????????
- •N4. Форми прояву емоційних явищ
- •N5. Особливості психічного відображення в емоціях.
- •N7. Зовнішній вираз емоцій .
- •N11. Еволюційна теорія емоцій дарвіна.
- •N12. Поняття афективно§ сфери психіки (регулятивна).
- •N13. Сучасні зарубіжні теорі§
- •N15.Периферична теорія емоцій.
- •N18. Теорія емоцій як цінності(Додонов)
- •N19. Теорія диференціальних емоцій к.Е. Ізарда
- •N20. Емоці§ та почуття
- •N 21!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!.Рівні регулятивно-праксично§ сфери психіки - мимовільний, довільний, вольовий.
- •N22. Емоці§ та воля як регулятори діяльності
- •N23. Типи емоціогенних ситуацій (Піаже)
- •N1. Філософські аспекти волі
- •N5. Вихідні ознаки (храктерні риси) вольово§ поведінки.
- •N11. Методи дослідженя волі.
- •N12. Психологічні теорі§ волі.
- •N13. Функці§ волі.
- •N14. Тенденція вимушеності та потягу волі.
- •N15. Вольові якості особистості.
N5. Особливості психічного відображення в емоціях.
Різноманітні реакці§ організму на ситуацію пов"язані з виникненням емоцій. Існує інстинктивна координація між актом сприймання і реакціями організму. Сприймання як активний процес передбачає, що об"єкт або ситуація сприймаються не лише так, як вони існують, а й у своєму емоційному значенні. Будь-який акт передбачає наявність стимулу і відповіді. Поява стимулу супроводжується активацією, його вибір зумовлюється потягом, а форма відповіді, спосіб поведінки відображають координацію між стимулом і відповіддю. Емоція виникає щоразу, коли задоволення потреби не відбувається, коли дія не досягає цілі.
І.П.Павлову належить вчення про динамічний стереотип - сталу систему реакцій-відповідей тварини і людини, яка відповідає певній комбінаці§ зовнішніх сигналів. При порушенні стереотипу з"являються ознаки емоцій. Зокрема, емоція виникає тоді, коли виконання ді§ пов"язане з перешкодою (якщо людина може втекти, вона не відчуває емоці§ страху). Або, навпаки, емоція виникає, коли перешкоди не виявляється там, де вона має бути. Якщо не порушується динамічний стереотип реакцій, виразність емоцій дуже низька. Емоція - це реакція індивіда на ті ситуаці§, до яких індивід не може водночас адаптуватися, і значення §§ є переважно функціональним.
Емоція може викликати порушення пам"яті, навичок, заміну складних дій легшими, простішими. Ця дезорганізація зумовлюється активною реакцією суб"єкта відповідно до ситуаці§. Емоційна реакція може бути адекватною ситуаці§, але рівень §§ організаці§ - нижчим, ніж заведено в даній культурі. Організуюче та дезорганізуюче значення емоцій не є тотожним §§ корисності. Дезорганізація може бути корисною в певній ситуаці§.
Але питання про емоці§ - не лише питання про ступінь реакці§, яка викликає порушення адаптивно§ поведінки. Людина як суб"єкт, що пізнає та змінює світ, не є байдужою до нього, не є безстороннім споглядачем подій, вона - §х активний учасник.
Отже емоці§ - це специфічна форма взаємоді§ людини з навколишнім світом, з середовищем, спрямована на пізнання світу та свого місця в ньому через саму себе.
N6. Дво§стий характер емоційних явищ. Кожна людина на власному досвіді переконується у двоякому характері емоцій: переживання нерозривні з §хніми органічними проявами. Характеризуя эмоции в чисто феноменологическом, описательном плане, можно выделить такие их признаки: 1) представленность эмоций в сознании в форме непосредственных переживаний; 2) двойственный, психофизиологический характер этих явлений; с одной стороны -- аффективное волнение, с другой -- его органические проявления1; 3) ярко выраженная субъективная окраска эмоций, присущее им качество особой "интимности". Голландский философ Б. Спиноза в середине XVII века тоже считал главной побудительной силой поведения аффекты, к которым он относил в первую очередь влечение. Спиноза также отметил двойственный характер эмоций, которые могут благоприятствовать способности тела к действию или ограничивать ее.