11) Літературно-художнє сприйняття як етап художньо-творчої діяльності.

Письменник як фізична особа, стаючи автором твору, перевтілюється у таку особистість, яка добирає образи, творить предметний світ за власним, іманентним законом, згідно з яким представляє адресатові ідеальне послання-висловлювання.

Художній твір виникає як результат співтворчості творця і сприймача, що ведуть між собою уявний діалог. І цей об'єктивований результат співтворчості фіксується у тексті засобами писемної мови, яка є формою розмовного мовлення автора, оповідача, персонажів. Цілісний художній світ, створений уявою сприйняття якої викликає такий же цілісний читацький образ (правда, його ізоморфність до образу, створеного митцем, залишається проблематичною). Тому твір художньої літератури не стільки відтворює дійсність, скільки моделює її авторське сприйняття, письменницьку візію.

У цьому відношенні художня література є результатом творчості, засобом вислову, своєрідною мовною структурою, яка конкретизується в читацькому сприйнятті і певною мірою відбиває об'єктивну дійсність крізь призму суб'єктивного світу. Це — своєрідна фікція (fiction). Проте міра об'єктивного і суб'єктивного, відображеного й уявного, відтвореного й деформованого буде щоразу іншою залежною від мети суб'єкта художнього процесу, того літературного напряму і стильової течії, в річищі яких автор, приймаючи їх канони чи деформуючи їх, творить.

Художня література — гетерогенне за походженням мистецтво, яке має самодостатню естетичну цінність, що може бути по-різному трактована, інтерпретована залежно від мети і досвіду читачів, літературних критиків.

1. Теорія літератури як наука в системі літературознавчих дисциплін.

Т.л.-одна з трьох літературознавчих дисциплін.Літер-зн-во – це наука про літ-ру,ії походження,суть і розвиток. Сучасне літ-зн-во є складною і рухомою системою дисциплін.Розрізняють три галузі літ-зн-ва: теорія лит-ри(ТЛ)- вивчає загальні закони стр-ри і розвитку літ-ри.Предметом історії літ-ри є процес, або один з мотивів цього процесу.Літ-рну критику цікавить відносно одночасний, сьогоднішній стан розвитку літ-ри,характерна інтерпретація твору з погляду сучасного суспільства і художніх завдань.Приналежність літ-ної критики до сучас.літ-ри не є загальновизнаним. Критиці належить перше слово про нові явища в художньому світі.Вона посередником між автором та читачем.У критики слабкий ретроспективний погляд,відсутні наукові висновки.Натомість вона має можливість впливати на сучас.літ-ний процес.

ТЛ-вивчає суспільну функцію і природу літ-ри.Визначає методику і методологію ії аналізу.ТЛ має такі базові напрямки дослідження літ-ри:1)соц..генетичне вивчення літ-ри,вчення про особливості,образне відображення письменником дійсності.2)дослідження літ-них явищ на всіх рівнях встановлення закономірностей і законів розвитку літ-ри.3)закони сприйняття літ-ри.

ТЛ узагальнює весь досвід розвитку л-ри,розкриває природу досліджуємого предмета,який обумовлює методи літ-зн-чого пошуку.Через методологію і методику літ-зн-чого аналізу ТЛ отримує своє головне значення.Реалізуючи себе в конкретних історико-літ-них дослідженнях, знаходить своє підтвердження і стимул для подальшого розвитку.

Допоміжні літ-зн-чі дисципліни: літ-зн-че джерелознавство,бібліографія худож. та літ-зн-чої літ-ри,евристика,текстологія,коментування тексту,тощо.