Методи зовнішньої торгівлі
Наведені вище форми зовнішньої торгівлі можуть здійснюватися двома методами: напряму (безпосередньо) та за участю торговельних посередників.
Торговельне посередництво в економічному контексті доволі об’ємне поняття, що містить послуги з:
пошуку контрагента;
підготовки та здійснення угоди;
кредитування сторін та надання гарантій сплати за товар;
здійснення транспортувально-експедиторських операцій;
страхування;
виконання митних формальностей;
проведення рекламних та інших заходів з просування товару на закордонні ринки;
здійснення технічного обслуговування;
виконання інших операцій.
При зовнішній торгівлі без участі посередників продавець певного товару безпосередньо знаходить свого покупця у тій чи іншій країні та поставляє йому товар для продажу.
Пошук контрагентів займає багато часу, потребує від продавця створення збутової інфраструктури, що може призвести до уповільнення обігу грошових коштів. Тому більше половини міжнародного товарного обміну здійснюється через торговельних посередників, якими є незалежні від виробників і споживачів особи, фірми і організації, що сприяють обміну товарами.
Залучення посередників завжди переслідує мету підвищення економічності зовнішньоторговельних операцій за рахунок зниження витрат обігу, прискорення обігу капіталу, кращого використання кон’юнктури ринку. До того ж посередники, які здійснюють передпродажну доробку і збувають товари зі своїх складів, підвищують конкурентоспроможність продукції, що експортується, за технічним рівнем, якістю, терміном постачання.
Серед угод за участю торговельних посередників найбільш поширеними у світовій практиці є операції: з перепродажу; комісійні (консигнаційні); агентські; брокерські (рис. 9.1).
У залежності від виду операції між учасниками зовнішньоекономічної діяльності і посередниками можуть укладатися договори: комісії, постачання, доручення, на надання різних послуг.
За умовами договору комісії посередники укладають контракти від свого імені, але за рахунок постачальників експортних або замовників імпортних товарів і за посередницькі послуги отримують комісійну винагороду в розмірах, що обумовлені в контракті. Оскільки постачальники товарів, які називаються комітентами, виконують зобов’язання за контрактами, підписаними комісіонерами, то умови договорів містять межі повноважень комісіонерів за технічними характеристиками товарів, цінами, термінами поставки, кредитними умовами, гарантіями, штрафними санкціями.
Договори комісії також часто містять додаткові зобов’язання комісіонерів в частині вивчення ринку або створення реклами.
Рис. 9.1. Основні види торговельно-посередницьких операцій
Різновидом договорів комісії є договори консигнації. За умовами цих договорів постачальники (консигнанти) постачають товари на склади посередників (консигнаторів), які збувають їх покупцям і переводять виручені кошти консигнантам.
Договори консигнації встановлюють терміни реалізації товарів зі складів. Після закінчення цих термінів непродані товари повинні бути повернені консигнантам (договір частково поворотної консигнації) або куплені консигнатором (договір безповоротної консигнації).
Договори консигнації включають зобов’язання консигнаторів страхувати товари на користь консигнантів і надавати банківські гарантії на частину вартості товару, що поставляється на склад. Договори консигнації також містять широкий комплекс додаткових зобов’язань посередників з вивчення ринку, реклами, утримання складів, створення збутових мереж і мереж технічного обслуговування.
За умовами договору постачання посередники закуповують товари у постачальників і перепродують їх від свого імені і за свій рахунок.
За умовами договору доручення постачальники експортних і замовники імпортних товарів довіряють посередникам укладати експортні і імпортні контракти від імені і за рахунок самих постачальників і замовників.
Договори на надання послуг зобов’язують посередників виконувати дослідження ринків, розрахунки цін, проведення рекламних кампаній, консультацій з комерційних і юридичних питань, пошук іноземних контрагентів для купівлі або реалізації окремих видів товарів.
За всіма розглянутими вище видами договорів посередницької діяльності торговельні посередники отримують винагороду, розмір якої, як правило, обумовлюється в контракті.
Здійснення зовнішньоторговельної діяльності може також здійснюватися з укладанням договорів зі збутовими посередниками (покупцями або дистриб’юторами), які займаються перепродажем товарів від свого імені і за свій рахунок. У порівнянні з іншими посередниками, збутові посередники володіють більшою комерційною самостійністю. Договори з ними, як правило, включають дослідження ринку збуту, створення реклами, утримання складів, створення збутової мережі, забезпечення передпродажної підготовки і технічного обслуговування товару. Виконання зобов’язань збутових посередників перед продавцями звичайно не пов’язане з ходом виконання зобов’язань покупцями. Збутові посередники самі несуть всі ризики, що пов’язані з псуванням або втратою товарів, а також з неплатоспроможністю покупців.
При постачанні товарів можливе укладання агентських угод з посередниками, які сприяють здійсненню угод або укладають їх від імені експортерів і імпортерів. Агентські угоди звичайно містять межі повноважень посередників за найбільш істотними умовами зовнішньоторговельних контрактів, а також додаткові зобов’язання агентів (дослідження ринку, реклама, передпродажна підготовка товару). Угоди з посередниками завжди містять номенклатуру товарів, в збуті або придбанні яких вони сприяють, обумовлюють територію, котрою обмежується діяльність посередників, містять термін дії угоди і визначають позиції посередників на цій території з точки зору поєднання прав між посередниками і партнерами - виробниками і покупцями.
Експортери і посередники можуть передбачати в угодах такі права:
невиняткове право продажу, яке не обмежує право продавця самому або через інших посередників збувати на обумовленій території товари, аналогічні тим, що входять в угоди з посередником, якому надано невиняткове право продажу;
виняткове (монопольне) право продажу, яке позбавляє експортерів права самостійно або через інших посередників збувати на обумовленій території товари, аналогічні тим, що увійшли в угоду з монопольним посередником;
переважне право продажу (право першої руки), що зобов’язує продавця насамперед запропонувати товар посереднику з правом першої руки, і тільки після його відмови продавець може збувати цей товар на тій же території самостійно або через інших посередників, природно, на гірших умовах.
Яку роль відіграє виробнича кооперація в ЗЕД підприємства?
Які особливості існують у зовнішній торгівлі сировинними товарами?
З якою метою створюють стабілізаційні міжнародні товарні угоди?
Що є головною причиною застосування бартерних операцій у зовнішній торгівлі?
У чому полягає вигідність використання торгівлі на основі компенсаційних угод для країн, що розвиваються?
Завдяки чому забезпечується ефективність торгівлі продукції у розібраному вигляді?
Які переваги має лізинг для клієнтів і експортерів?
Яким вимогам повинен відповідати біржовий товар?
З якою метою здійснюють хеджування продажем і хеджування купівлею?
Яку мету переслідує залучення торговельних посередників до здійснення зовнішньої торгівлі?