Однією з найпоширеніших моделей прийняття рішень по керуванню формуванням фінансових результатів є СVР-Аналіз.
Аналіз «витрати-обсяг-прибуток», або СVР -Аналіз є одним з основних інструментів ціноутворення й визначення прогнозного обсягу продажів при складанні зведеного бюджету підприємства на поточний період. Методологія СVР-Аналізу детально описана у фундаментальній теорії управлінського обліку й планування. Що викликає більші проблеми - так це адаптація теоретичної моделі СVР-Аналізу до реалій діючого підприємства, насамперед до можливостей інформаційного забезпечення аналітичних процедур, включаючи дані як оперативного й бухгалтерського обліку, так і доступної інформації про стан зовнішнього економічного середовища.
Теоретична модель СVР-Аналізу грунтується на трьох основних постулатах:
обернено пропорційної залежності фізичного обсягу продажів підприємства від рівня встановлюваних їм цін реалізації, характерної для реального (сегментованого) ринку готової продукції;
лінійної залежності змінних витрат від величини фізичного обсягу продажів і фіксованої величини постійних (періодичних) витрат;
цільової функції доходу від продажів по даному виду продукції, максимізація якого є критерієм проведення аналізу «виграти-обсяг- прибуток».
При моделюванні залежності «витрати-обсяг-прибуток» як цільовий орієнтир підприємство цікавить зовсім не показник виторгу, а величина доходу від реалізації, що визначається не тільки фактором обсягу продажів, але й фактором собівартості (витрат). У класичній моделі СVР - Аналізу розрізняють дві категорії витрат:
постійні (не залежні від динаміки продажів). До цього типу ставляться загальногосподарські витрати, заробітна плата вищого керівництва, амортизація будинків і капітальних споруджень і інші витрати, пов'язані з підтримкою загальних умов функціонування компанії.
змінні (що перебувають у прямо пропорційній залежності від динаміки обсягу продажів). До даної категорії витрат ставляться матеріальні витрати (виробниче споживання сировини й матеріалів), витрати на оплату праці більшої частини промислово-виробничого персоналу, оплата виробничих послуг сторонніх організацій-субпІдрядників і деякі інші. Для змінних витрат існує показник питомої собівартості, тобто величини витрат розраховуючи на 1 одиницю фізичного обсягу реалізації.
Практична мета проведення СVР-Аналізу для підприємства полягає у встановленні оптимального (так званого ефективного) рівня цін реалізації, тобто у виборі політики в області ціноутворення. При цьому як вихідні параметри моделі приймаються функція еластичності попиту за ціною (визначає розмір виторгу, тобто дохідний фактор кінцевих фінансових результатів) і функція витрат (видатковий фактор кінцевих фінансових результатів).
По суті, величина доходу від реалізації при фіксованій ринковій кон'юнктурі й технології виробництва й збуту повністю визначається політикою підприємства по встановленню цін реалізації.
Цей принцип залишається основним і при практичному застосуванні СVР - Аналізу при плануванні бюджету продажів на реально діючому підприємстві. Однак життєві реалії, як відомо, набагато складніші ніж абстрактні схеми, тому, для того щоб математичний інструментарій СVР-Аналізу став дійсно придатним на практиці й давав достовірні результати, необхідна адаптація базової моделі з урахуванням основних факторів господарської діяльності, тією чи іншою мірою властивій більшості українських підприємств.
Метою аналізу операційної діяльності є відстеження залежності фінансових результатів бізнесу від витрат і обсягів реалізації продукції.
Значення керування втратами підприємства важко переоцінити, тому що інформація, отримана шляхом аналізу витрат дозволить не тільки знизити самі витрати, але й можливо знайти сховані резерви підприємства.
Основними завданнями аналізу СVР є одержання відповідей на важливі питання, які виникають у підприємців на всіх етапах грошового обігу, наприклад:
Скільки необхідно мати в наявності капіталу підприємству?
Яким чином мобілізувати ці засоби?
До якого ступеня можна доводити фінансовий ризик, використовуючи ефект фінансового важеля?
Що дешевше: придбання або оренда нерухомості?
До якого ступеня можна нарощувати силу операційного важеля, маневруючи змінними й постійними витратами, змінюючи тим самим рівень підприємницького ризику, пов'язаного з діяльністю підприємства?
Чи варто продавати продукцію за цінами нижче собівартості?
Чи робити більш того або іншого продукту?
Як відобразиться на прибутку зміна обсягу реалізації?
Керуванню формуванням фінансових результатів з використанням СVР методу звичайно має на увазі розрахунок точки беззбитковості (Тб).
СVР-аналіз можна представити як аналіз точки беззбитковості або критичної точки.
Розрахунок точки беззбитковості є важливим елементом аналізу, але на практиці керівників найбільше цікавить обсяг і ціна реалізації, що забезпечує одержання операційного прибутку (бажаного доходу).
Розрахунок точки беззбитковості тісно пов'язаний з визначенням запасу фінансової стабільності підприємства, під яким розуміється обсяг реалізації продукції, що забезпечує підприємству певну стабільність фінансового становища. Запас фінансової стабільності дорівнює різниці між фактичним або планованим обсягом реалізації продукції й крапкою беззбитковості (зона безпеки). Він показує величину, при досягненні якої може початися зниження розміру виручки від реалізації й наступлять збитки. Він визначається як частка у відсотках від очікуваного обсягу продажів:
Показник безпеки = Обсяг продажів - Точка беззбитковості (4.1)
Q = F/ (p-v), (4.2)
де Q - точка беззбитковості;
F – сукупні постійні витрати;
P – вартість одиниці продукції;
V – змінні витрати на одиницю продукції.
1) Сукупні постійні витрати: 2008 рік = 23000,00 грн
2009 рік = 26500,00 грн.
2010 рік = 37400,00 грн.
2) Вартість одиниці продукції: 2008 рік = 114,30 грн.
2009 рік = 100,00 грн.
2010 рік = 163,60 грн.
3) Змінні витрати на одиницю продукції: 2008 рік = 161,43 грн.
2009 рік = 127,40 грн.
2010 рік = 238,40 грн.
Розрахуємо показник точки беззбитковості на ВАТ «СЗП» за 2008 – 2010 роки:
2008 рік = 23000,00 грн./ (114,30 грн. - 161,43 грн.) = 488,01 грн.
2009 рік = 26500,00 грн./ (100,00 грн. – 127,40 грн.) = 967,15 грн.
2010 рік = 37400,00 грн./ (163,60 грн. – 238,40 грн.) = 500,00 грн.
Економічне значення цього показника - виручка, при якій прибуток дорівнює нулю. Якщо фактична виручка підприємства більше критичного значення, воно отримує прибуток, в іншому випадку - збиток.
Критичний обсяг виробництва і реалізації продукції можна розрахувати не тільки в натуральному, також і у вартісному вираженні:
S = Q х р, (4.3)
де S - критичний обсяг виробництва і реалізації продукції;
Q - точка беззбитковості;
P – вартість одиниці продукції;
Показник безпеки використовують як міру операційного ризику. Чим вище показник, тим безпечніше положення. Тобто чим нижче крапка беззбитковості тим менше ризик ведення справи й інвестування.
Таблиця 4.12
Аналіз беззбитковості ВАТ «СЗП» за 2008-2010 рр.
Показник |
Період |
Відхилення (+/-) |
||||
2008 р. |
2009 р. |
2010 р. |
2009 до 2008 рр. |
2010 до 2009 рр. |
||
Обсяг продажів, тис. грн. |
250,0 |
300,0 |
85,5 |
+50,0 |
-214,5 |
|
Критичний обсяг виробництва і реалізації продукції, тис. гри. |
55,8 |
96,7 |
81,8 |
+40,9 |
-14,9 |
|
Показник безпеки, тис. гри. |
194,2 |
203,3 |
3,7 |
+9,1 |
-199,6 |
|
За даними проведеного аналізу беззбитковості діяльності підприємства видно, що протягом усього досліджуваного періоду на підприємстві найбільший показник точки беззбитковості в грошовому вираженні спостерігається у 2009 році, що обумовлено ростом постійних витрат протягом усього досліджуваного періоду. Підприємство не має істотну зону безпеки, тому що обсяги реалізації досить значно перевищують крапку беззбитковості. Негативним моментом є зниження показника безпеки в 2010 році в порівнянні з 2009 роком на 14,9 тис. грн., що обумовлено значним ростом постійних видатків на тлі зниження обсягів реалізації. Це говорить про фінансову нестабільність товариства. А саме про те, що витрати на виробництво товарів (пластмасові вироби) ВАТ «СЗП» значно завищені та перевищують доходи від їх реалізації, що призводить до загального збитку підприємства. Необхідно переглянути методи віднесення витрат на собівартість продукції, керуючись нормами ПСБУ № 16 «Витрати» [5].
Это уже с млей курсовой
Для ефективного управління фінансовими результатами використовується велика кількість моделей та методів, серед яких можна виділити CVP-Аналіз.
Зміст даної моделі полягає у розрахунку точки беззбитковості підприємства.
Використання моделі управління дозволить: - з безлічі припустимих рішень виділити найбільш оптимальне або альтернативне; -розрахувати і спрогнозувати максимальний прибуток при різних обсягах виробництва; - провести коригування у разі незапланованого зниження обсягів виробництва або зниження показника прибутку; - виділити фактори, безпосередньо впливають на витрати і доходи підприємства; -розрахувати точку беззбитковості.
-
Стратегічне управління підприємством
Стратегічний контролінг
|
|
Оперативний контролінг |
-
Основні інструменти
- матричніаналітичніінструменти; - сценарний аналіз; - функціонально-вартісний аналіз; - стратегічне управління витратами та інше.
|
|
- GAP-аналіз; - ABC- аналіз; - ABB- аналіз; - планування; - фінансовий аналіз; - статичні методи розрахунків; - бюджетування; - функціонально-вартісний аналіз; - CVP-аналіз та інше |
CVP-управління |
CVP у розрізі доходів (згідно П(С)БО-15) |
|
CVP у розрізі витрат (згідно П(С)БО-16) |
-
Визначенняточкибеззбитковості
Рис. 1.3. Складові моделі CVP-управління
Необхідність в проведенні CVP-аналізу обумовлена тим, що в управлінців (менеджерів, аналітиків) з’являється можливість простежувати взаємозв’язки між різними чинниками, які впливають на прийняття стратегічних рішень в системі управління підприємством. Основним показником ефекту на підприємствах є чистий прибуток, який залежить від величини доходів і витрат, а також від розміру податків. Зміна цього показника безпосередньо залежить від обсягу та асортименту продукції (товарів, послуг), середніх доходів і середніх змінних витрат для певної номенклатури показника безпосередньо залежить від обсягу та асортименту продукції (товарів, послуг), середніх доходів і середніх змінних витрат для певної номенклатури продукції. Операційний аналіз часто називають аналізом беззбитковості. Аналіз беззбитковості виробництва є могутнім інструментом для прийняття управлінських рішень. Аналізуючи дані про беззбитковість виробництва, можна відповісти на виникаючі питання при зміні напрямку дій, а саме: який вплив на прибуток буде мати зниження ціни реалізації, який необхідний об'єм продажів для покриття додаткових постійних витрат у зв'язку з передбаченим розширенням підприємства, скільки людей необхідно найняти і тощо. Таким чином, ціль аналізу беззбитковості діяльності -установити, що буде з фінансовими результатами, якщо певний рівень продуктивності чи об'єм виробництва зміниться. Під точкою беззбитковості розуміється така точка об'єму продажів, при якій витрати дорівнюють виторгу від реалізації всієї продукції, тобто немає ні прибутку, ні збитку. Однією з найважливіших характеристик взаємозв'язку затрат, обсягу виробництва і прибутку є аналіз беззбитковості. Такий аналіз можливий при системі обліку змінних затрат, основою якої є поділ затрат на постійні та змінні, а також при використанні показника маржинального доходу. Точка беззбитковості – це такий обсяг реалізації, коли доходи підприємства дорівнюють його затратам, а підприємство не має ні прибутку, ні збитків. Обсяг продажів, що перевищує точку беззбитковості, забезпечує прибуток. Якщо обсяг продажів нижче від точки беззбитковості, підприємство зазнає збитків.
Точка беззбитковості, отже, вказує на те, при якому обсязі виробництва дохід від реалізації покриє сумарні (валові) витрати підприємства. Точка беззбитковості залежить від трьох факторів:
ціни продажу виробленого товару;
змінних витрат виробництва, реалізації, управління;
постійних витрат виробництва, реалізації, управління.
Зменшення ціни реалізації продукції вимагає збільшення обсягу продажів. Збільшення змінних витрат на одиницю виробу вимагає збільшення обсягу продажів у точці беззбитковості. Аналогічно збільшення суми постійних витрат вимагає збільшення обсягу продажів у точці критичного обсягу виробництва.
У тому разі, коли підприємство виготовляє і продає декілька видів продукції, точку беззбитковості можна визначити, виходячи із загального коефіцієнта маржинального доходу і всієї суми доходу від реалізації.
Слід урахувати що зі зміною структури виробництва коефіцієнт загального маржинального доходу і величина точки беззбитковості змінюються, тому їх належить визначати для кожного варіанта.
Отже, аналіз беззбитковості передбачає низку припущень, при які мати уявлення при його використанні.
По-перше – це постійність продажної ціни, яка, своєю чергою, ґрунтується на двох інших припущеннях;
- еластичність попиту на продукцію дуже висока, що дає змогу залишатись ціні постійною у міру збільшення продажів,
- ціна продажу продукції за звітний період часу стабільна.
По-друге припущення полягає у тому, що змінні витрати на продукцію теж відносно стабільні, а постійні і змінні витрати правильно визначені і класифіковані.
По-третє припущення передбачає, що в запланованому періоді можливі зміни обсягів виробництва, які забезпечують самоокупність.
Аналіз беззбитковості використовують при:
1) започаткуванні нового виду діяльності, наприклад, при організації нового виду виробництва;
2) при розвитку і розширенні того, що вже існує;
3) виготовленні нового виду продукції, наданні нового виду послуг.
Точка беззбитковості розраховується наступним чином:
Алгебраїчно точку беззбитковості можна визначити в: 1) У натуральному вираженні точка беззбитковості Q розраховується за формулою:
(1.17)
Q-точка беззбитковості, FC-постійні витрати, p-ціна за одиницю послуги, v-змінні витрати на одиницю послуги.
Однією з найпоширеніших моделей прийняття рішень по керуванню формуванням фінансових результатів є СVР-Аналіз.
Аналіз «витрати-обсяг-прибуток», або СVР -Аналіз є одним з основних інструментів ціноутворення й визначення прогнозного обсягу продажів при складанні зведеного бюджету підприємства на поточний період. Методологія СVР-Аналізу детально описана у фундаментальній теорії управлінського обліку й планування. Що викликає більші проблеми - так це адаптація теоретичної моделі СVР-Аналізу до реалій діючого підприємства, насамперед до можливостей інформаційного забезпечення аналітичних процедур, включаючи дані як оперативного й бухгалтерського обліку, так і доступної інформації про стан зовнішнього економічного середовища.
Теоретична модель СVР-Аналізу грунтується на трьох основних постулатах: