2. Торгівля товаром, що був у вжитку

Торгівля товаром, що був у вжитку (зокрема, обладнанням), являє собою постачання зношеного устаткування, і також є однією з форм реалізації продукції.

Предметами такого постачання можуть бути літаки, автомашини, верстати, спеціальне технічне обладнання. Використання такого устаткування залишається протягом певного періоду часу економічно вигідним на дрібних підприємствах або в країнах, що розвиваються.

2. Оренда

Предметами оренди є машини, обладнання, різне нерухоме майно, виставкові, виробничі та інші приміщення, вироби електроніки, різноманітні товари тривалого користування.

Оренда машин і обладнання вперше стала широко застосовуватися у США всередині ХХ-го століття, а потім ця форма збуту товарів отримала значний розвиток у міжнародній практиці.

Розрізняють оренду:

• короткострокову (рентинг),

• середньострокову (хайринг),

• довгострокову (лізинг).

Тривалість кожного виду оренди залежить від характеру предметів оренди і для основних видів обладнання тривалість довгострокової оренди становить 3-5 (іноді 10-15) років, середньострокової – 2-3 роки, короткострокової – до одного року. У той же час для сучасного наукоємного обладнання ці терміни істотно знижуються і складають: рентинг – від декількох днів до декількох місяців, хайринг – від декількох місяців до одного року, лізинг – більше одного року.

Об’єктами рентингу частіше за все є легкові автомобілі, телевізори, персональні ЕОМ, трактори, літаки. Особливістю цієї форми оренди є те, що орендодавець сам проводить технічне обслуговування предмета оренди, страхує його і орендаря. Всі ці витрати включаються до складу орендної плати.

Об’єктами хайрингу є вантажопідйомне обладнання, бульдозери, будівельне та монтажне обладнання, а найбільший розвиток він отримав у капітальному будівництві. Технічне обслуговування при цьому здійснює орендодавець або орендар, а страхування – орендар. При здійсненні даного виду оренди можливо надання орендодавцем додаткових послуг, що пов’язані, наприклад, з обслуговуванням обладнання.

Лізинг в міжнародній практиці – це особливий вид оренди, при якому одна сторона (лізингодавець) зобов’язується надати на певний термін іншій стороні (лізингоотримувачу) рухоме і нерухоме майно за узгоджену орендну плату разом з ризиками, що пов’язані з правом володіння.

Лізинг можна розглядати також як специфічну форму інвестиційного фінансування. Він передбачає органічне поєднання позикових і торговельних угод, а механізм лізингу включає способи як збуту, так і фінансового забезпечення підприємств, що здійснюють оновлення свого парку обладнання або технічне переозброєння.

Перевагами лізингу для лізингоотримувачів є:

- можливість отримання обладнання і технологій, що дорого коштують, без великих початкових валютних вкладень або тимчасове використання імпортної техніки при сезонних роботах;

- лізингові платежі здійснюються з суми прибутку від майна, що орендується, і не підлягають оподаткуванню, оскільки є орендною платою;

- підвищується ліквідність компанії-орендаря – поліпшується її спроможність вчасно сплатити майбутні борги;

- можливе застосування лізингу на компенсаційній основі шляхом оплати орендних платежів сировиною або продукцією, яка вироблена на обладнанні, що орендується.

Переваги лізингу для експортера:

- додаткова можливість реалізувати обладнання, що дорого коштує, з використанням кредиту фірми чи банку;

- зниження ризику втрат у зв’язку з неплатоспроможністю клієнта;

- підвищення валютної ефективності зарубіжних представництв експортера, оскільки постачальник насамперед відшкодовує валютні витрати на виконання лізингового контракту і тільки потім переводить залишок суми в банк, де з цього залишку знімаються податки.