1. Сутність діалектичного ідеалізму Гегеля. Роль його ідей в розвитку філософії.

Георг-Вільгельм-Фрідріх Гегель /1770-1831 рр./. Якщо в цілому характеризувати філософію Гегеля, то потрібно сказати, що це найбільш відомий філософ об'єктивного ідеалізму, який у рамках своєї об'єктивно-ідеалістичної системи глибоко і всебічно розробив теорію діалектики. Він зробив спробу побудувати теоретичну систему, яка повинна була остаточно вирішити проблему тотожності мислення і буття. Основні роботи: "Наука логіки", "Філософія природи", "Філософія духу", "Філософія права", "Філософія історії" та ін. В коло його інтересів входили всі сфери життя - природа, людина, її свобода, закономірності суспільного життя, логіка, право тощо. Заслуга Гегеля полягала також в тому, що він весь природний, історичний і духовний світ вперше подав у вигляді процесу, тобто у вигляді руху, змін, в перетвореннях, в розвитку. Але цей універсальний процес він відобразив своєрідно - ідеалістично. Гегель вважав, що об’єктивно, незалежно від нас існує абсолютний дух, як самостійна, універсальна, духовна субстанція світу. Цей абсолютний Дух, абсолютна ідея чи розум, постійно розвиваючись, на певному його етапі породжує, "відпускає з себе своє інше" - природу, яка в свою чергу, розвиваючись, породжує "суб’єктивний" Дух - людину, мистецтво, релігію і найвищий прояв цього духу - філософію. Обґрунтовуючи ідею розвитку, Гегель сформулював основні закони діалектики, показав діалектику процесу пізнання, довів, що істина є процесом. Розробляючи філософію історії, Гегель перший підкреслив, що основною проблемою вивчення соціального буття людини є вивчення діалектики суб’єктивності побажань кожної окремої люднім і об’єктивності, закономірності створюваної людьми системи суспільних відносин. Гегель критикував розуміння свободи як відсутність всіляких перепон. Таке розуміння свободи є "свободою порожнечі" говорив він. Гегель приходить до формули свободи як "пізнання необхідності".  Розібравшись в цих питаннях, студент повинен зрозуміти сутність основного протиріччя філософії Гегеля - протиріччя між діалектичним методом і ідеалістичною і в той же час метафізичною системою, звернувши увагу при цьому на непослідовність його діалектики, Вона вся була звернена в минуле і не поширювалась на пояснення сучасного і майбутнього. Гегель скрізь установив абсолютні межі розвитку: в логіці такою межею є абсолютна істина; в природі - людський дух; в філософії права - конституційна монархія; в історії філософії - філософська система самого Гегеля. Гегель вважав, що розвиток історії завершується, досягши рівня Пруської імперії, після чого історія вже не розвивається в просторі і часі. Таким чином філософія Гегеля була консервативною, вона не давала перспектив для необхідності появи нових формацій і через це класики марксизму назвали її "кінцем німецької класичної філософії".

Білет № 11

В чому сутність матеріалізму у Л. Фейєрбаха?

Философия Людвига Фейербаха (1804 – 1872) считается завершающим этапом немецкой классической философии, видными представителями которой были Кант, Гегель, Шеллинг и Фихте, и началом материалистической эпохи в немецкой и мировой философии.

Главное направление философии Фейербаха – критика немецкого классического идеализма и обоснование материализма.

Материализм как направление философии возник задолго до Фейербаха (Древняя Греция – Демокрит и Эпикур; Англия нового времени – Бэкон, Локк; Франция – просветители-материалисты), однако указанные материалистические философские школы были, главным образом, внутренним национальным явлением своего времени и отличались непоследовательностью и противоречиями, находились под сильным влиянием теологии, искали компромисс между материалистическими идеями и существованием Бога (формой подобного компромисса был, в частности, деизм).

Философия Людвига Фейербаха стала первым случаем глубоко последовательного материализма, основными чертами которого были:

полный разрыв с религией (атеизм) и освобождение от многовекового религиозного влияния;

попытка объяснить Бога и религию с материалистической точки зрения, исходя из человеческой природы;

материалистическое, с учетом новейших достижений науки объяснение проблем окружающего мира и человека;

большой интерес к социально-политическим вопросам;

убеждение в познаваемости окружающего мира.

Философия Фейербаха стала водоразделом между немецкой классической философией и немецким материализмом XIX в., предтечей марксизма. Сформировавшаяся под большим влиянием философии Фейербаха марксистская философия (К. Маркс, Ф. Энгельс) вышла за национальные рамки Германии и стала общемировой философией, особенно популярной в середине и конце XIX – первой половине ХХ вв. В ряде стран, пошедших по коммунистическому пути развития (СССР, Китай, Восточная Европа, некоторые страны Азии и Африки), материалистическая философия (выросшая на основе философии Фейербаха, Маркса, Энгельса и др.) стала официальной и общеобязательной.

Білет № 12

Яка соціально-практична спрямованість марксистської філософії?

Наступним етапом розвитку світової філософської думки стала марксистська філософія, Вона сформувалась на багатому грунті попередніх філософських систем. Як це нерідко буває в історії, з одного боку, її поява була обумовлена попередніми вченнями, а з другого — стала їх діалектичним запереченням. Марксистська філософія, і в цьому одна з її специфічних рис, виникла як складова більш широкого вчення — марксизму. До його складу, крім філософського вчення, входить також теорія економічного розвитку суспільства — політична економія і теорія соціально-політичного розвитку — "науковий комунізм". Ці три складові нового світобачення внутрішньо взаємопов'язані, доповнюють одна одну і зрозуміти філософське вчення марксизму можна лише в контексті їх взаємозв'язку і взаємодії. Марксизм — одна з небагатьох спроб в історії людства дати цілісне розуміння об'єктивного світу та місця і ролі людини в ньому, показати взаємозв'язок матеріального і духовного світів, об'єктивного і суб'єктивного, природи і суспільства, розкрити найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та людського мислення. Причому, — це спроба пояснити і змінити світ на практиці відповідно до сформульованих цілей та ідеалів водночас. Батьківщина марксизму — Німеччина. Його творці — Карл Маркс (Ш8-1883 pp.) і Фрідріх Енгельс (1820-1895 pp.); час створення — 40-і роки XIX ст